Родове Вогнище РПВ - Чому звемося православними

Родове Вогнище


	Головна

	Віровідання

	Обрядодіяння

	Волхвування

	Святилища

	Образи

	Пісні

	Дослідження

	Літопис

	Світлини

	Форум

	Слов'янська спільність

	Посилання

	Наші банери

	Контакти

Підписка на інформаційну розсилку ІНФОЛІСТ

Споріднені сайти

Дружні сайти

Чому звемося православними

Ще з початку минулого століття, коли Великий Волхв Володимир Шаян розпочав офіційне відродження української етнічної релігії, постало питання її точного іменування на сучасному етапі розвитку, адже збереглась вона під дещо різними назвами - Відання Права, Праведичне богорозуміння, Право-Слав'я, Ведичне-Православ'я, Руська Віра, Предківська Віра тощо. Сам Володимир Шаян довго послуговувався такими словосполученнями, як Стара Віра, Укранська Віра, Староукраїнська Віра. Дещо пізніше частіше вживаною та домінуючою назвою стала - Рідна Віра. Ця назва влучно і лаконічно позначила ціле коло питань, а саме те, що Ми віримо в Рода, Ми творимо Рід, Ми живемо Родами, а отже, Ми - Рідновіри.

Та нажаль сьогодні дуже багато людей у слов'янському світі по-різному його трактують . Тому Віче Радетелів, (Рада Волхвів-охоронців Священного Покону-Звичаю предківської віри) вирішило зібратись 15 червня 7511 р. на священній горі Богит (місце, де стояв Збруцький Род-Світовид) для того, щоб визначитися з більш точним (офіційним) найменуванням Віри-Веди українців-русичів та намітити подальші шляхи відродження Рідної Української Духовності. Згідно Священного Звичаю Віри-Веди (традиції українців-русичів) усі явища та речі у Всесвіті мають свою справжню назву, кожна літера має своє звучання-вібрацію, тому вірне поєднання букв і слів у назві релігійного світогляду більш ніж важливе.

Тож Волхви поставились до цього питання дуже серйозно. Після величного Священного Обряду Очищення та єднання з Рідними Богами, який тривав цілу добу, після волхвування і медитацій було вирішено зважити на аргументацію голови Нікопольської громади Права Слава А.Клоса та Духовного провідника Запорозького краю С.Пашника прийняти, як фундаментальну, назву конфесії Рідна Православна Віра (див. "вісник Триглав" №4). Зрозуміло, що дотримуючись такої назви - Рідна Православна Віра - зіштовхнемося з нерозумінням необізнаних людей, які будуть плутати рідновірів з християнами. Тож видається необхідним у цій статті виявити і відновити справжню суть Православ'я, чітко відмежувати його від візантійського християнства, яке перетворилося на українських землях у двовір'я. Християни, поборюючи предківську віру в Рідних Богів на землях України-Руси, не могли миттєво створити для своїх богознавчих концепцій якусь нову, абсолютно відмінну систему назв і понять.

Тому християнська термінологія, космологія та богознавство почали подавати в звичних слов'янських термінах і розуміннях. Саме так Перун став Іллею-Громовержцем, Мокоша - Параскевою П'ятницею, Великдень Ярила - Пасхою, храм Велеса - церквою "святого Власія" та інше. Поступово відбулася втрата змісту етнічно-релігійних понять, обрядів і назв, що призвело до деградації Предківської віри. Саме тому сьогодні, як ніколи, потрібно чітко, раз і назавжди з'ясувати правду і справжній зміст визначальних слів "Права" і "Слава". Згідно "Велес Книги" та звичаєвих уявлень русичів-українців, священне поняття "Права" позначає Божественний Закон, що керує ("править") Всесвітом. Права виступає найвищою сферою буття, своєрідною кроною Дерева Рода (світ, у якому мешкають Боги).

Споконвічне українське слово Прав лягло в основу таких священних понять як: справедливий, правда, правило, праведний, правитель. Водночас саме слово "правда" мало безліч значень: звичай, закон, присяга, справедливість, суд, істина, доказ та ін. Співвідносячи українську мову із санскритом (священною мовою індійських аріїв) можна побачити цілий ряд слів, похідних від кореня "прав-", які дають можливість зрозуміти глибинне значення богознавських понять і термінів наших предків. Наприклад, санскр.: prava - витающий у небі; pravata - подув, дух, подих; pravarosa - дощ (дослівно: "роса Прави"). Поняття Прави як універсального закону руху Всесвіту у Ригведі позначається словом R'tа (Рита), тобто звичай-покон (певна закономірність), згідно якого неупорядкований хаос перетворюється на ієрархічно структурований космос (слов'янське - Лад). Завдяки Ладу (порядку) створюються умови для взаємодії протилежностей (Білоби і Чорноби), які у Колі Буття єднають Всесвіт, життя держав, народів, окремих людей. Слов'янська Права (арійська Рита) виступає внутрішньою суттю усіх обрядів і звичаїв, таким чином поєднуючи єдиними законами макрокосмос (Всесвіт) і мікрокосмос (людину).

