Сьогодні на просторах Інтернету, можна знайти просто «гори» «таємних», «секретних», «сучасних» і т.д. психологічних та езотеричних практик, семінарів і методів досягнення успіху в тій чи іншій сфері діяльності.

У той же час, якщо глибинно в них розібратися, то насправді вони призводять до обіцяного результату всього лише 10-20 відсотків людей, а то і менше. Так у чому ж істинний секрет, справжня причина «успішності» і де ховається корінь істинного Успіху?

Відповімо на це з точки зору Покону і відичної мудрості наших слов'янських (арійських) Предків. Йтиметься про знання, які були збережені у повсякденному житті народу і передані в традиції і в ланцюзі учнівської наступності «Радення Свароже».

Ці знання отримані, як життєвий досвід і божествене одкровення священних станів волхвами, відунами, жерцями - відичними мудрецями Святої Русі, які зберігали і передавали їх із покоління в покоління спочатку усно, а потім і в письмовому вигляді.

Оскільки вони засновані на законах світобудови (законах Прави) - ці знання і методи вічні, і сьогодні, випробувавши їх на практиці, ми можемо переконатися в їх істинності та дієвості.

Святий Покон, у трактуванні Карба відання Світла говорить: «Щоб у щасті і радості вічно жити, треба Зерна Правди як суть свою святу постійно плекати і про призначеня своє ревно дбати, виконуючи його вірно».

Таким чином, вирощування в душі певних якостей - Зерен Правди (Істина, Любов, Справедливість, Праведність, Мир, Ненасильство, Служіння, Чистота, Відповідальність, Вірність, Воля, Самоутримання, Совість, Саморозвиток, Благочестя, Набожність), приводить нас до будь-якого бажаного успіху.

Тут ми розглянемо лише один принцип (проявлений у різних методах) - вирощування зерна Благочестя. Це той принцип, без якого ще ніхто нікуди і ніколи не просунувся. Ми розглянемо його на основі головних життєвих вчинків, які ведуть до накопичення благочестя і дозволяють досягати все більших і більших успіхів у будь-якій сфері життя.

Вирощування (накопичення) Благочестя.

Благочестя - це благородна, високоморальна, бездоганна, праведна поведінка, сукупність благих справ. Тобто, таких дій, скоєних людиною, які в прямому розумінні приносять БЛАГО (реальну користь) всьому світу, включаючи, звичайно ж, і себе самого.

Таким чином, накопичення (зрощування) Благочестя - це по суті накопичення позитивної Карни (карми), яка дозволяє досягати бажаного. Це можна порівняти з рахунком у банку: ви поповнюєте грошовий рахунок і потім можете його використовувати на свої потреби. Коли гроші на рахунку закінчуються, ви більше не можете використовувати цей рахунок для отримання тих чи інших благ.

Чим більше накопичено грошей, тим більше ви можете собі дозволити в плані покупок або придбань. Те ж саме і з «запасом» Благочестя: чим більше ви накопичили добрих справ, тим більше ви можете собі дозволити досягти (Всебог дає і підтримує).

Коли ви заслужили благо своїми добрими справами, то весь Всесвіт йтиме вам назустріч, допомагаючи в реалізації задуманого. У нашому світі все справедливо - що віддаємо, те й отримуємо.

Коли запас Благочестя закінчується, то починається «чорна смуга» в житті. Тому, як би ви не намагалися, що б не робили (психологічно, магічно, езотерично), на які б семінари і тренінги не ходили, якщо Благочестя не залишилося, то ви не отримуєте бажаного і успіх вас покидає.

Деякі люди намагаються в такому випадку порушувати Божі Закони і Заповіді або закони своєї держави, і деякий час ще можуть отримувати бажане, але це лише тому, що Божествений світ у цей час дивиться, а як далеко у своїй жадібності, підлості та хитрості ви можете зайти.

Розплата за такі дії - неминуча і жорстока, як у цьому житті, так і в наступних утіленнях. Подібне зло і кривда - притягує подібне, але вже повертається воно сторицею: хворобами, стражданнями, деградацією і навіть смертю. І цього ніхто не мине. Про це пишуть усі писання і кажуть відаючі люди усіх часів і народів.

ВИСНОВОК: ЯКЩО ПОТРІБЕН УСПІХ - ПОТРІБНО ПОПОВНИТИ СВІЙ ЗАПАС БЛАГОЧЕСТЯ ПРАВЕДНИМИ ВЧИНКАМИ, І ТОДІ УСЕ НАЛАГОДИТЬСЯ.

