Підписка на інформаційну розсилку ІНФОЛІСТ
Ваш E-mail:
Дружні сайти
ОБРЯД ОСВЯЧЕННЯ У ВОГНИЩАНИ
Суть. Вогнищанин - повноправний член Родового Вогнища. В сиві старі часи вогнищанами називались усі повноправні члени Роду, тобто ті, що опікувались Родовим Вогнищем, вони були провідною племінною верствою протослов'ян, праслов'ян та Русинів. Могутні Родові Вогнища підпорядковували собі дрібні й кволі - так творились великі племінні союзи. Їх створювали Вогнищани.
„Та злигоднів багато ранній холод приніс. Так відійшли сюди, і оселились вогнищанами на землі Руській" (Велесова Книга). Себто, вогнищани - то вільні, самодостатні, володіючі своєю долею Русини (Українці). Вони під кермом Світлих Предків йдуть стезею Прави, не визнаючи над собою жодного визиску. „Був колись Оседень - вогнищанин, і цей благочестивий був." Для вогнищанина честь є над усе! Честь Роду, честь Варти (варни), честь Народу, честь Держави.
Сьогодні Вогнищанами є ті Русини, що не лише зрозуміли і повернулись у Віру Предків, але свідомо й активно долучились до творення духовної держави Русинів - Родового Вогнища. Вогнищанином є православний рідновір, який не лише відвідує щонедільні православлення та дотримується Свят Річного Кола, він є діяльним творцем життя громади, його життя - це пожертва Рідним Богам і Вітчизні. Вогнищани - це хребет та кістяк Родового Вогнища Рідної Православної Віри. Лише Вогнищани можуть бути Старостами наших Громад.
Стаючи Вогнищанином, рідновір підіймається на вищу сходинку духовного розвитку й веде за собою Рід. Освячення у Вогнищани є однією з найважливіших суспільних посвят. Не всі спроможні подолати цей життєвий рубіж, але, подолавши його, рідновір стає вільною і самостійною особистістю. Вогнищанин сам приймає усі важливі рішення у своєму житті, окрім Рідних Богів та Керманича над ним не має нікого, за усі свої вчинки він складатиме звіт Богині Карні. На посвяті повинна бути присутня сім'я рідновіра, що засвідчуватиме спільність рішення та Родову суть Віри-Віди Русинів.
Час проведення. Обряд Освячення у Вогнищани бажано проводити на зростаючому місяці, в першій половині дня. У разі крайньої потреби, освячення можна проводити незалежно від світил, дня і часу.
Утвор для обряду. Для проведення обряду Освячення у Вогнищани Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці.
Рідновір, що проходить Освячення у Вогнищани, повинен мати: повний національний стрій; хліб, молоко, мед, насіння маку.
Перед проведенням обряду рідновір сам готує вогнище, збирає дрова та викладає ватру. Важливо, аби було чітке усвідомлення того, що відбувається, що рідновір збирається стати на вищу сходинку свого духовного розвитку і що тепер він частина Великого Роду, творець Родового Вогнища, його невід'ємна і найважливіша частинка.
1. Волхв бере мак та розсипаючи його посолонь створює Коло Алатир, священне місце для обряду Освячення у Вогнищани.
При цьому обрядово тричі замовляє:
Кличу Силу Рода Всевишнього,
Богів Рідних собі в допомогу, на поміч добру!
Прийдіть, Предки Святі, душі захистіть від нечисті всякої,
як Сонце встає - ніч відступає, так зле, недобре
нас не бачить і не чує, стороною минає!
Роде Всевишній! Великий Боже наш!
Ти - єдиний і багатопроявний,
Ти - наше Світло і Справедливість,
Ти є криниця Життя Вічного,
Джерело Любові безмежної,
Тієї, що зціляє Душу і Тіло.
Славимо Тебе, Боже Прави, Яви і Нави.
І щодня працюємо над душами своїми.
Щоб бути Мудрими і Сильними, міцною опорою Руси-України
І захисниками роду свого прадавнього.
Бо ти даєш нам Наснагу і Радість,
Бо ж Ти даруєш Відвагу і Стійкість.
Даєш нам Знання і навчаєш Терпіння,
Аби з честю пройшли ми шлях життя нашого,
Натхненно виконуючи Священну Волю Твою.
Слава Тобі, Роде Всевишній!
І всім Рідним Богам у тобі сущим!
2.Розпаливши ватру, Волхв проказує славослів'я:
Славимо Огнебога Семаргла,
Який гризе дерево і солому
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері.
А вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
3. Волхв закликає Рідних Богів, творячи Коло Свароже на Капищі. Він звертається з молитвою до одного з ликів Рода Всевишнього, вклоняється до Півночі і так посолонь усім восьми головним проявам, як і на Вівтарі у Храмі.
