Перун
Перун - Бог наймогутніших сил Неба і Землі, блискавки та грому. У предків культ священних гаїв був культом Перуна, ототожнюваного з дубом. Дуб виступав космогонічним символом Дерева Життя і єднання з Богами. Покровитель грози, родючості, війни, заступник воїнів, вогню, сили, влади, закону, життя, зброї, бойового мистецтва, заступник врожаю, податель благ, дощу. Син Сварога, брат-суперник Велеса. Восени Перун замикає небо і йде відпочивати на Алатир-камінь, а першим весняним громом знову розводить полум'я грози і, заварюючи чародійний напій з живої води, воскрешає землю, проганяє Мару і холод. Предки, ідучи обороняти рідну землю, клялись Перуном, Богом своїм, що не осоромлять слави Вітчизни. Перун - Бог, який не лише дарує життя, але й карає людину за її провини. Неодноразово згадує його і "Велес Книга": "Слава Богу Перуну вогнекудрому, який стріли на ворогів верже, і вірно вперед по стежці веде .Тому що єсть він воїнам суд і честь, і яко златорун - милостив, всеправеден єсть". На честь Громовержця постійно горіли вогні, які підтримувалися деревиною дуба. Щоби був добрий врожай, чоловіки приносили жертви дубам, а жінки - липам. Головними святами Перуна є Купайло (у цю ніч саме Перун запалює квіт папороті) та Перунів тиждень, які припадають, відповідно, на 21-22 червня та 20 - 27 липня.
В пожертву Перуну приносили: дикого вепра чи тура, залізо (зброю, підкови), квас, яйця, червоне вино, пироги, жир, сало, горіхи, молоко, пиво, мед, вінки, золото.
Молитва-славлення
Перуне, Перуне, Боже златоруний, з громом та блискавицею, з Дівою-Перуницею. На землю ступаєш, русичів научаєш, як бій вигравати, шаблю тримати. Воїни Твої ревні - то є предки наші кревні, які Праву боронять та за нас Богів молять, аби Русь повстала і її могуть настала. Аби Храми Роду, капища народу, Волхви відродили й славлення Богам творили. Перуне, Перуне, Боже златоруний. Славу співаю, Тебе Величаю!
Слава Рідним Богам!