СПОСОБИ НАКОПИЧЕННЯ БЛАГОЧЕСТЯ

1.ДОПОМОГА БЛИЖНІМ. Ми можемо допомогти полегшити страждання (найпростіше) і допомогти в досягненні успіхів і самореалізації (вищий рівень). У міру можливості ми повинні допомагати людям: родичам, своєму роду і народу у вирішенні їхніх психологічних, соціальних, фізичних і духовних проблем, тобто намагатися полегшити їхні страждання.

Далі слід допомагати їм і досягати успіхів у цих сферах життя. Щоб допомагати, потрібно самому це вміти, самому робити і бути прикладом. Але ми знаємо і вміємо це далеко не всі. Тому, їх потрібно наставити на шлях, дати основу Відичної Мудрості (навчайте, проповідуйте). Несіть світло Знаннь - Покон і відичне слово, це дасть вам потужну силу Благочестя. Знання Споконвічної Істини потрібні абсолютні всім і є найбільш благим даром.

Даруйте допомогу від чистого серця, ні чого не чекаючи взамін, і тоді сам Всебог, Рідні Боги і Предки прийдуть воздати вам успіх і радість «сторицею», через інших людей, через життєві ситуації і події.

2. ДОПОМОГА СТАРШИМ. Це продовження і розширення першого методу. Є три види допомоги старшим: це допомога батькам, допомога вчителям (наставникам) і допомога іншим людям, які старші за нас.Родителям потрібно не тільки допомагати, але і слідувати їх повчанням (якщо ці настанови розумні). Також потрібно допомагати тим, хто дав нам освіту (знання) і особливо це стосується духовних учителів.

Таких людей потрібно щиро поважати і утримуватися від нешанобливості, грубості або зневаги, навіть якщо вам здається, що вони не праві або ви «переросли» їх. Ви завжди будете «ієрархічно» нижче, бо енергія тече від вищого до нижчого, від старшого до молодшого, з минулого в майбутнє, а не навпаки. Це Божественний Закон.

Якщо потрібно напоумити старшу людину, коли та дійсно неправа, то робиться це у відповідний час у відповідній обстановці, з повагою і пошаною.

3. БЛАГОДІЙНІСТЬ. Жертвування свого часу (вміння), майна або грошей тим, хто дійсно потребує і кому це принесе духовне і тілесне благо. Жертвувати можна також виходячи з невігластва, пристрасті і доброти, тому будьте уважні до свого мотиву! Благодійність - дуже потужний спосіб залучення достатку, успіху і щастя в своє життя

4.РАДОГОЩА. Радісно приймати і годувати гостей. Для слов'ян (аріїв) людина, яка прийшла в гості, вважається гостем від Бога, тому її слід приймати, як приймають посланців Бога. Якщо до нас в оселю прийшла людина, змучена спрагою, потрібно дати їй напитися. Якщо голодна - нагодувати. Втомленому потрібно дати відпочити. У цьому теж треба виявляти розсудливість і здоровий глузд - не переборщіть.

5.ПІДТРИМАННЯ ЧИСТОТИ. Усі 16 зерен Правди переплетені між собою, тому не можна розвивати благочестя без чистоти. На рівні людини Чистота буває двох видів: внутрішня (чистота помислів) і зовнішня (чистота тіла). Щоб бути чистим внутрішньо, відична людина живе згідно з 16 зернами Правди і духовними настановами Вчителів.

Щоб бути чистим в розумі, людина повинна думати про вічні, світлі та праведні речі. Ми об'єднуємося з тим, про що думаємо, чого прагнемо і заради чого діємо - це стає нашою суттю і визначає подальший шлях розвитку душі. Те, про що ми думаємо, ми і стверджуємо в повсякденному житті.

Зовнішня чистота проявляється в турботі про тілесне: потрібно купатися щодня, прибирати свій будинок, підтримувати порядок, а також вступати у статеві стосунки, не виходячи за межі сімейного союзу. Чистота - одна з найважливіших якостей, яка повинна проявлятися під час будь-якої дії в істинному, найбільш якісному виконанні цієї дії.

Будь то молитва, практика Жива-Ярги, суспільний обов'язок або робота по дому. Чистота дії вимагає від душі повного зосередження на тому, що відбувається, «бути тут і зараз», що згодом виявиться священним станом Ясни.

6.ПРОВЕДЕННЯ СВЯТ. Є три види свят: сімейні, громадські та духовні та всі їх потрібно допомагати гідно організовувати і проводити. Особливо це стосується духовних свят (Свят), оскільки вони пов'язані зі Всебогом, Богами і Предками, завдяки чому створюють атмосферу благочестя і чистоти.