1) Батьку-Божиче, Ти, що стоїш на початках усього сущого в Яві, Ти, що є Народження і радість пізнання світу, прийди і будь з нами, бо ми є першими з Роду свого і зібралися тут в ім'я Твоє.
Слава Божичу!
2) Леле-Ненечко, Ти що єднаєш нас любов'ю в родинах наших і піклуєшся про єдність Роду Русинів, твориш добро і злагоду, прийди і будь з нами, бо ми, олюднені людяністю Твоєю, зібралися тут в ім'я Твоє.
Слава Лелі!
3) Батьку-Яриле, Ти що є Богом вічного цвітіння бурхливого ярення весни Роду нашого прийди і будь з нами, бо ми з полум'яними душами і жаданням дії зібралися тут в ім'я Твоє.
Слава Ярилі!
4) Живо-живице, Богине рожанице, Ти пробуджуєш силу буйну в Природі, Ти даруєш нам плоди ранні, Ти очищуєш та оздоровлюєш тіла наші Снагою Божою. Се ми зійшлися тут із любов'ю славити Тебе.
Слава Живі!
5) Батьку-Купайле, Ти, що є Богом палання найбільшого, Ти, що очищуєш душі і тіла наші, єднаєш Роди і даруєш радість шлюбу, прийди і будь з нами, бо ми діти щирої любові батьків наших і зібралися тут в ім'я Твоє.
Слава Купайлу!
6) Сва-Ненечко, Ти, що є Богинею перемог та буяння життя, Ти даруєш воям честь та славу, прийди і будь з нами, бо ми речемося православними вогнищанами і зібралися Тут в ім'я Твоє.
Слава Матері Сва!
7) Батьку-Миробоже, Боже Миру нашого, Ти страж неусипний Землі Рідної, податель благ і захисник від злиднів, прийди і будь з нами, бо ми прагнемо стати духовно і тілесно багатими та зібралися тут в ім'я Твоє.
Слава Миробогу!
8) Доле-Ненечко, володарко життів наших, Ти, що годуєш і оберігаєш нас, тчеш з доньками нитку буття нашого, прийди і будь з нами, бо ми, усвідомивши покликання своє зібралися тут в ім'я Твоє.
Слава Долі!
Слава Велика Сварогу, Перуну і Світовиту,
Матінці Ладі, Живі та Долі, Велесу і Стрибогу,
Слава усім Богам Рідним, названим і неназваним
У Всевишньому Триглаві сущим,
Що єднаються з нами в ім'я Правди і Добра
Рода Всевишнього і рода земного!
Відчиніть Браму Небесну для нас,
Онуків Дажбожих,
Нехай ми нап'ємося Світла Рода Всевишнього,
Води Живої Небесної і станемо гідними слави Богів Рідних.
Слава усім Рідним Богам!
4. Узявши в руку ріг з молоком та розчиненим у ньому медом Волхв проказує славослів'я Дажбогу:
Дажбоже наш Світлий!
Утримуєш у безодні Землю нашу,
Творячи життя та красу велику,
Даючи тепло та поживу дітям своїм.
Лине до нас любов Твоя,
Святістю і мудрістю Віри нашої.
Ласку твою чуючи,
Славу Тобі творимо від землі аж до Вирію.
Нехай летить вона птицею ясною,
Сповіщаючи усім Предкам руським,
Що шануємо та поклоняємось Сонцю Всевишньому,
Отцю кревному - Дажбогу нашому.
Слава Рідним Богам!
Вшановується саме Дажбог, оскільки є Дідом Родів наших, Духом Роду Руського (Українського), Небесним Вогнищанином: „Це мовив Ору Сварог наш: „Як мої творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви - сини Творця, і поводьтеся, як сини Творця. І будете як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш."
5. Волхв проливає молоко та мед по колу навколо вогнища так, щоб дві третини потрапили у вогонь. При цьому Волхв промовляє:
Прийміть Боги!
Пожертва прямує у Сваргу!
6. Волхв запитує у рідновіра:
А що відаєш, а як віруєш?
Рідновір проказує Шлях Віри-Віди Православної:
Вірую у Всевишнього Рода - Єдиного і Багатопроявного Бога, Джерело усього сущого і несущого, який усім Богам криниця Вічна.
Відаю, що Всесвіт є Рід і всі многоіменні Боги поєднані в нім.
Вірую у триєдність буття Прави, Яви і Нави, І що Права є істинна і переказана Отцям Праотцями нашими.
Відаю, що Права є з нами і Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас.
Вірую у єдність з Рідними Богами, бо Дажбожі онуки ми - улюбленці Богів. І Боги тримають десниці свої на ралах наших.
