Родове Вогнище вітає усіх зі Святами Лади і Лелі,
Сорочинами та Шевченківськими днями Православні рідновіри вже кілька років поєднують на 9-те березня звичаєве свято Жайворонків (Сорочин) та вшанування пам’яти Пророка України – Тараса Шевченка. Ось і цього року громади Родового Вогнища Рідної Православної Віри закликаючи Весну-Красну, уславляючи Птахів Небесних, проказали молитви за душу Богатиря Духу, нашого національного провісника.

Чому свято Сорочин припадає саме на 9 березня? Число дев’ять є священним числом Рідної Православної Віри – це число Ока-Рода, Олатиря. Вісім пелюсток та дев’ята точка по середині відображають єдність Всесвіття, шляху Колороду людської душі, відичного Колодару Слов’ян. Усім відомо, що на дев’ятий день душа покидає світ Яви, по смерти тіла; на дев’ятий день має відбутись ім’янаречення немовляти, бо в цей день душа пориває з Навою. Власне тому 9 березня, на дев’ятий день весни, православні рідновіри вітають вісників зі Світу Предків, Ирію – жайворонків та птахів взагалі.

Душі з Ирію в світ Яви приводить жінка, мати. Тому, в цей день відбувається шанування Рожаниць Роду Небесного та земного, себто Ладу і Лелю, а також наших матерів. Мами випікають по сорок "жайворонків" (бубликів) і віддають дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. В громадах відбувається освячення пташок з тіста або бубликів. Діти можуть пригощати цими «жайворонками» бабусь, сестер, тіток на знак пошани до матері та жінки. Дітей навчають, що побачивши в цей день журавля зустріти його вигуком: «Веселик, веселик!», аби не журитися, бути радісним весь рік.

Назва свята Сорочини походить від народної прикмети про те, що в ці дні сорок видів птахів повертаються із Ирію, а сорока починає вити гніздо з сорока паличок. Так само, не слід забувати, що саме сорок похолодань може бути від Сорочин до Весняних Дідів. Жайворонки, що повертаються з Ирію, несуть з собою Весну-Красну, з птахами повертається у Яву Богиня Леля. Тому і її припрошують славленнями на свято Жайворонків.

Хай слава лунає Богині Лелі,
Вона бо є сердець наших радість великая!
Бачимо лик Діви небесної у Сварзі Синій,
Лине любов її до Онуків Дажбожих,
Наповнюючи душі наші життям!
Бо відаємо споконвіку,
Що немає живота без любови,
Що вона є джерелом щастя одвічного
І натхнення у подвигах наших.
Кличемо тя Богине Леле,
Аби засяяли душі Слов’ян даром твоїм, -
Великим коханням!
Хай кожна душа пару свою знайде
І зо щастям в усі дні перебуває!
Ми ж славитимемо тебе повсякчас,
Яко єсть ти Всесвітла Рожаниця Роду Слав’янському!
Слава Лелі!

Головна · Віровідання · Обрядодіяння · Волхвування · Святилища · Образи · Пісні · Світогляд · Дослідження · Літопис · Світлини · Форум · Слов'янська спільність · Посилання · Наші банери · Контакти