Покон, надихає всіх праведних людей брати активну участь у святах, Православленнях, Славбах, Колодарних Святах, бо в них безпосередньо проявляються наймогутніші духовні енергії, від яких будь-який успіх залежить безпосередньо

7.

САМОРОЗВИТОК. Саморозвиток - це притримування тілесної, духовної і соціальної дисципліни. Під тілесною дисципліною мається на увазі дотримання режиму дня, режиму харчування, дотримання говіння (постів), тілесні практики (корисні для підтримки тіла в оптимальному стані). Також поповненню запасу благочестя сприяє утримання від непотрібних і нерозумних занять і приборкання почуттів. З цим секретом успіху знайомо багато відомих людей.

До духовної дисципліни відноситься духовна практика (радення), яка рекомендована духовним вчителем відповідно до вашого рівня розвитку (молитва, колослово, Жива-Ярга). Її метою є виключно духовний розвиток, а матеріальний успіх приходить як побічне явище, бонус, тому енергія тече вірно, і все досягається без праці.

Соціальна дисципліна має на увазі дотримання законів, правил, громадських обрядів та  церемоній, які прийняті у співтоваристві та державі.

8.НЕНАСИЛЬСТВО. Щоб в роді була благодать, потрібно пам'ятати про священний обов'яозк допомагати і підтримувати слабких і беззахисних. У першу чергу це захист жінок, дітей, людей похилого віку і тварин. Тут діє принцип: на добро добром, а на зло - справедливістю.

9.ПРОДОВЖЕННЯ РОДУ. Продовження роду через народження дітей є великою благочестивою діяльністю, яку підтримує і благословляє сам Рід Всевишній. Цей спосіб посилення успіху діє, але тільки за таких умов: діти з'являються на світ в результаті законного сімейного союзу, освяченого Богом і державою. Вони отримують всю потрібну турботу і виховання, дітям допомагають «встати на ноги» і обзавестися сім'єю. Їм забезпечують духовну освіту і розвиток. Якщо ці умови не виконуються, відтворення потомства не приносить належного благочестя батькам.

10.ПРАВЕДНА ПОВЕДІНКА. Сюди відносяться: ввічливість, чесність, правдивість, великодушність, милосердя, розсудливість, подяка, виконання своїх обов'язків, утримання від злодійства (будь-яких його видів). А також - відсутність прихильності до матеріального, повага до священних писань і істиних духовних провідників (священнослужителів). Регулярне паломництво (подорожі) до святих місць, включаючи спілкування зі святими людьми і справжніми духовними вчителями (просвітленими) і поклоніння Богові (в будь-якій релігії).

Будь-який із цих пунктів, якщо він виконується, додає нам Благочестя і потужно сприяє життєвому успіху. Звичайно, пересічна людина не завжди може відразу почати дотримуватися усіх цих правил. Тому, їх потрібно впроваджувати у своє життя поступово, за мірою можливості.

Спостерігаючи за результатами, ви швидко зрозумієте, як це працює, і, отримавши перший смак успіху, зможете легко і з радістю змінювати своє життя на краще. Тільки маючи цей фундамент, почнуть працювати і допомагати інші професійні методики.

Володимир Віталійович Куровський.

Сразу оговоримся, есть еще и атеизм (безверие) – это  следствие полной неосознанности  и незрелости  души или чрезмерной гордыни и самовозвеличения, но все равно, такие люди рано или поздно приходят к Богу и проявляют  выше названые мотивы.

СТРАХ 

Он  характерен для «духовных подростков». Страх - очень сильный мотиватор.  Он  заставляет человека поклоняться Богу  из боязни : смерти, нищеты,  ада, наказания, болезни, страданий, неудач и так далее. Это мотив поклонения, характерный для самого низкого уровня сознания. 

Но он неизбежен как - юность сознания.  Поэтому,  часто  не добросовестные «служители», «целители»,  «экстрасенсы»   осознанно пугают  таких людей  небесными карами,  духами, одержимостями, порчами и т.д.  С  целью  извлечения из этого материальной выгоды.

Божья кара,  порчи, «вредные духи» и энерговлияния есть, но они не страшны искренне верящему человеку, который придерживается духовных правил  праведной Традиции и вовремя «очищается»  молитвой, животворной силой Всебога, присутствием на духовных обрядах и т.д.

Всевышний позволяет этому «бес-чинству» быть,  давая этот уровень  людям, как некое испытание, стимул к истинному овладению законами Прави, Поконом и раскрытию мудрости в себе. Решая жизненные «задачки», мы находим в самом себе духовную силу и растем, ибо Всебог желает нас видеть духовно сильными душами, также как и каждый родитель,  свое дитя!

