07-03-2013
Опубліковано в Священне Писання

КАРБ ВІДАННЯ РОДОВОГО ВОГНИЩА

Бережіть Вогнища Родові,
У них Дух Предків перебуває,
Силу вам дає,
І з Богами Прави єднаючи.

.

Тлумачення

Відайте, Русичі-вкраїнці! Домівка кожної родини, яка має дітей, – це храм Рода. Розуміючи це, для праведності і благості сім'ї своєї творіть Божницю (покуття, овин) – Родинне вогнище Богів і Предків Рідних та Віри Православної. На покутті зберігайте Образи рідних Богів, обереги і хатні святощі.

У хаті обов'язково має бути Піч, час від часу розпалюйте в ній вогнище – це святе, особливо у зимову пору на свята. Русичі – суть огнищани, тому що Рід у Диві перше проявився вогнем – Вогнем Розуму, Вогнем Знань, Вогнем Творення, тому споконвіку вогні палимо і до них пожертву Богам кладемо, тож допоки світу, палити будемо. Се Батько Сварог створив перше вогнище і послав на землю блискавку, яка принесла Небесний Вогонь Всевишнього Рода. Від тої блискавки зродилась душі перших людей – Синів Вогню та Води.

І призначив нам Трисвітлий Рід берегти Родовий Вогонь як Дух Божий і Святість велику, а від того родину й господарство мати і треби Богам Рідним класти, рекучись огнищанами. Святий Вогонь Роду Небесного горить у душі кожного русича, якщо він живе по Праву, світло від його душі навколо ллється добром, радістю і благодаттю. Є цей вогонь душі Ведогнем – вогнем розуму, знань і творення. Хто за життя цей Вогонь Душевний збільшує, той до світу Прави йде і світить нащадкам зіркою з Іру.

У радості і в горі пам'ятайте, що найстарший батько для родини є жриець, а мати – жриця Роду, батько запалює, а мати береже Родинне Вогнище. Вони являють собою Рід у вигляді Сварога і Лади, а діти їхні – то Сварожичі. Святкуйте усією родиною свята Кола Сварожого – від цього сила Роду зростає, сім'я міцніє, покон і звичай зберігається. Виховуючи дітей, пам'ятай: Батько для хлопчиків, а Мати для дівчаток – живий приклад, як життя родинне берегти і господарство утримувати.

Старшим у Роді є Праотець (дід, прадід) і Прамати (баба, прабаба), молодші у Роді на свята мають збиратися у них, особливо коли вони запрошують, з цього вогнища родина починається. У справах родинних дружина мусить йти за чоловіком, бо рід чоловіка – то і її рід. Святий Вогонь-Сварожич нас гріє, охороняє і захищає, душу очищує і тіло молодить, з Богами Рідними єднаючи. Вогонь Рода несе силу всемогутню і нездоланну, бо Родинне вогнище, це не тільки Божниця – це і той дух, який родину докупи єднає і сили Предків додає.

Як ми Рід шануємо, так Всевишній нас і береже, тому важливо Рід свій до сьомого коліна знати і на святах поминальних згадувати. На вісім головних свят у році йдемо з родиною до Родового Вогнища громади, у храми чи на капища, в Гаї Священні чи Ліси Заповітні. На святинях роди з родами єднаються, бо вони одна громада суть, одне плем'я, один Рід Огнищанський, Сварожий. У разі потреби допомогу слід шукати серед своїх і не має права кревник кревнику відмовити та у скруті не допомогти – за це Рід жорстоко карає, Карну посилаючи кривду виміряти. Не сміє у святому місці бути сварці чи слову недоброму, бо у Роді кожен кожному брат чи сестра, а як так, то пробачити має, а як є біда, Відаючих просити, щоб розсудили.

Для славлення Богів і складання пожертви громада може обрати жерця чи жрицю. Вони мають бути поважними людьми, з доброї родини. Обираючи, громада мусить знати, що в родині жерця панує лад і злагода, діти доглянуті, а сам він відомий справами добрими. Це свідчить про те, що милий він Богам і живе він по Праву, така людина жертви Богам з помислами добрими буде приносити, отже, почують вони його і дадуть громаді прохане. Щоб проводити Славлення Богів, він добре має знати обряди, Покон Рода, Карби відання Віри Православної, Звичаї та Свята Кола Сварожого.

Перед тим як до громади вийти, він має постійно приймати участь в Обрядах Святих, Волхву помагаючи. Чоловіки і жінки у служінні Роду рівноважливі, але жінкам більш до лиця займатись духовною працею, внутрішні духовні бесіди ведучи, доброю порадою помагаючи, а чоловікам славлення проводити, веду ректи, хоча, і навпаки буває. Займаючись слуханням Богів, пам'ятайте: жінка краще Наву чує, а чоловік – Праву, тож допомагати мусять одне одному в Таїнствах Святих.

