Підписка на інформаційну розсилку ІНФОЛІСТ
Ваш E-mail:
Дружні сайти
Те під чим давні люди Золотого віку вбачали світогляд нинішня цивілізація охрестила різними, подекуди суперечливими, поняттями. "Релігія"- слово латинського походження, піддається перекладу в дуже багатьох варіантах - "побожність", "зв'язок" та інше, вітчизняні релігієзнавці вирішили вважати, що цей термін взагалі немає точного перекладу. Саме ж явище розуміють як певну культову та теологічну систему, тобто набір обрядів та розуміння Божественної сутності. Є інші терміни - "віра", "віровизнання", "віросповідання" і ґрунтуються вони на вольових зусиллях людини, вірі у існування певних явищ та подій без належних на то доказів - в силу традиції, особистих переживань, зовнішнього насилля.
Людина "віруюча" змушена постійно контролювати себе аби не зробити, чи не сказати того, що забороняють їй догми, шукати доказів і намагатись довести іншим виключну істинність своєї віри. Рано чи пізно таке ґвалтування своєї психіки, яка перебуває в постійному стані тривоги, хоча і прихованої, призводить до виникнення депресивних станів, людина стає неспроможною до сприйняття інших думок, досить часто у таких осіб виникають нервові зриви. Найбільш небезпечними "віруючі" такої категорії є потрапивши в ситуацію чи подію, знайшовши факт, який не знаходить пояснення в їх догматичній системі, створюється сприятливий грунт для виникнення психозів. Люди, що вірують за традицією не уражені такою небезпекою, вони просто слідують певним обрядам не замислюючись над їх змістом, ці питання взагалі їх не турбують, а якщо і виникає якась суперечлива ситуація пояснення лише одне - "Бо так треба", "Бо так Бог сказав"!
Характерне Козацтво вважає таку ситуацію (не дивуйтесь) природною, зумовленою настанням Залізного віку, коли людина відірвана від Законів Прави. Саме тому характерні козаки і не намагаються нав'язати комусь свій світогляд, навпаки ми багато в чому погоджуємось з існуючими нині та тими, що існували в давнину релігіями і вірами. Ми нікого не переконуємо ми лише несемо і пропонуємо до роздумів світогляд Триглава. Для кращого розуміння наших позицій ми вважаємо за потрібне розтлумачити свої погляди у питаннях, які більшість людей зве релігією і вірою.
Спершу визначимо наші релігійні позиції. Світогляд Триглава (Ведичне Право-Слав'я) виступає з позицій системності, на відміну від релігій і вір, які виступають з позицій описовості. Це головна суть нашого вчення.
Сьогодні в Україні почали ширитись думки про те, що якщо Будда чи Заратустра були арійського походження, то українцеві є найбільш притаманним бути сповідниками цих релігійних традицій. Так, говоримо ми, вказані особи й справді були арійського походження, але їхні концепції були творені у певний час і для певного народу. А ні Будда, а ні Заратустра не проповідували за межами тих етносів на території яки проживали і лише їхні учні створили відповідні концепції світових релігій. Навіть мусульманство і те починало творитись як фактор об'єднання розрізнених арабських племен, завоювання ж почали робити халіфи, спадкоємці влади Мухамеда.
Не можуть всі народи говорити однією мовою, не можуть і мислити однаково - отже і пророки у кожного свої. Так ми можемо знайти і знайдемо мудрість у вченнях Христа чи Будди, але чи потрібно для цього зрікатись власного коріння, чи потрібно зраджувати предків, які не були глупішими од Будди чи Христа? Правда Божа одна для усіх і кожен може прийти до неї своїм, лише йому властивим шляхом. Теж саме стосується народів і націй. Тому світогляд Триглава говорить, що українське богорозуміння (віра, релігія) може бути побудоване виключно на місцевій, автохтонного походження традиції.
Таке переконання випливає із нашого світогляду, який говорить, що кожен українець, як частина величезної мозаїки, складає духовно-тілесний Триглав України. Цей Триглав проявлений усвідомленням Рідної Землі, Рідної Душі і Рідного Неба (земля - мати, небо - батько, душа - дитина, усі індоєвропейські міфологічні традиції говорять, що світ і людина народились від шлюбу неба і землі). Земля є потужним "енергетичним акумулятором", що живить свій народ енергетикою жіночого потенціалу. Жінка є носієм нашого національного менталітету, ось чому відірвана від власної землі українська діаспора розчиняється в чужонаціональному середовищі. Натомість "материкові" українці, навіть поросійщеними, зберігають етнічні ознаки (в психології, мові, темпераменті тощо). Згадайте, коли наші воїни від'їжджали у походи вони завжди брали з собою грудочку рідної землі.