СТРЕМЛЕНИЕ УДОВЛИТВОРЯТЬ СВОИ МАТЕРИАЛЬНЫЕ ЖЕЛАНИЯ И НУЖДЫ

Это уже более высокий мотив. Человек осознает наличие Высшей Силы  и стремится учитывать волю Всебога в своих деяниях, но все равно на первое место он ставит себя и свои желания. Бог в первую очередь  осознается как податель благ. Как правило, такие люди просят богатства, процветания, успеха в делах и подобных преходящих материальных вещей.

 Они как юноши, которые относятся к Роду Всебогу как Всевышнему Отцу, который (если ему поклоняться) может помочь в решении материальных проблем. Такие люди находятся на уровне потребления: «Боже, дай мне…». Как правило, это обычные эгоисты, которые вечно зациклены на «я», «мне», «мое», «хочу». 

ЧУВСТВО ДОЛГА

Это уже довольно высокий мотив  «зрелой» души.  На этом уровне человек уже в  определенной мере осознаёт суть бытия, вечность своей души и свои вечные отношения с Богом, как Первоисточником и основой сущего и несущего. 

Он понимает,  что он часть Вседержителя,  что все  приходит в его жизнь  вовсе не случайно  и является Волей или Милостью  Бога.  За это он  чувствует огромную благодарность, поэтому поклоняется  и  служит Всебогу из чувства духовного долга. 

 Чувство долга намного выше эгоизма, поэтому обычному человеку трудно даже представить, как можно служить Роду Всевышнему, Богам и Предкам  из чувства долга, не имея корыстных побуждений и мотивов. 

ПРОСЛАВЛЕНИЕ БОГА ИЗ ИСТИННОЙ ЛЮБВИ И ПРИВЯЗАНОСТИ

Взрослая  осознанная душа, понимая себя как часть Бога и будучи добровольным помощником (внуком),  Сотворцом,  принимает  Бога и его Замысел  как Высшую Истину.  Он искренне и честно с любовью  стремится поддержать Творение Мира (Божий Замысел).

Это считается высшим уровнем служения Богу. В этом поклонении нет страха, нет корыстных желаний и даже чувства долга. Человек испытывает чистую  любовь к Богу и привязанность к Нему!

Все, что человек делает в таком состоянии сознания, он делает для Бога (прославляя  Его своими делами),  ничего не прося и не ожидая взамен. Такое служение Богу, или поклонение, возникает спонтанно, само по себе, и только такое служение приносит настоящее счастье. 

Здесь нет мотивации.  Это чистое Славление и Любовь,  которые  происходят  беспричинно, как  истинная,  безусловная любовь к возлюбленному,  матери, отцу, учителю (наставнику), родине, природе. 

Она такая же,  как и  беспричинная  любовь  Всебога  к своим неотъемлемым частичкам – вечным душам. Это нельзя понять логическим  умом,  это воспринимается  разумом и более высшими оболочками души.

Только на этом уровне мы глубинно осознаем Путь своей Души и ту великую милость  и счастье, которые  являет нам Всевышний   через любые испытания и жизненные ситуации. Тогда мы видим гениальность и красоты этой Божественной Игры  и всего творения.

На этом уровне, мы можем глубинно понять мудрость Покона, явленую в  карбе веданья Миротворения :   «Все Родом объединено и в Роде пребывает, Боги пришли из Рода и Родом удержаны есть, а люди – суть род Божеский в Яви. Так живите родами, славя Праотцов».

 Все ведические источники говорят нам о том,  что главной целью человеческой жизни является  Самоосознание, то есть познание своей истинной природы (природы души).  «В Триглаве пребывая, познаешь силу и слабость, добудешь Веду,  насколько будешь иметь Веру. Лети над ними Соколом, и  только тогда ты вспомнишь Себя».

Пребывая в Триглаве миров, мы должны  осознать постоянность и бесконечность   наших  вечных  и нерушимых  отношений с Богом, как с высшим Отцом, Учителем и Первоосновой всего. Чтобы,  проявить эти взаимоотношения  через честное и чистое радение (духовную практику)  и  развитие в себе искренней  любви к Нему.

Когда достигается  спонтанное, осознанное служение Богу с искренней любовью и преданностью, значит  достигнут  высший уровень сознания – Ясна (Просветление) . Человек, который достиг этого уровня осознания, обязательно возвращается  и может вечно пребывать  в духовном мире Прави, где нет рождения и смерти, страданий и болезней, а есть только Вечность, Знание и Блаженство!  

