На Праздник были приглашены гости из различных славянских организаций, таких как "Здоровое поколение", "Сопротивление" "Барс" и другие спортивные и молодежные движения. Событие было насыщенно интересными мастер-классами и забавами , направленными как на раскрытие боевого духа так и на традиционно славянские знания и умения, вышивка, обереги, лепка из глины, вязание узлов, школа родной веры, уроки правдивой истории славянского народа, славянские руны, казацкая баня и другие занятия. 
В основном состязании призовые места на силу, ловкость и смекалку увезли представители феодосийской общины и не потому,что судейскую комиссию возглавляла матушка Светомира, глава Степного Краевого Огнища и феодосийской общины,)) а действительно ребята показали высокий уровень мастерства и подготовки. Дети так же не были оставлены без внимания, под руководством терпеливой и мудрой Александры,чада были поглощены активным творчеством и так же принимали участия в состязаниях. Что можно сказать в завершении; все были в благости и радости, получили уйму удовольствия, и благодарили, благодарили организаторам за хороший и веселый праздник. Отдельная благодарность лешим Новоульяновского водохранилища за заботу и поддержку! Слава Родным Богам!

Свято проводилось в чудовому місці - культурно-історичному комплексі "Парк Київська Русь", який знаходиться в селі Копачі, поблизу Васалькова Київської області, на берегах літописної ріки Стугна. Це і є землі тієї серцевинної Руси, прикордоння полянського та уличцього союзів племен. "Парк Київська Русь" являє собою реконструкцію дерев"яних оборонних споруд різних періодів Руської Землі.

Перунів день, окрім власне свята на честь Бога Перуна, став також відкриттям фестивалю слов"янських бойових мистецтв "Слов"янська доблесть". Зранку 19-го липня в фортеці почали з"являтись рідновіри з різних громад Родового Вогнища: Київ, Хмельницький, Херсон, Кишенів, Старий Оскол, Рівне та іншх славних городів Руси. Почалось вінкоплетення та підготовка до свята... отець Богумир (Миколаїв) провів бесіду на тему календаря, минувщини та значення Перунового дня в духовній культурі слов"ян.

О 22.00 годині рідновіри зійшлись у священне коло, аби звершити величний обряд, який проводили наші духовні учителі: верховні волхви Володимир і Лада Куровські. Самому обряду передувало кількагодинне радення, тому прославлення Всебожжя Родового дещо різнилось від звичаєвого. Славили і приносили пожертви Перуну, Руєвиту, Стрибогу, Роду-Рожаничу, Макоші, Сивояру, вшанувалась Богиня Мара. Кожен із ликів Всебога ніс в собі глибоке значення переродження Роду Слов"янського, творилась нова дійсність.

І ось запалали 9 священних вогнів, залунали пісні славлення, вдарили кудесники в бубни та барабани, возрадувались душі слов"ян. До боїв готувались більше двух десятків богатирів... опівночі розпочались змагання, суддею в яких був сам Верховний Волхв Огень Сварг Володимир. За більш як двогодинні змаги (кожен бій тривав по 3 хв.), визначились фіналісти, а князем став богатир Ілля з Рівного, фіналіст минулорічних перунових змагів. Отримавши Перунів Меч на рік, він готується передати благословення князю наступного року. Слава богатирям слов"янським, слава витязям Руси!

Он упорядочивает жизнь и удерживает Правь. Он же является хранителем проявленного, материального мира и оберегает то, что уже есть у человека. В то же время не даёт человеку застаиваться, покрываться плесенью, ибо там, где застой — там тлен и разруха, чего не терпит Громовержец. Перун прямой наследник Сварога, поэтому помогает человеку проявить энергию сотворения, дополнительные силы, открывает второе дыхание, сверхвозможности, когда они необходимы. Перун помогает человеку осознать кривды против Бога, создавая соответствующие жизненные обстоятельства. Он вместе с Додолой Перуницей является оберегом семейного союза и показывает образец семейных уз. Перун заставляет человека совершенствоваться, нарушая зацикливание, топтание на одном месте.
Несмотря на качества воина, Перун обладает очень трепетной и нежной Душой. Ему нравится чистота любви, и он бережёт эту энергию в проявленном мире от деструктивных сил разрушения.
Все эти качества были проявлены во время Славления и проведения ристалищ в честь Бога Перуна. 
По результатам состязаний были посвящены Князь — Родослав Буторин,
и Княгиня — Яснозора Ларченко.
Мы поздравляем всех родноверов православных с этим Великим праздником!
Желаем всем счастья и здоровья и силы! 
Мира и Любви вашим семьям!

