 |
Родове Вогнище |  |
 |
 |
|
До становлення базових засад вивчення сучасного рідновірства в Україні1. Об'єкт та мета дослідження.Об'єктом дослідження є всі сучасні релігійні течії, вчення та вірування, які виводять своє походження з релігійних течій та вчень, які існували (дійсно чи уявно) на теренах Русі-України за дохристиянської доби. Причому справедливість тверджень про поширення того чи іншого вчення за давніх часів та території, яку займає сучасна Україна, не є критерієм їх відбору як легітимного об'єкт наукового дослідження. Вирішальним фактором є самовизначення. Дослідження не ставить собі за мету наукову верифікацію будь-яких тверджень засновників чи представників цих релігійних течій, знаходження в них невідповідностей і т. ін., а лише вивчення цих течій та вчень як певних чинників духовно-соціального життя сучасної України на загальних засадах феноменологічного підходу. Об'єктом дослідження є не тільки певні організаційні структури ("церкви" чи "школи"), але також і особистості, яких можна віднести до ідеологів та пропагандистів дохристиянських вірувань та світогляду, але які не є лідерами чи активними членами організаційних утворень рідновірів. Деякі позаконфесійні часописи, в яких регулярно з'являються матеріали з рідновірської тематики, також розглядаються як самодостатній об'єкт дослідження. Беруться до уваги також літературні і мистецькі твори та їх автори, які в художній формі торкаються цієї теми. Хоча часовим обмеженням дослідження є початок перебудови на теренах колишнього СРСР (1985 р.), коли поступово стали складатися умови для вільного висловлення своїх переконань, розглядаються й історичні витоки сучасного рідновірства. Загальною метою дослідження є отримання якомога ширшої картини діяльності рідновірних течій на теренах України та її аналіз як в суто українському, так і світовому контексті відродження рідновірних, етнічних релігій. 2. Чому не язичництво? Широко вживаний до останнього часу термін "язичництво" науково чітко не визначається, має певне ідеологічно-оціночне забарвлення. Крім того, деякими течіями рішуче відкидається вживання терміна "язичництво" стосовно їх власних вчень (наприклад, РУНвіра). Термін "поганство" є конфесійно-обумовленим і принизливим. Політеїзм не підходить до визначення особливостей світогляду всіх без винятку рідновірів. Порівнюючи з цими термінами, термін "рідна віра" чи "рідновірство" є широко вживаним серед представників цих релігійних напрямів. На нашу думку, вжитий у вузькому значенні як певний науковий термін він також є цілком коректним, бо відображує головну інтенцію релігійних течій цього напряму - відродити в Україні релігію, що існувала у дохристиянські часи і постала з особливостей світогляду прадавніх українців. Цей термін також не вводить формальних обмежень щодо змісту та особливостей вчення (як політеїзм чи монотеїзм і т. ін.), що можна віднести до рідновірства. Термін "етнічна релігія" може також вживатися як синонім рідновірства з певними застереженнями. Особливістю рідновірства є те, що до нього не належать не лише ті течії, що сформувалися за межами України і українського етносу, а й ті, що сповідуються не тільки етнічними українцями. Зв'язок між етносом і вірою для рідновірів є абсолютним - українське богорозуміння відкрите лише етнічним українцям або повністю українізованим представникам інших етносів. Тож до рідновірства у цьому вузькому розумінні не можуть належати ані світові, ані інші етнічні релігії, навіть якщо їх витоки виводяться з теренів України. З погляду рідновірів, може бути мова лише про певну спорідненість етнічних релігій народів, зокрема тих, що мають спільне індоарійське походження. 3. Методологія вивчення Основою методології вивчення рідновірних релігійних течій є опис їх вчення, особливостей становлення та розвитку, самопозиціювання у релігійному, культурному, соціальному та політичному контекстах на основі аналізу продукованих представниками цих течій текстів (у широкому значенні як засобів передачі інформації за допомогою будь-яких знакових систем), соціологічної оцінки їх ролі та впливу на суспільство. Проте дослідники не ставлять собі за мету визначення достовірності чи сфальсифікованості тих чи інших текстів, на які спираються рідновіри. Питання про автентичність взагалі не ставиться через брак самого критерію автентичності та надійних засобів перевірки. Всі тексти, якими оперують рідновіри, вважаються за легітимні об'єкти наукового дослідження як певні феномени духовного життя безвідносно до їх походження. Сакральні тексти рідновірів за своїм походженням можна поділити на три групи - 1) нібито стародавні сакральні тексти, що збереглися повністю або фрагментарне; 2) тексти, складені у результаті певного містичного досвіду безпосереднього спілкування з сакральним; 3) тексти, складені у результаті етнографічних, фольклорних і т.п. досліджень. Всі вони розглядаються на рівних засадах як носії певної інформації. Крім святого письма рідновірів, об'єктом аналізу є перш за все друковані органи рідновірських громад, виступи їх представників у мас-медіа та інформація, отримана під час особистого спілкування. Проект розрахований на два роки з подальшим виданням колективної монографії. Джерело: Історія релігій в Україні. Праці ХІІІ-ї міжнародної наукової конференції (Львів, 20-22 травня 2003 року). - К.ІІ. - Львів:Логос,2003. - С.181-183. Андрій Накорчевський
Головна · Віровідання · Обрядодіяння · Волхвування · Святилища · Образи · Пісні · Світогляд · Дослідження · Літопис · Світлини · Форум · Слов'янська спільність · Посилання · Наші банери · Контакти |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
 |
Долучись до побудови Храму
 |
2003-2007. Родове Вогнище Рідної Православної Віри |  |