Владимир Куровский

 Волхви - духовні Вчителі

Чим вище і якісніше слов'янин розуміє і практикує систему «Родосвіт», що складається з таких галузей як Жива, Родолад, Ярга і т.д., тим вищий його духовний статус. Але найбільше вміння - це вміння безпосередньо спілкуватися з Божественним Світом і навчиться з'єднувати із ним свою свідомість, тобто досягти стану Просвітлення (Ясни). Коли стану Ясни, досягнуто, хоча б на короткий час, така людина стає джерелом знань, вратами Бога у світ людей. Тому найвищий рівень Просвітництва мають Волхви, вони ж і виступають учителями всіх духовних практик і умінь Вогнища Родового.

 Учителем учителів у Родовому Вогнищі є Верховний Волхв, Першоволхв Кола Волхвів Радетелів. Усі без винятку відаючі (волхви, відуни, жреці, кудесники) - його прямі, особисті учні, і він вільний своїм благословенням (указом) визнавати їх вищий духовний чин або ж применшувати вже наявний. Рішенням усіх слов'янських родів і безпосередньо Кола Волхвів-Радетелів від 15 червня 7511 року, таким Учителем є Огнь-Сварг-Володимир (Куровський). Будучи основоположним Учителем, він одночасно є і Верховним Волхвом Родового Вогнища. Він був таким довічно обраний на I-му Вічі Православних Вогнищан. Саме завдяки його старанням сьогодні Родове Вогнище - всесвітньо відома і визнана організація, що безпосередньо сама і через свої відгалуження несе мудрість і силу Віри Предків

 У Поконі Рода Всевишнього в тлумаченні Карба відання Володіння йдеться: «Відайте: від Рода Всевишнього, через Сварога і Ладу, Богів і Спасів до Первошолхвів Православних мудрість Святого Покону ллється, щоб передавали вони її Волхвам, Відунам, Жерцям, Кудесникам, Обрядодіям, Вогнищанам, Рідновірам, а ті - далі всім людям праведним. Тому духовні настанови Волхва - це основа життя кожного православного слов'янина, бо тільки завдяки навчанню дитя дорослим та досвідченим стає і для інших душ із часом Батьком або Матір'ю стати може ».

 Взаємовідносини «Учитель - Учень» як шлях до Просвітлення

 На жаль, не всі сучасні рідновіри здатні на такий рівень усвідомленості, щоб розуміти, що шлях рідновіра - це Наука Життя, тобто практика осягнення законів світобудови (законів Прави) і шлях Просвітлення. Підходячи до духовного життя по-старому, а по суті «по-християнськи», вони слабко розуміють, що на цьому шляху найбільш важливим є взаємини вчитель - учень. Через занепад Традиції, саме поняття про ці взаємини у слов'янському роді применшено. Щоб  глибоше розкрити його, звернімося до того, що про це говорить Покон, а також інші гілки відичної традиції.

 Так, в «Сідха-сідханта-падхаті Горакша» в розділі 5 «Милість Гуру» читаємо: «Тільки за допомогою Вчителя може бути досягнута досконалість, а не через розумове мислення і нескінченне обговорення. Передачу мудрості потрібно отримати усно, а не через безліч текстів, лише тоді можливо стати Звільненим. Вища обитель досягається передачею сили і благословенням Майстра, іншого шляху немає ».

Їй вторить «Шива Самхіта» (3.11) «Лише знання, що його переказав устами Гуру, веде до Звільнення, всі інші практики не будуть давати плодів, будуть слабкими або будуть створювати перешкоди».

Принцип духовного навчання і керівництва у Слов'янській Відичній традиції, яка має таке поняття як «ланцюг учнівської наступності», набагато вище, розвиненіше і складніше, ніж це прийнято вважати серед звичайних людей, які не мають відношення до Традиції. Саме через нерозуміння цього феномена, багато учнів недоотримують настільки необхідної їм мудрості, сили і знань, а деякі й зовсім втрачають канал Посвяти і силу Животворного Духа (Світла Рода) через свою неправедну поведінку.

У загальній відичній традиції взаємовідношення учитель-учень називають "Гуру-йогою", безпосередньо у слов'янській - "Волховським Раденням".

