Творячи Всесвіт, Всевишній проявляється жіночим проявом – Великою Матінкою Ладою та чоловічим – Батьком Сварогом. Разом вони формують Великий Триглав Всевишній, у якому перебуває все. Відайте: Рід є Всесвітня Душа і Безкінечний, Бесмертний Дух Творення, Збереження і Руйнації. Множачи у собі світи, він поєднує їх законами Прави.

Дух його у вигляді Сокола сидить на верхівці Дерева Рода і через Око Рода, Алатир-Предвічний спостерігає за Світами, підтримуючи Справедливість і Правду. Будучи повсюдно і ніде, Рід поєднує у собі однину і множину. Пишайтеся, вкраїнці-русичі! Це наші предки були першими людьми, які пізнали його як Великого Триглава і, вклонившись йому, отримали право стати Світлими Богами.

Від того почали вони прагнути Прави, через Славу – віддане служіння Предвічному Богу, з того часу він постійно приходить до нас через прояви свої, Богів наших рідних і Провідників мудрих. Рід, даючи русичам Віру і Веду, веде до життя вічного з Богами у Триглаві воєдино.

Бо кожна людина мусить навчитися бути Родом, єдиним і багатопроявним. Бо хто через недомисел своїй частку себе відкидає або бачити і визнати її відмовляється, то так він частку Світу відкидає, отже, неладним є. Щоб у Праву попасти треба пізнати себе в усіх проявах своїх, душу Світлом Рода наситити і тим себе у Роді Небесному віднайти.

Як Рід Всевишній у собі Рідних Богів бачить і пізнає, так і людина, Родом себе відчуваючи, прояви Рідних Богів в радощах і прикрощах у собі взнати має, Бо Рід Небесний Божий і Рід земний людський суть одне, лише у світах різних, хто на землі ладу від невідання не знає, тому у Праву зась. Рід завжди був Всевишнім Богом Богів Православних аріїв-русичів-українців, бо є єдиний і багатоназивний. Будь-які Боги – це лише множинні прояви Рода, кожен з яких виконує певне призначення у Всевишньому.

Свято Рода відзначається в перший день Різдва (22-23 грудня). У пошану йому приносити потрібно жертву святую Хліб-Коровай, дар земних плодів найбільший.

Це знак вдячності Богові за явні і неявні блага, які дає він нам, та зобов'язання перед ним жити по Праві, поєднуючи протилежності світу, здобувати Славу від Бога і продовжувати творення Кола Сварожого. Бо життя є вічна праця і праця йде від того свята, а хто працювати для добра свого лінується, той пропащий є. До зустрічі з Родом на Свят-вечір люди готувалися за 12 днів. Вшанування Всевишнього Рода відбувається в особі кожного Бога та особливо літом, у тріаді свят Бога врожаю Спаса, бо будь-який врожай чи приплід , – є то втілення і прояв Роду. Число дев'ять освячене Родом.

Саме тому жінка носить дитину дев'ять місяців. Могутній Род у сиву давнину не зображувався взагалі і уявлявся як усе суще, а пізніше почав зображуватися карбовано як Око Рода – Алатир та як чотириликий фалічний ідол, що є знаком творчої чоловічої сили Всесвіту. Відайте! Всевишній Рід настільки глибоко пов'язаний з українським народом, що всі головні слова (природа, вродливий, рідний, народити, народ, родич, народження, родина) мають один спільний корінь, який означає суть Бога.

Отже, істинна Рідна Віра – це віра-веда в Єдиного і Багатопроявного Бога Рода, який є початком творення світу цього і Батьком та Сутністю усього живого.

У пожертву Роду приносились: вівсяна каша, вівсяний хліб, сир, мед, просо, борщ, пироги, локшина, яйця, олія, пиво, кисіль, ягідне вино.

Він бог осіннього сонцевороту (23 вересня). Воїни вважали його своїм покровителем як у мирні будні, так і в бою. Знали, що Світовид є Сонце, що на білому коні приносить на землю світанок, воює з ворогами дня. У храмі тримали білого коня, а біля статуї – сідло і вудила. Їздити на Світовидовому коні суворо заборонялось. Тільки Волхв мав право виводити і годувати його. Вважали, що вночі Світовид сідає на коня і воює з ворогами, тому один з його знаків є здоровенний меч, який знаходився біля статуї. Будучи військовим божеством Світовид потребує, щоб йому служили жерці-воїни. Для цього при кожному Храмі Свитовида проходили навчання і перебували постійно жерці які закони Прави у мистецтві воїнському пізнавали, три світи, три глави в собі пізнаючи. Широко відома статуя Збруцького Світовида-Рода, знайдена в 1848 р. на Тернопільщині поблизу священної гори Богит. Огнищани подільських Медоборів зберегли культ Рода-Світовида у недоторканності і святкували свята аж до 19 ст. 