На капище мы собрались в 18.00.Приготовили костры.И в это время резко начала меняться погода,подул северо-западный ветер,образовались тёмные тучи,загремел гром,засверкали молнии.Перун спешил на праздник свой.Всю обрядовую часть праздника нас приветствовал Перун!
Когда пришло время поджигать ватру Купалы Перун взял инициативу в свои руки,и по произношению призывов Купалы,Доли,Овсеня и Макоши он сам поджигал костры разнося искры от большой ватры и происходило это последовательно.Правда затем он увлёкся и плавно перешел на сухую траву капища.И здесь нам пришлось приложить усилия,чтобы локализовать огонь.Для этого пришлись как нельзя кстати дубовые ветки заготовленные для обряда со священного Перунового дуба.
Почти на каждый наш призыв Перун отвечал громом,что запечатлела видеокамера.На некоторых фотографиях прсутствовало столько энергетических шаров,что они даже закрывали фотографирующихся.Это наши Боги и Предки были с нами.После обрядовой части праздника дождь и гром прекратился и на небе засияли звёзды.
Праздник удался на Славу!!!
Слава Перуну!!! Слава! Слава! Слава!

Лишь небо начало сереть,
К обряду было всё готово,
На небо тучи набежали-
Перун на праздник свой спешил!
И небо вдруг зарокотало
Явив Перуна роспись Перуницей,
Гремело всё вокруг
Вторя призывам нашим,
И подкрепляя Славы наши.
Родные Боги были с нами,
В кругу стояли,пели песни!
Как рады были Боги,
Что дети к ним вернулись,
Что вспомнили заветы праотцов.
Но лишь закончился обряд,
Перун покинул небо.
И звёзды засияли ясно
Явив нам лик Сварога,
И чистоту небес!
(Святослав Гладышев)

Хороводами, играми и песнями перерастающими в  обряд, святую братчину, очищение и гармонизацию стихий огня, воды, земли и воздуха, пускание плотиков и веночков по воде, прыгание через костер, хождение по углям, соединение стихий сжиганием Марены, пусканием Огненного колеса со склона в воду, огненных шаров по воздуху, песнями у костра, собиранием трав, умыванием росой и, наконец, молитвами, песнями и Сурья Намаскар - Приветствием Солнцу проводили мы Ярилу и встретили Семириялу - лик зрелого мужа Дажьбога Великого. Боги Родные и Предки Великие пребывали с нами, и незримо ощущалось их присутствие, и радовались они вместе с нами, и кружились мы все вместе в хороводе вечного движения Света и Любви... 

Слава Роду Всевышнему, Роду Небесному и Роду Земному!

Людинанароджена прекрасним, цілісним єством, тому, що вона є частиною прекрасного та досконалого Бога. Тому й безлад, який вноситься у світ ми отримуємо назад – це  закон Карни, прояв вищої Справедливості.Коли ми з вами досконалі, тоді можемо змінювати все, і в першу чергу себе. Ми можемо стати великими та мізерно малими за розміром та значенням, переміщуватися в просторі та часі, змінюватися – так влаштований світ. Для того, щоб бути розвинутими сутностями, щоб проявитися в цьому світі як Творці та божественні створіння, необхідно, щоб була розвинутою наша свідомість. Для цього кожному необхідне вчення, система істинних знань про те, як влаштований світ. Це вчення і є Віда. 

Віровизнання кожного народу, так чи інакше, містить ці знання. Але в силу того, що народи знаходяться на різних рівнях духовного розвитку та несуть різну внутрішню суть, у одних народів її більше, а у інших менше. Для того, щоб допомогти людині краще пізнати себе та вдосконалити свою душу, Рідні Боги дали Слов’янам Відичне Православ’я та Віду про Родосвіт.