 Волховське Радення (гуру-йога) має три головних принципи

1. Добровільне бажання учня навчатися

Тобто, учень повинен сам, усвідомлено і щиро прагнути навчатися духовній практиці з метою свого духовного розвитку. Прийнявши Посвяту, не жити своїм життям загрузнувши в мирську метушню або навпаки, почавши поклонятися, обожнювати, і залежати від Учителя, а саме усвідомлено вчитися духовній практиці Родосвіту (Живі, Ярзі і т.д). Вчитися - це означає жити відповідно до отриманих знань і брати на себе відповідальність за своє життя, сім'ю, обов'язки своєї варни - перед народом і Богом. По суті - виконувати ті завдання, які йому дані Вчителем.

2.Готовність учня

Якщо учень хоче чогось насправді навчитися, його відносини з Учителем повинні бути не «формальними», а сутнісними. Спочатку він повинен сам стати усвідомленою особистістю (прийняти Ім'янаречення), а потім зробити продуманий вибір Учителя (Ім'янаречення Раденням). Зробивши вибір, він повинен навчитися слідувати йому, з твердою впевненістю в успіху, вірити своєму Вчителеві, бо найбільше, що цінується в людині - це вірність. Вірність Присязі і взятим на себе обітницям і зобов'язанням - саме це робить, людину двічі народженою (благородною, шляхетною). У трактуванні Карба відання Володіння про це говориться так: «З усіх видів служіння вірність Учителю Духовному і повчанням його є святістю найвищою. За сим сам Всевишній споглядає - як душа зерна Правди в собі вирощує, щоб нагородити відповідно до старань її ».

3. Свобода волі учня і свобода вибору

Істинний Учитель завжди спрямований на те, щоб допомогти учневі знайти самого себе, і ще більшу свободу волі та саморозвитку. Він допомагає йому зняти усі свої уявні обмеження, які заважають проявити божествену суть учня. Справжній Учитель бажає, щоб учень був усвідомленим, вольовим, мав свободу вибору і внутрішню свободу. Він бажає допомогти йому бути в повній мірі самодостатнім, знаючим, знайти цілісність і внутрішню мудрість так, щоб у майбутньому учень міг сам навчати інших, силою свідомості творити свою долю і життя своєї родини, варни, держави і т.д.

.

Наслідки порушення принципів Волховського Радення (Гуру-йоги)

На жаль, буває і так, що велика свобода життєвого вибору, яка дається Учителем, сприймається неосвіченими учнями, як якась «м'якотілість», тому вони іноді намагаються піднятися за рахунок авторитету свого Вчителя або Вчителя їх учителя, не бажаючи проходити всі стадії навчання або відповідати рівню духовної підготовки. Такі люди можуть здійснювати негармонійні дії або нарікати себе волхвами, відунами, жерцями і т.п. Творячи розбрід і в гордині своїй самозвищуючись, вони забувають те, про що мовить Покон у трактуванні карба Володіння:

«Приймаючи значення Першоволхва - Верховного Волхва Вогнища Родового у підтримці та розвитку ланцюга учнівської наступності, усі рідновіри православні йому глибоке шанування надавати повинні. Бо учні, істинно слідуючи за своїм Учителем Щонайпершим, Першоволхвом, сприймають відання Покону і все вчення Радення Сварожого через серце, розум і очі його. Завдяки своїй вірності повчанням Учителя Основоположного, інші волхви-вчителі силу духовну отримують і знання таємні, котрі необхідні для служіння праведного Роду Всевишньому через Радення Свароже Вогнища Родового. Ті православні, котрі відхиляються від настанов Першоволхва і в гордині своїй самі з собою перебувають, від досвіду тисячоліть відмовляються. Втрачають учні такі всю благодать, яка була отримана, завдяки служінню духовному. Незримо втрачають вони і зв'язок з раденням Сварожим і благодать Божу. Від цього сила Світла Рода в душах їх у стократ применшується, і їх інші Боги підбирають, котрі за руйнування Всесвіття відповідають ».

Знову ж таки, у цьому підході Покон чітко перекликається з іншими відичними джерелами: «Боги благословляють лише тих Учителів, які дотримуються спадкоємності (парампари)». «Куларнава-тантра» (14.5)

Тісний, чесний і щирий духовний зв'язок між Учителем та учнем, спрямований на взаємопідтримку і загальне творення, забезпечує чистоту «школи передачі знань», тобто лінію передачі (на санскриті - парампара). Якщо учень ретельно слідує інструкціям і повчанням Вчителя, не спотворюючи і не перекручуючи їх, він обов'язково досягає життєвого успіху, набуває божественої мудрості та оволодіває надприродними силами. У протилежному випадку це не відбувається. Тому, дорогі друзі, треба любити не тільки своїх жінок, свої сім'ї, а й своїх Учителів, бо вони і є ваш прямий шлях до Бога.