Відаю, що життя у Великому Роді вічне І маємо дбати про вічне, ідучи стезею Прави.
Вірую у силу і мудрість Предків, які народжуються серед нас, ведучи до блага через Провідників наших.
Відаю, що сила у єдності Родів слов'янських І що станемо славними, славлячи рідних Богів.
Слава Роду і Всім Богам у ньому сущим!
6. Волхв запитує у рідновіра:
А якого Роду-Племені, хто суть Предки твої?
Рідновір повинен розповісти про своїх предків до сьомого коліна по чоловічій лінії, щонайменше до четвертого, вказавши краї, звідкіля вони походять. Називати повинен від найстаршого предка до наймолодшого нащадка, включаючи власних дітей.
7. Волхв промовляє славослів'я:
Хай Сварга Синя повниться славленням нашим,
Бо це Сварог Великий тримає у собі Сварожичів,
І Перунонько крутить у ньому колесо Живоявлення.
І так творячи, повнить наші душі радістю незбагненною,
Силою небесною.
Це бо Сварог Світлосяйний приніс прадідам нашим вогонь,
І кувати навчив і плуга, і зброю,
Аби достаток був та захищати могли Землю Святу нашу Руську.
Править Батько-Сварог із дружиною своєю любою,
Захисницею нашою Матінкою Ладою,
І Боги славу їхньому царству співають,
Яко діти люблячі, весь люд православний вам треби несе:
Короваї великі, духмяні, сонцеликі і поживу всяку.
Хай Волхви жертовні вогні палять,
Славлення до Вирію посилають, Богів закликають.
Славимо Сварога, Великого Бога,
Отця Небесного, шану йому складаємо,
І царство його у віках прославляємо!
Слава Рідним Богам!
Проказується слава Сварогу як Діду Божому, найстаршому в Роді Божеському. Сварог небесний коваль, творець і податель ладу в Родах, один з його проявів слов'яни величають Ладом. Закликаючи його силу, Волхв віщує про повернення до Великого Кола Родів Православних чергового кревника-рідновіра. Сварог вітає і освячує душу православного, наповнює його силою до творення та ладування.
Волхв Бере Хоругву Родового Вогнища і покриваючи нею рідновіра, промовляє:
Ім'ям Бога нашого, Сварога Світлого та Лади Ясної!
Повертається у Роди Православних Вогнищан Русин (ім'я),
Аби Рід його був сильним і славним,
Аби злитись із Предками Рідними у Праві Єдиній!
Най же буде він мудрим, яко Велес наш,
Хоробрий, яко Перун,
Невтомний, яко Дажбог!
Іди, Сину Роду Небесного, землею твердо,
Прослав Державу Родів наших у віках,
Будь гордий славою Предків Рідних,
Примнож багатства наші, як у Яві, так і в Праві!
8. Вогнищанин, ставши на одне коліно, бере в шуїцю хоругву, десницею торкається землі та промовляє:
Я, (ім'я), на цій Cвятій Землі даю клятву Православного Вогнищанина - вірного сина(доньки) Богів Прави. Чую, як б'є крилами Мати Слава і кличе аби йш(ла)ов я за землю нашу, за Вогнища Роду свого, бо єси ми слов'яни славні!
Присягаюсь повсякчас стояти з братами та сестрами, як вовки, - один за одного. І триматися керманича свого, тако Перун буде зі мною, і перемогу дасть. Ніщо не злякає мене, ніщо не спинить, бо я в руках Сварожих, а Він у всі дні веде мене до звитяги та геройства многого.
Присягаюсь пам'ятати подвиги тих, що полягли за Землю Рідну, і наших старотців, які бо стратили сили за Вітчизну на бойовищах ратних з ворогами.
І се Бога Велеса кличу в свідки присяги моєї, який єднає Рід наш у Вічності. Якщо ж зламаю слово, дане тут, і зрадою оганьблю ім'я Православного Вогнищанина, нехай не чутиму щастя в душі моїй, нехай Світлі Боги вершать долю мою, нехай Рід покарає мене забуттям, Земля-Матінка відцурається!
Після клятви Волхв вручає Вогнищанину знак його Роду, який встановлюється Управою Родового Вогнища, на основі родовідних даних наданих самим рідновіром перед посвятою у Вогнищани. Цей знак передається з покоління в покоління у Роді. Його використовують усі нащадки Вогнищанина чоловічої статі та жіночої (до одруження). Якщо посвяту приймає жона, що на момент посвяти не має синів, свій знак вона не передає нащадкам. Коли посвяту приймає син чи донька вже освяченого Вогнищанина, вони можуть просити родове Вогнище надати їм власного знаку, який обов'язково повинен містити головні образи Родового Знаку Предків.
Обряд завершено. Проводиться братчина.
До змісту