Жрець громади стає дійсним жерцем, коли отримує посвяту у Волхвів. Пройшовши навчання Мудрості Волхвів, він може стати Відаючим – відуном. Відаючі глибоко знаються на законах Прави, Обрядах та Звичаях, відаючи їх внутрішню суть. Тому вони можуть бути знахарями-цілителями, лікарями, які опікуються здоров'ям тіла і духу громади. З віком і мудрістю, займаючись волхвуванням, дослухаючись до руху Вогню Свідомості у Душі своїй і пройшовши відповідну посвяту, Відаючі можуть ставати Волхвами.

Добрий Волхв – це велика радість і благословіння Боже для громади. Він має бути прикладом в усьому: у нього добра родина і виховані діти, мислення його світле і всеохопне, віра чиста і правдива. Виконуючи своє призначення і живучи по Праву, він володіє Даром Відання, підсвідомим розумінням істини і справедливості. Добре відаючи Покон, він оберігає і складає обряди та впорядковує звичаї.

Головна здатність, якою володіє Волхв, – це вміння перебувати у надприродних станах свідомості і мандрувати у світ Прави та Нави. Мандруючи потойбіччям, він приносить нові знання, нову силу і може передбачати майбутнє. Є люди, які народилися з покликанням Волхва. Така людина може збагнути своє призначення в юні роки чи в старості.

Тоді ця людина марить, бачить звичним оком небачене, чує те, що вухами не почуєш, знаходячись між Світами, вона або відновлюється, стаючи розумнішою, або важко хворіє на розум. Добре, коли поруч є Волхв, якому судилося бути вчителем для обраного Богами. Отримавши від нього мудрість і посвяту, перемігши себе, така людина стає могутнім Волхвом.

З нею Боги єднаються і вона чує їх у душі своїй повсякчас. Звертаючись до Волхвів, пам'ятай, русичу, що мудрість не в літах, а в кількостях життів, які Душа людини прожила. Чим старша Душа, чим вона досконаліша, тим людина мудріша. За багато життів вона навчилась розуміти закони Прави і прояв їх, вона вже чує бриніння Прави в душі і йде до неї. Громаді мати свого Волхва – це велике щастя, тому що він є для неї Батьком і Вчителем. Волхвів мало, тому основну роботу на підтримку Покону виконують Відаючі.

Кожен Край має крайове Родове Вогнище – капище або храм, де люди звідусюди збираються, і величні Обряди діються: за Край пожертви складаються Провідниками Духу Рода – Крайовими Волхвами – Владиками. На місце се Волхви громад збираються Святі Таїнства вершити, Посвяту отримати і раду радити. Усі Волхви громад складають Священну Раду Волхвів Родового Вогнища Рідної Православної Віри. Серед Волхвів є теж Волхви різні, – найкращі і найсильніші з них ті, душі яких приходять на цей світ парами як чоловік і жінка. Якщо вони протягом життя знаходять одне одного й одружуються, маючи дітей, то дістають вони Силу Велику, Силу Рода Святую, адже є вони земним проявом Триглава – Рода, який єднає у собі Сварога, Ладу і діточок їхніх.

Такі пари є Пікл3увальниками. Вони перед Трисвітлим Родом Клятву склали жити і вмерти за Рід свій, тому їхні життя їм не належить – за Родове Вогнище Святої Руси-України мусять піклуватись, про Правду дбаючи, Покон Рода берегти, Веду пізнавати та Волхвів научати. Вони Волхвам суд і честь та стежка Роду вірна. Через них проявляється воля Богів, Боги, єднаючись з ними, можуть перебувати у Яві. Кожен з них йде шляхом певного Бога і таким чином у Яві володіє його силою. Коло Піклувальників може бути явним, а може бути прихованим і кількість їхня є таємниця велика. Серед Кола Піклувальників є пара – чоловік і жінка – які є першими у Колі – це Першоволхв і Відаюча Мати Роду. Вони є Батьком і Матір'ю цілого народу.

Для них немає перешкод у Світі Прави, Яви і Нави. Мандруючи світами, вони читають Скрижалі Духа, слідкують за збереженням відання Священного Покону, вони – хранителі безперервності життєвого колообігу, стражі Ладу на своїй Родовій землі, охоронці врівноваженого стану Прави і Нави у Яві. Вони пов'язані в Триглаві і Три Світи в собі тримають.

Батько і Мати Роду – поконоколіники, від них шириться мудрість на землі. Їх обирає сам батько Рід, оберігаючи і направляючи їхні діяння. Вони символізують собою ПраОтця і ПраМатір всього Роду Руського, Роду Вкраїнського. Вони оберігають Родове Вогнище Руси-України, Коло Піклувальників скликають і суд Прави вершать. Коли час настає, вони Право своє іншій парі передають, випробовувавши її перед тим.

196 Останнє редагування П'ятниця, 01 грудня 2017