 Коло Волхвів РВ РПВ

о. Ладомир (Анікеєнко)

 Волхви - духовні Вчителі

Чим вище і якісніше слов'янин розуміє і практикує систему «Родосвіт», що складається з таких галузей як Жива, Родолад, Ярга і т.д., тим вищий його духовний статус. Але найбільше вміння - це вміння безпосередньо спілкуватися з Божественним Світом і навчиться з'єднувати із ним свою свідомість, тобто досягти стану Просвітлення (Ясни). Коли стану Ясни, досягнуто, хоча б на короткий час, така людина стає джерелом знань, вратами Бога у світ людей. Тому найвищий рівень Просвітництва мають Волхви, вони ж і виступають учителями всіх духовних практик і умінь Вогнища Родового.

 Учителем учителів у Родовому Вогнищі є Верховний Волхв, Першоволхв Кола Волхвів Радетелів. Усі без винятку відаючі (волхви, відуни, жреці, кудесники) - його прямі, особисті учні, і він вільний своїм благословенням (указом) визнавати їх вищий духовний чин або ж применшувати вже наявний. Рішенням усіх слов'янських родів і безпосередньо Кола Волхвів-Радетелів від 15 червня 7511 року, таким Учителем є Огнь-Сварг-Володимир (Куровський). Будучи основоположним Учителем, він одночасно є і Верховним Волхвом Родового Вогнища. Він був таким довічно обраний на I-му Вічі Православних Вогнищан. Саме завдяки його старанням сьогодні Родове Вогнище - всесвітньо відома і визнана організація, що безпосередньо сама і через свої відгалуження несе мудрість і силу Віри Предків

 У Поконі Рода Всевишнього в тлумаченні Карба відання Володіння йдеться: «Відайте: від Рода Всевишнього, через Сварога і Ладу, Богів і Спасів до Первошолхвів Православних мудрість Святого Покону ллється, щоб передавали вони її Волхвам, Відунам, Жерцям, Кудесникам, Обрядодіям, Вогнищанам, Рідновірам, а ті - далі всім людям праведним. Тому духовні настанови Волхва - це основа життя кожного православного слов'янина, бо тільки завдяки навчанню дитя дорослим та досвідченим стає і для інших душ із часом Батьком або Матір'ю стати може ».

 Взаємовідносини «Учитель - Учень» як шлях до Просвітлення

 На жаль, не всі сучасні рідновіри здатні на такий рівень усвідомленості, щоб розуміти, що шлях рідновіра - це Наука Життя, тобто практика осягнення законів світобудови (законів Прави) і шлях Просвітлення. Підходячи до духовного життя по-старому, а по суті «по-християнськи», вони слабко розуміють, що на цьому шляху найбільш важливим є взаємини вчитель - учень. Через занепад Традиції, саме поняття про ці взаємини у слов'янському роді применшено. Щоб  глибоше розкрити його, звернімося до того, що про це говорить Покон, а також інші гілки відичної традиції.

 Так, в «Сідха-сідханта-падхаті Горакша» в розділі 5 «Милість Гуру» читаємо: «Тільки за допомогою Вчителя може бути досягнута досконалість, а не через розумове мислення і нескінченне обговорення. Передачу мудрості потрібно отримати усно, а не через безліч текстів, лише тоді можливо стати Звільненим. Вища обитель досягається передачею сили і благословенням Майстра, іншого шляху немає ».

Їй вторить «Шива Самхіта» (3.11) «Лише знання, що його переказав устами Гуру, веде до Звільнення, всі інші практики не будуть давати плодів, будуть слабкими або будуть створювати перешкоди».

 Принцип духовного навчання і керівництва у Слов'янській Відичній традиції, яка має таке поняття як «ланцюг учнівської наступності», набагато вище, розвиненіше і складніше, ніж це прийнято вважати серед звичайних людей, які не мають відношення до Традиції. Саме через нерозуміння цього феномена, багато учнів недоотримують настільки необхідної їм мудрості, сили і знань, а деякі й зовсім втрачають канал Посвяти і силу Животворного Духа (Світла Рода) через свою неправедну поведінку.

У загальній відичній традиції взаємовідношення учитель-учень називають "Гуру-йогою", безпосередньо у слов'янській - "Волховським Раденням".

 Волховське Радення (гуру-йога) має три головних принципи

 1.Добровільне бажання учня навчатися

Тобто, учень повинен сам, усвідомлено і щиро прагнути навчатися духовній практиці з метою свого духовного розвитку. Прийнявши Посвяту, не жити своїм життям загрузнувши в мирську метушню або навпаки, почавши поклонятися, обожнювати, і залежати від Учителя, а саме усвідомлено вчитися духовній практиці Родосвіту (Живі, Ярзі і т.д). Вчитися - це означає жити відповідно до отриманих знань і брати на себе відповідальність за своє життя, сім'ю, обов'язки своєї варни - перед народом і Богом. По суті - виконувати ті завдання, які йому дані Вчителем.

