Підписка на інформаційну розсилку ІНФОЛІСТ
Ваш E-mail:
Дружні сайти
(КОРОЧУН, КОЛЯДА*, ОВСЕНЬ МАЛИЙ)
Суть. Божич в Поконі Рода Всевишнього суть зимовий прояв Діда нашого - Дажбога Трисвітлого. Вечір напередодні Різдва Божича має назви Святвечір, Багата кутя, Вілія. Щойно на небосхилі з'являється перша зірка, всією родиною сідають за стіл, який звуть багатим, бо на ньому має бути дванадцять різноманітних пісних страв. Звідси й назва "Багата кутя" чи "Багатий Святвечір".
На столі обов'язково має бути кутя - це основна обрядова їжа. Її готують з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України-Руси - з рису). До звареного зерна додають солоду. Особливої уваги заслуговує обряд внесення куті, яку зазвичай несе господиня:
Кутю на покутю, узвар - на базар, а пироги - на торги.
Горщик із кутею ставлять на покуті в кублище, яке роблять з найзапашнішого сіна. Горщик прикривають хлібом та дрібком солі. Після свят частину сіна віддають худобі, а решту тримають для кубел, де мають нестися кури чи висиджуватися курчата.
За Святвечірній стіл першим, як і годиться, сідає господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагаються не виходити з-за столу, розмовляють тихцем. Вставши, глава сімейства пропонує пом'янути предків і запросити їх до Святвечора. Вважається, що саме в цей час усі предки мають прийти до оселі, а відтак для них звільняють місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставлять на ніч страви й кладуть ложки. Слідом за господарем усі присутні виголошують молитву, яка звернена до тих, хто заблукав у лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги або війни.
Господар називає імена небіжчиків, приказує:
Хто вмер - той у Наві, а хто живий - той з нами. Хай їм легко ведеться, а нам легко живеться!
Наступну молитву виголошують усім нині сущим членам родини. Їм зичать здоров'я і щастя, бажають, щоб гуртом і в злагоді дочекались наступного Різдва. Після цього господар бере свічку та миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передає страву дружині. Кожен з присутніх має з'їсти по три ложки куті.
Після вечері діти повинні однести обрядову їжу своїм бажатим, бабусям-дідусям. Матері кладуть дітям до куті ще книш та калачі, іноді цукерки. Діти, зайшовши до хати, кажуть:
Добрий вечір! Мамо й тато прислали вам хліб, сіль і вечерю. На різдвяні свята обов'язковим символом є Дідух (сніп), який виготовляють з обжинкового снопа. Дідуха урочисто вносять у світлицю і ставлять на Бабу - оберемок соломи, якою застеляють долівку.
Дідух символізує культ Hоду предків. Добрі душі пращурів оберігають посіви та врожай від всіляких бід: повені, граду, бурі, вогню тощо.
Оскільки на час народин Сонця, тобто на Різдво, душі пращурів з настанням сутінків оселяються в помешканнях, то на їхню честь і ставлять на почесне місце (покуті) Дідуха, біля якого ставлять кутю та узвар, які є поминальними стравами.
Напередодні Щедрої куті (з 31 грудня на 1 січня) Дідуха виносять з оселі. В одних випадках його спалюють, в інших - обмолочують і насіння змішують з тим, яким засівають оселі на Новий рік або тримають до Благовісника і змішують з посівним зерном.
Час проведення. День зимового сонцестояння.
Утвор для обряду. Для проведення Свята Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, бубон чи дзвоник, калач.
1. Волхв бере бубон (дзвоник) вдаряючи в нього, йде посолонь, створюючи Коло-Алатир, священне місце для обряду. При цьому обрядово тричі замовляє:
Кличу Силу Рода Всевишнього,
Богів Рідних собі у допомогу, на поміч добру!
Прийдіть, Предки Святі, душі захистіть від нечисті всякої,
як Сонце встає - ніч відступає, так зле, недобре
нас не бачить і не чує, стороною минає!
2.Розпалюючи ватру, Волхв проказує славослів'я:
Славимо Огнебога-Семаргла,
Який гризе дерево і солому
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері.
А вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
3. Волхв закликає на Капище-Алатир чотирьох обрядодіїв, які є втіленням різних річних ликів Дажбога. Перший обрядодій має тримати в руці Дідуха - символ Велеса-охоронця; другий обрядодій - писанку, символ відродження життя; третій - вінок з Купала - символ життя; четвертий - серп - символ багатства та водночас Мари. Вони стають не поблизу вогнища, як на інші свята, а поодаль.
Волхв проказує:
Овсень, Овсень, куди йдеш?
Четвертий обрядодій відповідає:
Мости мостити!
Волхв:
Кому їхати?
Обрядодій:
Їхати Коляді!
