Підписка на інформаційну розсилку ІНФОЛІСТ
Ваш E-mail:
Дружні сайти
Обрядодіяння Рідної Православної Віри виходить з самої суті та єства нашого світогляду. Він же, світогляд православних рідновірів, є невід'ємною складовою богознавчих та світознавчих традицій Русинів. Суть богорозуміння та богошанування полягає в осмисленні і творені обрядів на основі отриманих знань про Всесвіт.
Сьогодні серед Русинів побутує два головних погляди на рівень світоглядного розвитку наших Предків: перший говорить, що давні слов'яни були стократ мудрішими, просвітленішими та здоровішими од нас; другий, - що наші предки перебували на низькому рівні розвитку і лише привнесення загальносвітових досягнень дало змогу Русинам стати гідною європейською нацією. У відповідь ми стверджуємо, що саме на нашій землі людство вперше отримало від Рідних Богів - Первинний Звичай Прави, предвічні знання про творення світу, і саме нам, Синам Слави, заповідано нести їх тим родам, які потребують Світла, Любові і Справедливости. Все у Всесвіті перебуває у Колобігу і має дві сторони, якщо оцінювати розвиток Предків за розвитком духу, то правими є перші, а якщо по матерії, то можливо і другі. Беззаперечно одне, Орії-Русини-Українці витворили світогляд, який так чи інакше ліг в основу всіх релігій білих людей, даючи їм Божу Правду і прагнення до життя Вищого. Не біда, що більшість Русинів, сьогодні знає лише про останні часи, часи занепаду, та знаймо, що перед ними були часи могутности і розквіту нашої Віри і Віди, а сьогодні з волі Рідних Богів вони повертаються.
Отже, обряди Рідної Православної Віри відповідають вічному Покону, Закону Прави та вибудовуються відповідно до змінених обставин довкілля. Це випливає з того, що, по-перше, структура українського суспільства значно змінилась, з нації селянської ми перетворюємось в націю міську. По-друге, дохристосіянська віра України-Руси в боротьбі з христосіянством, маніхейством та різними іранськими релігіями природно набрала ознак синкретизму. І потрібно мати мужність та честь аби відверто визнати це, і виокремити не властиві нашому світогляду форми світосприйняття. По-третє, відсутність достатньої письмової джерельної бази не дозволяє беззаперечно підтвердити наявність в дохристосіянській Рідній Вірі окремих практик світопізнання - медитації (дивлення), концентрації (ладування), дихальних вправ тощо, а звідси скептичне ставлення до них необізнаної частини рідновірів. Це, у свою чергу, спричинює повне відкидання названих вправностей, як „чужих", а це суперечить одному з головних тверджень Рідної Віри: пізнай себе - і ти пізнаєш світ.
У практиці Обрядодіяння Волхви, Відуни та Жерці Рідної Православної Віри йдуть шляхом відчуття та досліду, застосовуючи такий принцип: удіяти обряд можна лишень у Священному Стані та святому, або спеціально підготовленому місці (будь-якому природному місці після обряду очищення та освячення).
Під час обряду, шляхом священного споглядання (дивлення) та зосередження (ладування) встановлюється духовний взаємозв'язок з Рідними Богами і від них отримується картинка-інформація про суть обряду. Потім відбувається його обговорення-опрацьовування з іншими Волхвами на відповідність Звичаю і проводиться дослідне випробування обряду, в ході якого усвідомлюється значення тих чи інших елементів та відбувається його емоційно-психічне сприйняття. Наступний етап - розумова робота над суттю всіх елементів обряду та перевірка на відповідність звичаєвим уявленням про Всесвіт і Людину та можливість безпосереднього виконання. Насправді обряди є незмінними, тому їх неможливо витворити, їх можна лише „пригадати" і „відтворити", бо кожен обряд - то дія Богів під час творення всесвіту - тіла Рода Всевишнього. Коли не усвідомлена сама суть обряду, етнографія та фольклористика нічим не допоможуть, і навпаки - коли вона відома, залишається лише розкласти усе по своїх місцях відповідно до Звичаю.
Обряди можуть відтворювати лише відаючі, тобто рідновіри, які досягли чи не найвищого рівня розвитку духовного і пройшли не одне відповідне посвячення. Волхв може бути науковцем, але рідко який науковець може бути Волхвом, се потрібно пам'ятати усім рідновірам, що беруться за Обрядодіяння. Надзвичайно мало володіти великим обсягом етнографічних та історичних даних, багато важливіше уміти відчувати Богів, Всесвіт та Людей, мати з ними сутнісний (сакральний) зв'язок. До Покону Рідної Православної Віри вводяться, тобто стають поконоколінними (канонічними), лише обряди, створені за вищевказаним зразком.