Розуміння Прави дозволяє усвідомити таємницю культу Предків. Згідно "Велес Книги", душі українців-русичів, що достойно (шляхетно, по-Праву) прожили своє земне життя (матеріальне) в Яві, після смерті через потойбічний (духовний)світ Нави (потрапляють до світу Богів - Прави, на "Луки Сварожі"), де знаходяться до того часу, поки не отримають нове тіло. Велика кількість кіл життя душі (реінкарнацій) по-Праву дозволяє Душам Предків зливатися з певним проявом Рода і ставати Богами. Про це красномовно свідчить лінгвістичний аналіз слів Пращур, Прадід, Прабаба й інших, які мають корінь "Прав". Таким чином зрозуміло, що суть життя українця-русича (рідновіра) - постійне самовдосконалення шляхом пізнання та застосування Божественного закону Прави. Рідна Православна Віра вчить, що наші Предки навіть ще не ставши Богами, вже можуть допомагати тих хто є у світі Яви, тому негідно їх забувати чи цуратися, (саме тому для вшанування предків є відповідні свята).

Друга складова словосполучення Православ'я є "Слава", слово не менш деревнє ніж "Прав". Слава - це назва Богині перемоги , Великої Матері (тотожної з Ладою), яка у вигляді птиці вела українців-русичів до ратних перемог. Про Матір-Славу у "Велес Книзі" сказано: "Б'є крилами Мати наша Слава і велить нам іти до січі, і маємо йти. І немає нам ні до банкету, ні до єства борошняного, ні до м'яса смачного, і маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену доки, не буде Русь вільна і сильна". Її популярність серед русичв була дуже велика, рідко яке ім'я не містило у собі частинку "слав". З часом навіть назва обрядів вшанування Слави - славлення - стало поняттям, яке позначає вшановування, молитви та й самі богослужіння - славлення Рідних Богів.

Позаяк богослужіння і обряди (особливо колядування, щедрування) відбувалися з піснями, то саме ці ритуальні пісні теж почали називатись "славами" або "славнями". Таким чином стає зрозумілим , що звичаєвий, сакральний зміст поняття "Православ'я" дослівно розуміється як "Право славити", тобто знати Божественний Закон Прави, вміло застосовувати його у земному (Явному) житті, прославляти (оспівувати), творячи обряди для Рідних Богів світу Прав. Саме в такому розумінні вживалося це поняття у етнічній вірі українців-русичів. До сьогодні християнська церква широко використовує терміни, взяті з нашого Родового Покону - слава, славлення, славословлення, в тому числі назву Православ'я. Але історія (літописи) переконливо свідчать, що прийшла вона на руські землі під назвою "віра христова" та "правовір'я".

Показовим буде те, що у творах 11-14 ст. по відношенню до ортодоксії вживалось визначення "правовірна віра", що є точним перекладом грецького слова ортодоксія . Натомість з кінця 14-го початку 15-го ст. це слово раптом починають перекладати з грецьких джерел як "православ'я". Що ж сталося? Чому раптом правовір'я стало називатись православ'ям? Легенди та перекази характерницько-знахарських родів Поділля та історичний аналіз розвитку християнства свідчать, що зміна назви відбулася у період становлення Литовсько-Руського князівства на теренах Русі. Це сталося внаслідок того, що литовські князі в основній своїй масі були сповідниками етнічної литовської релігії (Рідної Віри), що дало можливість на офіційному рівні святкувати рідні свята та звичаї Предківсько Віри. У той же час внаслідок того, що "святі отці церкви" для легшого запровадження своєї віри запозичили у правовір'я багато звичаїв і обрядів з Віри Предків різниця між христовою вірою і Священим поконом Віри-Веди русичів стала невідчутною (принаймні для руських селян).

Рідновірське відродження (як наслідок приходу на Русь литовців), християнські ієрархи вирішили запровадити замість назви правовір'я: близьке етнічному покону та Рідній Вірі понняття "Православ'я". Доречним буде зазначити, що не всі попи погоджувались із таким ходом подій. Не дивлячись на біснувате сичання національно виродженого чорноризця І.Вишенського про заборону усіх народних обрядів, вже Катехізисом П.Могили частину їх було внесено до офіційних церковних. Сказане вище красномовно підтверджує той факт, що візантійське християнство лише на землях Славії зветься православ'ям, а в усіх інших країнах тільки як - "ортодокс", що остаточно підтверджує слов'янське походження нашого священного слова "Православ'я". Тож памятаймо, братове, де істина, пам'ятаймо що життя наше - це є жертва Богам Прави, які є наші Праотці, бо ж ми походимо від Дажбога, і стали славними, славлячи Богів наших.

Духовний Провідник Подільського краю,
Волхв РПВ Межимир

Головна · Віровідання · Обрядодіяння · Волхвування · Святилища · Образи · Пісні · Світогляд · Дослідження · Літопис · Світлини · Форум · Слов'янська спільність · Посилання · Наші банери · Контакти