Волхв
На чому ж їхати?
Обрядодій:
На сонячній свинці!
Волхв
Чим поганяти?
Обрядодій:
Поросям!
Проводячи Овсеня, Волхв вигукує:
Приходь, Коляда!
Цей діалог відтворює космічне дійство народження (приходу) нового Сонця. Сонячний бор (свинка) суть образ старого Сонця, Миробога-Овсеня, порося - образ Божича. Себто молоде Сонце поганяє старе, аби воцаритись у Яві. Усі тим керує Коляда, матір Божича.
У Коло виходять ряджені (Мара та Коляда). Мара намагається схопити Коляду, але та, обернувшись на Козу, втікає. Мара не може її побачити.
Перший обрядодій, яким повинен бути молодий хлопчина, як образ Божича, молодого Сонця, підходить до вогнища та проказує славослів'я:
Слава Богу нашому, Роду Вседержителю!
Нині повниться славнями Сварга пречиста,
То суть велике дійство твориться в Родах Руських,
Божич із Неба до дітей своїх сходить!
Се раті Небесні рушають у Яву,
Великі вої Полку Перунового зійшли,
Аби поєднатись із Родом-Плем'ям своїм!
І то є велике диво Кола Живоявлення,
Що у смерті є життя, старе поступається місцем новому!
Славу співаємо Дажбогу Трисвітлому,
Який Божищем прийшов до нас,
Йому жертви класти та мости мостити!
Най же Сонце Красне зростає,
День Ясний прибуває, Предки в оселі завітають!
Слава Дажбогу!
Проказуючи останні слова, обрядодій виконує вітання „Слави" (стиснуту в кулак долоню правої руки прикладає до серця й, підіймаючи руку, розкриває долоню вітаючи Сонце).
Волхв вигукує:
Днесь зійшов з небес Боже наш, Дажбог Трисвітлий!
Другий обрядодій, юнак, як образ Ярила, молодечого Сонця, підходить до вогнища та проказує славослів'я:
Брама небесна одкрита і Коляда зійшла у Яву,
Богиня-Матір наша народжує Божича у Славі!
Вознесемо ж молитви та слова дяки Світу Білому,
Який суть оселя наша і дім рідний!
То комонники вогненні несуть вістку Русинам,
Зоря-зоряниця провіщає народження Життя,
Повниться земля наша світлом і теплом,
Божич рождається!
І немає кінця-краю народженням його,
Бо то є велике Коло Живоявлення.
В нащадках живуть Предки,
А ті, вмираючи, народжуються знову.
Тако є, що Божич стане Ярилом,
А юнак - мужем, старець же - немовлям.
Тож будьмо гідними Богів наших,
Що суть у Праві перебувають, Навою Яву утримують!
Слава Дажбогу!
Проказуючи останні слова, обрядодій виконує вітання „Слави".
Волхв вигукує:
Днесь зійшов з небес Боже наш, Дажбог Трисвітлий!
Третій обрядодій, зрілий муж, як образ Купалбога, буйного Сонця підходить до вогнища та проказує славослів'я:
Прокажімо славу Предкам нашим,
Які є у Сварзі Синій,
Най зійдуть до нас золоті кола у Яві крутити!
Дідухи наші кличуть Русинів о пам'ять,
Аби згадали витязів славних Війська Перунового!
То ж бо вони охороняють Покон-Звичай у Праві,
Яка суть поєднує Яву та Наву у Триглаві Великому.
Кличемо усіх Старотців,
Які бо лягли у полях ратних та полях страдних.
Ідіть до нас на Святу Вечерю,
Брама відкрити і калачі уже на столах!
Слава Дажбогу!
Проказуючи останні слова, обрядодій виконує вітання „Слави".
Волхв вигукує:
Днесь зійшов з небес Боже наш, Дажбог Трисвітлий!
Четвертий обрядодій, старійшина, як образ Миробога, старого Сонця, підходить до вогнища та проказує славослів'я:
Хай Сварга Синя повниться славленням нашим,
Бо це Сварог Великий тримає у собі Сварожичів,
І Перунонько крутить у ньому колесо Живоявлення.
І так творячи, повнить наші душі радістю незбагненною, силою небесною.
Це бо Сварог Світлосяйний приніс прадідам нашим вогонь,
Та кувати навчив і плуга, і зброю,
Аби достаток був та захищати могли Землю Святу нашу Руську.
Править Батько-Сварог із дружиною своєю любою,
Захисницею нашою Матінкою-Ладою,
І Боги славу їхньому царству співають,
Яко діти люблячі, весь люд православний вам треби несе:
Короваї великі, духмяні, сонцеликі і поживу всяку.
Хай Волхви жертовні вогні палять,
Славлення до Вирію посилають, Богів закликають.