 2.Готовність учня

Якщо учень хоче чогось насправді навчитися, його відносини з Учителем повинні бути не «формальними», а сутнісними. Спочатку він повинен сам стати усвідомленою особистістю (прийняти Ім'янаречення), а потім зробити продуманий вибір Учителя (Ім'янаречення Раденням). Зробивши вибір, він повинен навчитися слідувати йому, з твердою впевненістю в успіху, вірити своєму Вчителеві, бо найбільше, що цінується в людині - це вірність. Вірність Присязі і взятим на себе обітницям і зобов'язанням - саме це робить, людину двічі народженою (благородною, шляхетною). У трактуванні Карба відання Володіння про це говориться так: «З усіх видів служіння вірність Учителю Духовному і повчанням його є святістю найвищою. За сим сам Всевишній споглядає - як душа зерна Правди в собі вирощує, щоб нагородити відповідно до старань її ».

 3.Свобода волі учня і свобода вибору

Істинний Учитель завжди спрямований на те, щоб допомогти учневі знайти самого себе, і ще більшу свободу волі та саморозвитку. Він допомагає йому зняти усі свої уявні обмеження, які заважають проявити божествену суть учня. Справжній Учитель бажає, щоб учень був усвідомленим, вольовим, мав свободу вибору і внутрішню свободу. Він бажає допомогти йому бути в повній мірі самодостатнім, знаючим, знайти цілісність і внутрішню мудрість так, щоб у майбутньому учень міг сам навчати інших, силою свідомості творити свою долю і життя своєї родини, варни, держави і т.д.

Наслідки порушення принципів Волховського Радення (Гуру-йоги)

На жаль, буває і так, що велика свобода життєвого вибору, яка дається Учителем, сприймається неосвіченими учнями, як якась «м'якотілість», тому вони іноді намагаються піднятися за рахунок авторитету свого Вчителя або Вчителя їх учителя, не бажаючи проходити всі стадії навчання або відповідати рівню духовної підготовки. Такі люди можуть здійснювати негармонійні дії або нарікати себе волхвами, відунами, жерцями і т.п. Творячи розбрід і в гордині своїй самозвищуючись, вони забувають те, про що мовить Покон у трактуванні карба Володіння:

«Приймаючи значення Першоволхва - Верховного Волхва Вогнища Родового у підтримці та розвитку ланцюга учнівської наступності, усі рідновіри православні йому глибоке шанування надавати повинні. Бо учні, істинно слідуючи за своїм Учителем Щонайпершим, Першоволхвом, сприймають відання Покону і все вчення Радення Сварожого через серце, розум і очі його. Завдяки своїй вірності повчанням Учителя Основоположного, інші волхви-вчителі силу духовну отримують і знання таємні, котрі необхідні для служіння праведного Роду Всевишньому через Радення Свароже Вогнища Родового. Ті православні, котрі відхиляються від настанов Першоволхва і в гордині своїй самі з собою перебувають, від досвіду тисячоліть відмовляються. Втрачають учні такі всю благодать, яка була отримана, завдяки служінню духовному. Незримо втрачають вони і зв'язок з раденням Сварожим і благодать Божу. Від цього сила Світла Рода в душах їх у стократ применшується, і їх інші Боги підбирають, котрі за руйнування Всесвіття відповідають ».

Знову ж таки, у цьому підході Покон чітко перекликається з іншими відичними джерелами: «Боги благословляють лише тих Учителів, які дотримуються спадкоємності (парампари)». «Куларнава-тантра» (14.5)

Тісний, чесний і щирий духовний зв'язок між Учителем та учнем, спрямований на взаємопідтримку і загальне творення, забезпечує чистоту «школи передачі знань», тобто лінію передачі (на санскриті - парампара). Якщо учень ретельно слідує інструкціям і повчанням Вчителя, не спотворюючи і не перекручуючи їх, він обов'язково досягає життєвого успіху, набуває божественої мудрості та оволодіває надприродними силами. У протилежному випадку це не відбувається. Тому, дорогі друзі, треба любити не тільки своїх жінок, свої сім'ї, а й своїх Учителів, бо вони і є ваш прямий шлях до Бога.

Коло Волхвів РВ РПВ

о. Ладомир (Анікеєнко)