Рідна Віра в Україні - підсумки та перспективи першого десятиліття.
Суб'єктивне бачення.

Поява Рідної Віри в Україні в період після "перебудови" на пряму пов'язана з проповідницькою діяльністю наших побратимів з західної діаспори. Звичайно ж, ми не можемо заперечити існування таких груп та осіб, прихильників рідновірства, як В.Рубан чи "Трипільське братство", але брати їх до уваги як фактор розвитку Рідної Віри немає вагомих підстав. І дотепер вони є маловпливовими або взагалі такими, що вже не існують.
Особливо активну діяльність у поширенні ідей Рідної Віри в Україні вели послідовники реформатора дохристиянської релігії наших предків пророка Дажбога Лева Силенка. Хочемо ми того чи ні, подобається це комусь або навпаки, але сьогодні 90% українців більш-менш обізнаних в справі рідної віри асоціюють це явище перш за все з ім'ям Лева Силенка. Це природній наслідок проповідницько-пропагандивної діяльності першої половини 1990-их р.
Але мусимо визнати й те, що в РУНВіру, як найбільш активну конфесію рідновірства, влилась велика кількість українців які асоціювали її перш за все з дохристиянською релігією України та особливо не вникали в догматику, чому перешкоджала ще й відсутність широкого доступу до "Мага Віри". Підтвердженням цієї думки є незаперечний факт відходу значної кількості рунвістів від "ортодоксальної" РУНВіри або РУНВіри взагалі. Найперше слід говорити про діяльність голови ОСІД РУНВіри Богдана Островського, який якщо і не зробив кардинального відходу від РУНВіри то значно модернізував її (в своїй громаді), додавши, виходячи з нагальної вимоги поточної ситуації, відчутний відсоток традиціоналізму в обрядовість та календар РУНВіри. Чим порушив один з основних принципів цієї неорідновірської конфесії: "Віра в Дажбога не має нічого спільного ні з поганством, ні з неопоганством, ні з ідолопоклонством" (М.В.- д.50, с.61.). Від РУНВіри відходили цілі громади, як то в Полтаві, Вінниці, Запоріжжі тощо.
Не кращою є ситуація і в рядах самих рунвістів, які на сьогоднішній день створили вже 3 неприязних одне до одного своїх релігійних об'єднань (ОСІДУ). В Києві, на чолі з Б.Островським; в Хмельницькому, на чолі з Б.Савченком; в Черкасах, який тимчасово перенесено до Львова, на чолі з, юридично, Л.Силенком, а фактично В.Чорним.
Але, ще на початку 1990-их паралельно з громадами РУНВіри почали створюватись та гуртуватись рідновіри та одиничні громади звичаєвої (традиційної) Рідної Віри. Першою з них була зареєстрована 1993-го року Київська громада Українських язичників "Православ'я", яка і дотепер очолюється Верховною волхвинею України-Руси Зореславою (Г.Лозко). ЇЇ ж зусиллями в травні 2001 р. було зареєстровано Об'єднання Рідновірів України, як релігійний центр громад Української Рідної Віри (яких налічується лише 5). Паралельно до Української Рідної Віри йшов процес самоорганізації ще однієї течії рідновірства - Рідної Української Віри. Він розпочався 1994 р. коли кілька вінницьких громад вирішили створити Собор Рідної Віри, але їм було відмовлено в реєстрації. Та справа не стояла на місці, і в жовтні 2000 р. одинадцятьма рідновірськими громадам було створено, а наприкінці грудня зареєстровано, Собор Рідної Української Віри, як всеукраїнське об'єднання громад рідновірів. Головою духовного правління Собору РУВ Орієм Безверхим велась та ведеться активна проповідницька діяльність, зокрема: публікація статей, участь у наукових конференціях, видання рідновірської обрядової та світоглядної літератури, як то праці: "Рідна Віра", "Волховник рідновіра" тощо.
15 червня 2003 р. на священній для усіх рідновірів горі Богит відаючими та волхвами Характерного козацтва було відроджено егрегор споконвічної релігії українців-русичів, яку названо було Рідною Православною Вірою. На сьогоднішній день існує 10 громад Рідної Православної Віри, що об'єднують рідновірів Поділля, Київщини, Черкащини, Приазов'я, Закарпаття та Запорожжя.
Окрім зазначених явищ рідновірського життя ми не можемо оминути факту існування цілого ряду незалежних, регіональних громад Рідної Віри, що не відносять себе до жодної з конфесій і взагалі не вбачають потреби у такій. На наш погляд це одна з найскладніших категорій рідновірів оскільки вони не винесли належного уроку від Х-ХІІІ ст.ст., коли наші предки програли боротьбу за владу, якраз з причини відсутності чітко організованої та структурованої "церкви". Самотні волхви розійшлись по околицях імперії навчаючи русичів мудрості, але вочевидь не кличучи до єднання. Та це і було зрозуміло з причини розгортання Ночі Сварога (Темної доби, Залізного віку).