Небо є тим самим "акумулятором", лише космічної, енергетики чоловічого потенціалу. Саме тому втративши рідне богорозуміння ми втратили нашу державу, наша військова потуга якщо і не ослабла, то була дезорганізована. Втративши рідну віру народ втрачає зв'язок з національним егрегором (Рідним Небом) та стає елементом живлення егрегорів інших націй, творців накинутої віри.
Душа є істинною сутністю людини, людина це і є душа, вічна, незнищима субстанція. Людина лише тоді поєднується зі своїм Родом, коли перестає асоціювати себе із власним тілом. Коли до неї приходить усвідомлення своєї сутності, як частки Бога-Богів, чистої енергії.
Таким чином, через триєдність - Неба, Землі, Душі твориться один з основних аспектів світогляду Триглава, твориться жива "релігія". Вказані три явища є самодостатніми і вічними, не потребують догматизованих описів та тлумачень. Звідси випливає ще одне наше переконання - Звичаєва Права, усний, неписаний Закон Божий. Всім нам добре відомо, що в наших предків не було писаних законів і лише у ІХ ст. волхви уклали "Велесову книгу", а Ярославом Володимировичем, у XI ст., зроблено перший звід законів "Руська Правда". Чому так? Тому, що в древніх українців було вироблено природне відчуття справедливості. Потреби записувати закони Божі не існувало, оскільки кожен жив по-Праву і особисто пізнавав і знав Закон (волхви і рахмани були тими хто досяг найбільше у пізнанні але вони ніколи не були істиною в останні інстанції, про що свідчать часті описи "Велесової Книги" про непослух русів волхвам). Знав, тому що існувала традиція особистої духовної практики - молитов, медитацій та світоспоглядань. Записувати закон почали ті хто сподівався на те, що не всі зможуть їх прочитати, втративши навички духовної практики. Писане і потрактувати можна по-різному. Характерне Козацтво не заперечує, не може заперечити того, що в "святих письменах" дійсно міститься божественна мудрість, не заперечуємо права частини українських рідновірів вважати свої "святим письмом" "Велесову книгу". Самі ж прийшли до висновку - українське богорозуміння базується на природному відчутті Прави, через особисту духовну практику.
Розвиток світу, за старою арійською традицією "юг", проходить крізь 4-ри епохи (юги): Сатья юга, Трета юга, Двапара юга, Калі юга. Кожна з цих епох характеризується певним станом Всесвіту і Душі.
У Золотому віці (Сатья юга) в світі панує гармонія і закон Божий, людина відчуває себе душею і не відділяє від Бога. Між народами утверджений єдиний світогляд проектований через національні особливості кожної нації. Побутує вчення про одного Бога (Дива) у проявленій (називній) і не проявленій (безіменній) Його формах. Є думка, що Золотий вік України припадав на час Трипільської археологічної культури.
Срібний вік (Трета юга) приносить втрату 20 % знань Божих, починають з'являтись "релігії", що в поміркованій формі протиставляються Право-Славному світогляду (в нашому розумінні світогляду Триглава). Та все ж це ще світлі часи справедливості.
З приходом Мідного віку (Двапара юги) втрати Знань становить 50 %, Всесвіт поділяється на дві ворогуючих сили, ту, що живе по справедливості та ту, що не зважає на Праву. З'являються релігії, що претендують на виключну істинність та понад національність, розгораються перші релігійні війни. Люди переставши усвідомлювати себе душею починають творити кумирів та ідолів, забувши, що самі колись були богами не розуміючи, що можуть бути ними і надалі.
Залізний вік (Калі юга) є найганебнішим і найбрутальнішим періодом планетарного циклу. Втрата закону Божого становить 80 %, більша частина людства перебуває в невідані та забобоні. Насилля і агресія (духовна чи фізична) є основними аргументами віровчень. Витворена цивілізація стоїть на грані прірви. Але в останню фазу Залізного віку, в переддень "апокаліпсису", починають з'являтись особи, групи та організації, які в загальній ситуації безладу відтворюють в своєму мікро середовищі природні закони існування, стають праобразом Нового Світу. Посеред темені починає пробиватись промінь Богів. Цей час іще звуть Алмазним віком.