Священним птахом Світовида є півень – кур. Від того волхви Святовита, стаючи шляхтичами, мали у свої гербах кура.

Молитва Світовиту 

  Світло Біле, Світло Боже, Світовите Переможець! Славу Тобі проголошуємо, бо ти єсть Бог Прави і Яви. Пісні тобі співаємо і треби палимо, боо ти є Святість Велика. Ти є Світ видимий і буття Яви, бережи нас в світі Нави, бо світ через Тебе ми бачимо, Правою збагачуємося. Від того Хвалу тобі  Велику співаємо і слави складаємо, біля ватр танцюючи тебе закликаємо. Прийди-прийди, Світлий, прийди-прийди, Ясний, Боже наш Великий Світовите

Красний. Ти нам  Сонце, Землю, і Звізди держиш, Праву утверджуючи. І від того світ міцний, ми тобі утім поможемо силою вогнів наших! Слава Світовиту!

 На Купальську ніч, коли все буяє зеленню, Бог Купало благословляє зрілість усього сущого, а серця молодих і юних скріплює любов'ю. Пара, яка береться за руки і перестрибує через священне Купальське вогнище, вважається зарученою (одруженою). На цьому святі Земля-Мати має найбільшу чарівну силу, яку віддає всім, а вогонь і вода – велику життєдайну всеохоплюючу цілющість. 

На Купала відкриваються Небесні брами і всі славлення легко й вільно летять у Вирій до Богів. Це найкращий час для того, щоб розпочинати нові й серйозні справи. Бо у людському житті Купало є проявом досягнення зрілості і здатності до самостійного вирішення важливих справ. Купальська Роса вважається цілющою і життєдайною, а трави, зірвані в цю ніч, мають незбагненно велику чародійну силу. У Купальську ніч Бог Дажбог в особі Перуна запалює квітку папороті і щаслива та пара, яка побачить її. Та запалюється та квітка не стільки у світі явному, скільки в душі людини, що призначення своє знайшла, твердо на шлях стала і до мети йде, не обертаючись. Від того вона незбагненно велике щастя має і що їй у світі робити знає. Пари які один шлях на двох знаходять, душами єднаються і здатність Праву відати отримують, а се є найбільше багатство в усіх світах.

 На голові великий вінок весняних польових квітів, а в руках серп та жмут дозрілого колосся, на поясі меч двосічний. Та є він, шалом молодецьким буяючи, лиш за красу і право розвиватися та рости всьому живому. Ярило роз'їжджає полями, садками і лісами Русі-Вкраїни великої, куди не зайде – там жито горою, куди не погляне – там враз колос цвіте і множиться. А як гляне на дівчину, її серце коханням спалахує, на хлопця – кров у жилах закипає, шабля сама до рук стрибає.

 На честь Ярила святкували початок посівів (у кінці квітня), для чого збирались по селах хлопці і дівчата, вибравши з-поміж себе найгарнішого (чи то дівчину), щоб коси довгі мав, одягали його так, як уявляли собі Бога Ярила, і садовили на білого коня. 

 Кругом нього довго водили вихилясом -"плетеницею" хороводи-сварги; на всіх, хто брав участь в ігрищі, мали бути вінки зі свіжих квітів. Якщо тепло і сонячно, обряд проводили в чистому полі на засіяних нивах (за участю літніх людей).

 Хоровод виконував пісню, у якій славились діяння Бога Ярила, як він ходить по світу, вирощує жито на нивах і дарує людям родючість. Воїни змаги проводили і силу та завзятя в ігрищах військових показували.

 Коли жагуча пристрасть молодого Сонця Ярила на купальські дні йде на спад, люди з почестями проводжають свого Сонячного Бога до наступної весни. У таку пору предки зображали Ярила старим дідом або лялькою з соломи. Та не тільки весною, а й протягом року всього, коли у завзятті потреба була, до Ярила звертались, незримий Дух його в собі будячи.

Молитва Ярилу

 Боже Ярило, Сонце наше яре, ти по небу на коневі білому скачеш, весну на землю роду Православного приносиш. Немає просвітлення ні в небі, ні в душі моїй без життєтворного проміння твого. Яви лик свій в Небі Синьому, а дух твій хай в душі моїй забринить. Ти бо, Боже наш, Отець хоробрим та звитяжним, ти є витязь могутній, що з юнака мужа робить. Молю тебе Отче, віджени басурів від родини моєї, освіти дім та благослови родичів! Хай в єдності перебуваю, Яриле, з Предками та Богами, Тобою натхненний по шляхові своєму ступаю, сміло та переможно! Слава Ярилі!