Родосвіт – це система духовних уміньта практик, які допомагають людині жити  злагоджено (в гармонії ) з Родом Всевишнім. Вона сприяє духовному розвитку, вчить зцілювати свою Душу та Тіло, вирішувати свої життєві труднощі, вступаючи у зв’язок з Божественною Силою – Світлом Роду Всевишнього.

Коли Рід народжував Всесвіт, в ньому проявилося багато часточок (і ми також), тому люди – це клітинки Його організму. Кожна клітинка організму нашого Породителя стала якоюсь певною душею, яка виконує своє Призначення у Всесвіті (Роді). Люди – це нервові клітини, провідники Його Духу. Поєднуючись в народи, ми творимо своєрідну «тканину» тіла Всевишнього.  Ця тканина (народи на одному рівні буття) володіє набагато вищою якістю, ніж кожна клітинка (людина) окремо, і має більш сильний зв’язок з Богом Богів Родом. Тому, ми живемо в такому світі, який творимо самі – Родосвіті, і чим менш ми досконалі, тим менше досконалості, Любові, Правди та Добра навколо нас. Тільки постійно працюючи над собою, ми можемо змінюватися та стати більш цілісними особистостями, людьми, які пізнаючи світ, вчаться в ньому узгоджено (гармонійно) жити і бути радісними, щасливими.   

Світ (таким же чином, як і ми) влаштований, як матрьошка. Він багатопроявний, але всі його прояви можна віднести до трьох головних рівнів – Права, Ява, Нава. Права – це світ Богів, вищих духовних сутностей та світлих Предків, які знаходяться близько до Святого Алатиря (серця Всевишнього), джерела Світла Роду. Це високоорганізований світ, тому Рідні Боги, лики (частки) Роду Всевишнього, проявляються як Сили (Енергії). В Яві (людський, тілесний, серединний світ) проявляються Боги більш низького рівня, а в Наві (низькоорганізований непізнаний світ) – Боги Нави, Душі предків та басури.

Чим вище духовно розвинений народ (людина), тим з вищого рівня буття він отримує силу (енергію). Родосвіт вчить чути в собі силу Бога Богів та взаємодіяти з найвищими рівнями буття. Коли ми говоримо про триєдність світу, ми знаємо, що наше тіло, наша фізична оболонка – це те, що ми добре знаємо та відчуваємо. Але не всі знають, що наше «духовне тіло» складається з восьми оболонок (три з них належать Душі, а інші - Духу). Безумовно – це умовний розподіл. Відповідно, знайти цілісність значить дати лад, найти гармонію між усіма рівнями (Тілом, Душею та Духом). Між ними існує зв'язок, постійний обмін інформацією. Людина у своєму тілі – це знаряддя для проявлення Духа та Душі. Навчитися творити лад у собі, навколо себе та  у своєму роді -  це і є Родосвіт. Дуже часто невідаюча та невіруюча людина «творить» все, що йому забажається, але це не знімає з нього відповідальності перед власною совістю та Богом. Не знайшовши свого Шляху, не виконавши свого Призначення, люди страждають. Якщо ми не робимо того, заради чого прийшли в цей світ (Яви), ми взагалі не потрібні цьому світу, ми в ньому зайві, тому він нас «виштовхує».

Відайте! Початок усілякої кривди завжди знаходиться в певному відчутті (внутрішній силі, енергії), що здійснює запис на духовній оболонці тіла, а потім відбувається втілення цього запису в тілі та наших життєвих труднощах.

Напис на писанці Роду в нашому полі змінюється, коли ми проходимо Посвяту (Ім’янаречення, Родоварту та інше), таким чином, піднімаючись на вищу ступінь буття.  Під час Посвяти в Родосвіт Рідної Православної Віри ми отримуємо можливість більш якісно взаємодіяти зі Світлом Роду. Часто після цього люди демонструють знання та уміння, які в десятки разів переважають рівень розуміння та знання всіх інших. Проблема сьогоднішньої науки в нерозумінні того, що люба передача знань без Посвяти нічого не варта! Саме вона забезпечує настройку та  поєднання з Внутрішньою Сутністю певної сторони буття, яке стає частиною людини та вже ніколи не зникає. Всі відомі лікарі, витязі та духовні провідники сивої давнини, імена якиxдійшли до нас, - це люди Посвячені. Звичай Посвяти у стан суспільства, певне вчення, науку існував у всіх віросповіданнях, у всіх народів, всіх родів.          