Ім'я і Бог. Чи потрібно Богу ім'я? Чи ставить Він собі за проблему звемо ми його якось чи ні? Якби ми були монотеїстами, взагалі людьми, що вшановують трансцендентного Бога, то і для Нього і для нас це було б надзвичайно важливим.
Для язичника це не відіграє суттєвої ролі, хоча це питання не є дрібним і не вартим уваги. Будь-яка язичницька система вибудовується на родових звичаях (традиціях) певного етносу, тому іменування Бога-Богів звичайно ж відбувається за звичаєм цього Роду. Природно, не може православний рідновір іменувати Божество вояцької сили Марсом чи Аресом, для нас це Перун і він не подібний до згаданих Богів. Не може прихильник Вікки звати Велику Богиню Матір Ладою, для них вона виступає під іншими іменами. Хоча ні ті ні інші не піддають сумніву світоглядні та релігійні уявлення один одного, не вивіряють їх на "істинність". Язичнику це абсолютно не потрібно.
Істинність віри вимірюється не теологічною витонченістю, а безпосередньою практикою життя язичника. Язичник не може сподіватись на прощення чи милість Божу. Язичник не є таким коли не прагне і не живе в гармонії з тілом, духом та світом.
Сьогодні питання іменування Богів постає складною проблемою. Відсутність достовірних джерел, спричинюють різнотлумачення науковцями піднятої теми. Моя особиста практика показала, що можу вести духовну працю лише з тими іменами, Божественну сутність яких чітко відчуваю. Надзвичайно важко осягнути південнослов'янських і західнослов'янських Богів. По-правді, у мене це ніколи не виходило, хоча спроби робив. Більш ніж переконаний, що ніколи не зможу, а ні відчути, а ні осягнути ні суті Марса, ні суті Тора, ні будь-яких інших язичницьких, але чужинських для мого Роду Богів.
Проявлена форма Бога (Триглав) поєднує в собі три сили: руйнуючу, творчу і зберігаючу. Кожна з цих сил має властивість втілюватись, тобто проявлятись у явищах, речах і людях. Звідси походять наші Перун, Світовид, Велес, Лада, Макоша та інші Боги у Триглаві.
Не можемо ми обминути також питання обрядовості. Ця проблема є досить важливою, адже обряд не є просто набором хаотичних рухів і дій забарвлених в національні кольори. Обряд несе в собі глибоке значення і є відображенням глобальних космогонічних дійств. Обряд твориться за одним з основних езотеричних правил - подібне притягує подібне. Обряд не можна будувати на основі етнографічних або фольклорних досліджень, якщо важко зрозуміти чому предки робили те чи інше - не варто повторювати його.
Будучи на Святому Місці (це як правило давні капища та святилища праукраїнців) та у відповідний час сам починаєш відчувати, що і як потрібно зробити. Безперечно ми не можемо не зважати на вже існуючий, виявлений дослідниками матеріал з української релігійної обрядовості, але він не повинен бути визначальним в обрядотворенні. Проводячи обряд не потрібно робити з того таємниці оскільки ми повинні донести знання до максимуму українців, не варто боятись "чужинських підступів", якщо ви робите Божу справу ніякий підступ не зробить шкоди а ні вам, а ні Україні. В обрядах, що їх проводить Характерне козацтво беруть участь усі бажаючі українці, це як правило наші прихильники та члени-кандидати організації.
Не менш значимим аспектом нашого "віровчення" є здоровий спосіб життя. В це розуміння ми вкладаємо такі складники як відмова від усіх видів алкоголю, тютюну, перехід на природне роздільне харчування, відмова від вживання риби та м'яса. Тіло забруднене шлаками не спроможне сприймати тонкі імпульси Божественної енергії, тому коли з церковного амвону промовляє до люду товстенький підхмелений попик навчаючи Закону Божого - це нічого окрім посмішки не може викликати. Проводити обряд Різдва "набивши" живота м'ясом, грубою тваринною енергетикою, ні практично, ні теоретично неможливо. Важливе місце в системі здорового харчування посідає голодотерапія, універсальний засіб очищення свідомості та організму.
Підняті вище питання звичайно можна і потрібно було б висвітлити детальніше. Та ми переконані люди світоглядні (на відміну від "релігійних") зможуть самі поглибитись у пізнанні всевічного природного світогляду. Того який ми звемо світоглядом Триглава, або Ведичним Право-Слав'ям.
Відаючий Коша Характерного козацтва
Межимир Миколаїв
Межимир Миколаїв