Славимо Сварога, Великого Бога, Отця Небесного,
Шану йому складаєм і царство його у віках прославляємо!
Слава Рідним Богам!
Проказуючи останні слова, обрядодій виконує вітання „Слави". Сварогова Слава кажеться тому, що Різдво суть свято Кола Сварожого, його нового витка, а Сварог і Лада суть отець і мати Божича - нового Сонця, нового року.
Волхв завершує славослів'я:
Брама Небесна відкрита
І дає Предкам Славу!
Предки наші любі, Щури і Пращури.
Дякуємо вам за здоров'я, за силу,
Що ви нам від Богів Рідних посилаєте,
У справах земних допомагаєте.
Нехай Сварог оберігає Вас і дає Вам Силу!
Щасливо перебувайте у Світі Духовному,
Нами опікуючись!
Нехай вічно існує зв'язок поколінь -
Священний живий зв'язок між нами!
Слава Духу Предків наших!
Слава Рідним Богам!
4. Волхв бере в руки ріг із сурицею та славословить:
Божичу наш Могутній!
Ось сур-суриця, що її Предки удіювали,
Се наша жертва Тобі, Боже Роду Рідного!
Прийми її від вдячних нащадків земних,
Нехай вона поєднає нас із Родом Небесним,
Богами й Богинями Руськими!
Нехай сура ця очистить тіла та освітлить душі,
Дух най зміцнить!
Се бачимо що Брама Иру одчинена
І Бог наш, яко комонник скаче до нас,
Стріньмо ж його піснями та славами многими,
Най почує від нащадків своїх,
Що суть ми Русини горді!
Волхв запрошує всю Громаду до господи (хати). Громада зачинає співати Коляди:
Коли не було з Нащада Світа
Коли не було з Нащада Світа, Дажбоже!
Тоді не було Неба ні Землі, Дажбоже!
А но лем було Синєє Море, Дажбоже!
А серед Моря Зелений Явір, Дажбоже!
На Явороньку Три Голубоньки, Дажбоже!
Три Голубоньки радоньку радять, Дажбоже!
Радоньку радять, як Світ сновати, Дажбоже!
Та спустимося на дно до Моря, Дажбоже!
Та дістанемо Дрібного Піску, Дажбоже!
Дрібний Пісочок посіємо ми, Дажбоже!
Так Нам ся стане Чорна Землиця, Дажбоже!
Та спустимося на дно до Моря, Дажбоже!
Там дістанемо Золотий Камінь, Дажбоже!
Золотий Камінь посіємо ми, Дажбоже!
Так Нам ся стане Ясне Небонько, Дажбоже!
Ясне Небонько Світле Сонінько, Дажбоже!
Світло Сонінько Ясен Місячик, Дажбоже!
Ясен Місячик Ясна Зірниця, Дажбоже!
Ясна Зірниця Дрібні Звіздочки, Дажбоже!
По тому Волхв, проливши третину суриці на підлогу, додає решту у спільну чашу й розливає посолонь у кухлі, аби кожен міг уславити Богів та причаститись священною сурою. Таким чином рід духовно з'єднується, аби продовжити велике дійство Різдвяної ночі.
5. Волхв вносить калач для громадської жертви, посолонь передає його по-колу так аби кожен міг спрямувати свої молитви до Сварги. Калач має бути на рушнику. Дочекавшись завершення Кола, Волхв проказує славослів'я:
Батьку наш Дажбоже, Сонце наше гоже!
Ти даєш нам могуть Світла і Правди.
Оберігай душі наші від кривди всякої,
Від наруги чорної і мороку Навного,
Тобою захищені, силою Світла освячені,
З Богами нашими Рідними в єдину Правду Зливаємося!
Боже Дажбоже, славимо тебе як Праотця нашого
І душ наших оберіг вічний!
Прийми жертву цю хлібну,
Як дар від Роду нашого,
Нехай здійсниться усе сказане та бажане!
Слава Дажбогу і всім Богам Православним!
Цей Калач загортається у рушник, а опівночі кладеться у вогнище.
6. Волхв пояснює усім присутнім, що Різдвяна ніч - то священний час зустрічі з Духом Предків, єднання Роду. Тому Свято завше проводиться в оселях родинних, чи Храмових хоромах. На святковому столі має бути 12 обрядових страв, а головною - Кутя. Вирушаючи з Капища, громада співає Коляду:
Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
Застилайте столи, та все килимами. Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
Кладіть паляниці з ярої пшениці. Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
Бо прийдуть до тебе три жадані гості. Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
А що першим гостем, то Краснеє Сонце! Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
А що другим гостем, Світлий Місяченько! Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
А що третім гостем, то дрібнії Звізди! Радуйся!
Ой радуйся земле! Ясен Світ засвітився!
Обряд завершено.
До змісту
