Обряди

31-03-2013
Опубліковано в Обряди

РОДОВАРТА

Суть. Посвята у Вогнищани є знаком збільшення духовного зв’язку православного рідновіра з Родом Всевишнім, Богами та Предками, що проявляється більш глибинним усвідомленням дійсності та посиленням його особистого духовного впливу на світ Яви. Батько Сварог і Лада Матінка передають через Волхва, духовного вчителя, частку Всебожого Світла рідновіру, аби він вірно стояв на варті Прави в Яві.

Значення. Вогнищанин – справжній повноправний член Родового Вогнища. В сиві старі часи вогнищанами називались усі повноправні члени слав’янського роду, тобто ті, що опікувались Родовим Вогнищем, вони були провідною племінною верствою Аріїв, протослов’ян, праслов’ян та русинів зокрема. «Та злигоднів багато ранній холод приніс. Так відійшли сюди, і оселились вогнищанами на землі Руській» (Велесова Книга). Себто, вогнищани – то вільні, самодостатні рідновіри, здатні керувати своєю долею, які стали такими завдяки духовному Раденню й творенню родосвіту. Вогнищани, діючи згідно з наставлянням своїх Духовних Учителів і Наставників, ідуть стезею Прави, постійно молитовно працюючи над досягненням внутрішнього ладу та благості в собі, роді Православному і Всесвіті. «Був колись Оседень – вогнищанин, і цей благочестивий був.» Для вогнищанина Істина, Любов, Справедливість, Праведність, Мир і Ненасильство є дороговказами його життя.

Сьогодні Вогнищанами є рідновіри, що не лише зрозуміли і повернулись у Віру Предків, але свідомо постійно долучаються до творення роду Православного. Вогнищанином є православний рідновір, який не лише відвідує щонедільні православлення та дотримується Свят Річного Кола, він є діяльним творцем життя громади, його життя – це приклад праведності, як пожертва Рідним Богам, та дія, спрямована на посилення духу праведності у своїй Вітчизні. Вогнищани – це хребет та кістяк Родового Вогнища Рідної Православної Віри. Лише Вогнищани можуть бути Старостами наших Громад.

Вогнищанином може стати людина, яка не просто світоглядово належить до Радення Сварожого, а перебуває в стані постійного духовного розвитку – горінні. Розвиток на цьому рівні здійснюється шляхом молитовної вправи колослова «трьох кіл» та Священних Станів, дієвої праці для розвитку своєї громади й православної відичної культури (проповідування, родинне обрядодіяння). Завдяки натхненній праці над собою, такий рідновір має право пройти обряд Родоварти. Під час цього він бере на себе зобов’язання відмовитись від позашлюбних статевих стосунків, вживання алкоголю й тютюну та інших одурманюючих засобів, азартних ігор та інших шкідливих звичок, поступово відмовитися від м’яса (стати вегетаріанцем).

Вогнищанин вважається дійсно двічі народженим – тілесно й духовно (від духовного учителя). Обряд Родоварти здійснює лише волхв – духовна особа, яка проводила обряд Радення, і є Духовним учителем для вогнищанина протягом усього його життя. В особливих випадках це може бути вищий представник його лінії передачі – вчитель вашого вчителя. Це пов’язано з тим, що Духовний учитель бере на себе частину карни учня й опікується духовним розвитком вогнищанина – особисто чи через свої писані духовні праці, даючи йому духовні настанови та поради. Саме Духовний Учитель може оцінити духовну старанність учня та готовність піднятись на вищий рівень, часто у цьому допомагає розібратись наставник та староста громади, свідчачи про праведність.

Вогнищанин постійно підтримує зв’язок зі своїм Волхвом-Учителем шляхом відповідної молитви – Відогори, – яка проказується 9 разів на день пред колословами. Завдяки їй потік Світла Рода Всевишнього єднає його з усією лінєю передачі Сварожого Радення Родового Вогнища, від Учителя до Рода Всевишнього. Це забезпечує постійне зростання духовної снаги Вогнищанина й безсловесну передачу знань. Стаючи Вогнищанином, рідновір підіймається на вищу сходинку духов-
ного розвитку й веде за собою Рід. Освячення у Вогнищани є однією з найважливіших суспільних посвят. Не всі спроможні піднятись над невіданням та подолати цей життєвий рубіж, але, подолавши його, рідновір стає насправді духовно вільною й самостійною особистістю. Вогнищанин є прямим проявом честі свого роду, честі Варти (варни), честі Народу й честі всього роду Православного.

Час проведення. Обряд Освячення у Вогнищани бажано проводити в період молодого місяця, в першій половині дня. У разі крайньої потреби, освячення можна проводити незалежно від світил, дня й часу.

Утвор для обряду. Для проведення обряду Освячення у Вогнищани Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці.

Рідновір, що проходить Освячення у Вогнищани, повинен мати: повний народний стрій; зерно жита, молоко, мед, насіння маку, нову вервечку.

Перед проведенням обряду рідновір сам готує вогнище, збирає дрова та викладає ватру. Важливо, аби було чітке усвідомлення того, що відбувається, що рідновір збирається стати на вищу сходинку свого духовного розвитку і що тепер він частина Великого Роду, співтворець Родового Вогнища, його невід’ємна й найважливіша частинка

128 Останнє редагування Четвер, 24 травня 2018