Сьогодні, напередодні настання Сварожого Ранку (Золотого віку), проблема існування єдиної рідновірської конфесії постає особливо гостро. Наше завдання підготувати співвітчизників до чергового психоінформаційного переходу до нової екологічної та економічної ніші. Натомість рахмансько-волхвівська варна українців нині найбільшу увагу зосередила на тому як би "підловити" кого із своїх побратимів на недоліках. Подивімось на цю страхітливу ситуацію, - більшість із лідерів рідновірських конфесій не спроможний бачити у своїх "опонентах" нічого окрім "жидівства", "розкольництва", "зрадництва", "шахрайства" тощо. Та не вже ми повинні бути такими? Невже на нас покладено завдання будителів українства? Інколи ми жахаємось такого руїнницького, як може здатись на перший погляд, стану в українській Рідній Вірі. Але проаналізувавши глибоко ситуацію можна беззаперечно прийти до висновку, що проходить процес кристалізації нашого світогляду та руху і для того щоб об'єднатись ми мусимо пройти гіркий час розколів. Перунів Полк, який стояв на сторожі Прави також був розкиданий та розсіяний по світах аби сьогодні повстати з попелищ священних багать наших мудрочолих предків.
Ми не відвернемо природний хід подій, але й від нас залежить наскільки якісним буде перехід українців до нової форми співжиття на планеті, а можливо й у Всесвіті. Тому чекати, як кажуть українці "з неба погоди" ми не маємо наміру. Громади Рідної Православної Віри закликають усіх рідновірів України до початку процесу створення єдиного об'єднання (організації) української Рідної Віри . В основі нашого єднання ми пропонуємо покласти принцип пошуку того, що нас зближує та ігнорування того, що роз'єднує (особливо в трактуванні Бога-Богів). Організація повинна взяти за основу об'єднання близькість світоглядну, але не догматики. Кожен з нас має право розуміти, пізнавати та славити Богів так як дозволяє йому особистий духовний розвиток.
Рідна Віра - фундамент нашого об'єднання. Рідна Віра, як позаконфесійне явище, як багатобарвна палітра однієї райдуги, як невід'ємні частини одного Народу-Антропоса (РОДУ). Чи однаково пізнавали, славили та розуміли Богів уличі та сіверяни? Ні! Та чи було це підставою для вогорувань. Можемо певно говорити про те, що релігійних війн в середовищі давніх народів не було, оскільки Рідна Віра відрізняється від інтернаціональних вчень своєю свободою духотворення. Рідна Віра є такою оскільки вона є вірою Рода, як нерозривної єдності Богів, предків та нащадків. Батько Род єднає нас усіх незримою ниттю, байдуже, що ми намагаємо ігнорувати це. Назвавши себе рідновірами ми відродили та пробудили чи не найпотужніший релігійний егрегор. І саме Рід зможе об'єднати нас сьогодні, не трактування, не спільна символіка, не ситуативна близькість - а Рід, мертві живі та ще не рожденні українці, - Батько Род. Це те єдине, що може відсунути на задій план наші чвари, адже ми одного Роду.
Наша Організація повинна стати об'єднанням організаційно-світоглядним, а не теолого-догматичним. На чолі його мусить стати людина абсолютно незангажована конфесійно, політично чи громадсько. Його титулом може бути князь, слово що має первісне походження від слова "кінь" - священної тварини білих народів, яка зображалась чи не на більшості образів наших давніх Богів. Князем первісно була людина духовної влади, але в процесі розвитку військової демократії почало переважати адміністративне значення. Не дивлячись на це, за результатми досліджень Джеймса Джорджа Фрезера, титул князя (короля, царя, правителя) суміщав одночасно і владу духовну (Д.Д.Фрезер. Золотая ветвь - М.,1998 - с.16-18.).
Отож, в єдиній рідновірській Організації повинні об'єднатись громади сьогоднішніх різних конфесій під кермом одного Першоволхва (назва менш суттєва та може уточнюватись), який представлятиме Рідну Віру в органах влади, за кордоном, але аж ніяк не займатиметься призначенням чи відстороненням волхвів і жреців. В обов'язки Першоволхва входитиме навчання жерців та жриць, волхвів та волхвинь, відаючих, обрядодіїв. Це відбуватиметься не в обов'язковому порядку, але за внутрішньою потребою духовного опікуна місцевої Громади Рідної Віри, яка сама для себе виплекала такого. Наявність учнів у Князя є ознакою його покликаності, відсутність таких свідчить про духовну деградацію.
Наша ієрархія, як один з основних принципів світогляду Рідної Віри, будуватиметься на основі самоусвідомлення її потреби в особі рідновірів, а не на принципі особистої відданості чи соціального або морального зобов'язання перед провідником. Жорстка ієрархія співжитиме з широким самоуправлінням громад на місцевому рівні. Таким чином наша система нагадуватиме державний організм, що послужить хорошою школою для усіх нас.

І нехай Боги не покинуть нас!
Слава Богам!

Інтерв'ю з Волхвинею Ладою
     

Календар на 7516 рік

Залишіть свої контакти в базі даних рідновірів і прихильників