Православні рідновіри повністю сприймають і використовують збережену в народі обрядову традицію. Заперечити форму побутового святкування Різдва, Водосвяття, Великодня, Ладовиць, Зелених Свят, Спаса, Зажинок і Обжинок складно. Ці звичаї вивірені тисячолітньою практикою нашого Роду, їхнє збереження саме говорить про їх доцільність. Але не слід забувати, що окремі їх елементи втрачені, окремі спотворені, а тому потребують відтворення через безпосередню духовну практику.
Більшість обрядів повинні проводитися Волхвом і Волхвинею. Чоловік і жінка є частинками єдиного цілого, зрозуміти Всесвіт вони можуть лише разом. Лише правдива жінка вирощує мужнього чоловіка, лише справжній чоловік творить чарівну жінку. Неможливо осягнути Перуна не розуміючи жіночого бачення суті справжнього воїна, неможливо осягнути Макошу не розуміючи чоловічого образу справжнього материнства. Так, перевага в осягненні чоловічих божеств є за чоловіками, а жіночих - за жінками, але обряд Перуна, створений самими чоловіками, а обряд Макоші, створений самим жінками, будуть подібними до будинку, створеного архітектором без жодної допомоги будівельників.
Останнє стало нам зрозумілим завдяки самовідданій праці, на ниві відродження Рідної Віри, Верховного Волхва Володимира та Відаючої Матері Лади. Ся подружня пара, духовні провідники Родового Вогнища Рідної Православної Віри, показали, що тільки ладний родинний союз Відаючих є запорукою удіяння могутніх, дієвих та правдивих обрядів. Низький їм уклін та шана від православних рідновірів!
Обряд Рідної Православної Віри не є заходом "розважального характеру", а людською реакцією і сприйняттям Всесвітніх та Земних змін. Тому в святковому обряді повинні брати участь Русини, які розуміють, що саме відбувається, що саме від них, їх думок, прагнень і спрямувань значною мірою залежить, як буде розвиватися Світ і їхнє життя у ньому. Під час обрядів ми співдіємо з Богами, спрямовуючи їх невидимі сили на вирішення необхідних проблем, сотворюючи світ Праведний. Тому, перетворення святкового обряду на масові гуляння та бездумні скакання через вогнище, є блюзнірством і святотатством над нашими Предками та потурання сіянню безладу навкруги. З іншого боку перетворення святкових обрядів на закриті заходи також не припустимо. На усі громадські (не особисті) обряди варто, просто необхідно, залучати прихильників Рідної Духовности аби будити приспану свідомість і генетичну пам'ять Роду Русинів.
Кожний обряд повинен проводити відаючим від душі і серця, з відчуттям повної єдності з Рідними Богам. Під час кожного дійства під впливом керівництва „звище", можуть виникнути певні відступи від загальноприйнятої послідовності, та у тому не має нічого дивного. Усі обряди, подані в нашому Малому Требнику, слід розуміти як загальну канву, на яку потрібно накладати необхідні елементи та вдосконалювати окремі частини. Загальноприйнятним і незмінним є лише внутрішній принцип усіх обрядів - Триглав. Себто побудова обряду шляхом послідовних кроків у співдії із Правою, потім Явою та завершувати Навою.
Станові та вікові посвяти є обрядами глибоко особистими. Проводяться в присутності дуже вузького кола кревників, бажано взагалі уникати присутності на обряді когось окрім посвячуваного та Волхва (Волхвині). В момент освячення Волхв мовить лише до посвячуваного, ті слова є лишень для нього і не для кого іншого, лише він може їх осягнути душею і розумом. Обряд Посвяти має відповідати суті посвячуваної людини, тобто тут, знову ж таки, не може бути жодних сценаріїв чи незмінних структур послідовності дій (за наявності поконоколінних обрядових елементів). Кожна людина несе в собі символ-зміст якогось Бога (тобто Предка), в кожного Бога своя снага, своя суть і дух, тому обряд очищення, ім'янаречення, вікової чи станової посвяти завжди мають особистісні особливості і не може бути точною копією обряду, проведеного з іншою людиною.
Чим більше і частіше проводитимемо свої обряди, тим міцнішою стане Рідна Православна Віра, тим сильнішими і явнішими ставатимуть наші Світлі Боги, а з ними і ми, яко діти і внуки Божеські.
Слава Рідним Богам!
Хранитель Родового Вогнища
Рідної Православної Віри,
Волхв Межимир
Рідної Православної Віри,
Волхв Межимир
До змісту