Відайте! Всевишній Рід, Великий Породитель, дав нам закони Прави, з якою ми поєднуємося під час Посвяти, щоб радіти світу та згодом стати Творцями. Ми з вами, як і Рідні Боги, є частиною Його тіла, тому ми – божественні, а Родосвіт є «внутрішнім вченням» Слов’янського роду, який відкриває нам таємницю володіння Божою Силою.

Все усвіті знаходиться урусі (Сварзі), це породжує своєрідне звучання. Наше з вами тіло, кожна клітина і кожен орган – все рухається, як планети Сонячної системи та частинки в атомі. Планета Сонячної системи не може зупинитися, вона впаде на Сонце. Частинка в атомі якщо зупиниться – впаде на ядро. Все влаштовано однаково! Відповідно і в нашому тілі є звучання. Найтонша субстанція в людині, яка має найвищі коливання – це наш з вами Дух. Наше тіло – це найбільш груба, видима для ока частина людини, яка має найнижчу частоту коливань.  У світі все вібрує, все рухається і головне те, що «вищі вібрації» входячи в «нищі», здійснюють їх перетворення в напрямку до «вищого».

Найвищі і самі тонкі вібрації – це Дух Породителя, Світ Роду, який несеться до нас з Алатиря – центра всесвіту. Чим вищі наші вібрації тим вищі вони до Бога.

Більш низькі вібрації – це вібрації пов’язані з нашими пристрастями, стражданнями, хворобами, біллю. Вищі вібрації, вібрації нашого Духу, нашої свідомості, - це вібрації Світла Роду, які є дійсно божественними. Коли ми щиро слідуємо Покону Роду, ця сила перетворює «бруд», який накопичився в наших тонких оболонках, на Світло – і ми з вами змінюємося! Перероджуючи негатив, який накопичився в нашому духовному полі (Писанці Роду), ми відновлюємо зв'язок між нашим тілом та Духом через Душу. Це дуже важливо, тому що наша душа – це наш внутрішній учитель (охоронець та хранитель).  

Одне з головних завдань людини під час кожного втілення (життя) -  почути свого внутрішнього учителя, який є нашим провідником до Бога - Опікуна, а через нього -  до Роду Всевишнього. Живучи на певній території, будучи часткою певного народу та Раси,  кожен з нас опікується Божественними сутностями, проявом яких ми є. Тобто ми йдемо шляхом цього Бога (Богів), творячи з ним нерозривну єдність. Тому у кожного роду своя назва Бога та духовних практик, своє віросповідання – Рідна Віра, яка береже Дух саме цього Роду (духовний канал з Всевишнім). Коли людина користується чужим розумінням дійсності, чужим «каналом», вона губиться в цьому світі. Це на зразок того, як би здорова м’язова клітина почала думати, що вона є нервовою клітиною.

Сьогодні господарює руїната занепад Родових звичаїв, томубагатьом світлим та чесним людям (народам) так погано живеться. Сьогодні не тількиокремі люди, але і все людство захворіло. А для того, щоб одужати, кожен народ повиненвідновити свою Рідну Віру, свійзв’язокз Богами тазайняти «своє місце» на Землі. Колицейзв’язоквідновлюється, життя стає радіснішим, кращим,вищимяк для окремоїлюдини, так і для людства в цілому. Так миотримаємо та  пізнаємо своєпризначення, свій шлях.

Православні Волхвивчать, що тільки Воля людини (народу), об’єднавшись з голосом внутрішнього учителя (а для народу Духом Роду), виконуючи волю Всевишнього, може перемогти Недолю – негативні напрацювання попередніх життів. Коли ми чуємо, що говорить нам голос Душі, ми можемо почути практично все, тому що він розповідає про неписані закони та заповіді Прави. Коли наш внутрішній учитель, наша Душа, говорить: зроби так, не роби так, і ми її чуємо, підключивши до цього свою волю – ми уникаємо труднощів та проблем.

Але для того, щоб все відбувалося по правді, потрібно жити усвідомлено! Коли ми знаємо закони, нам набагато легше зрозуміти, чому ми неправильно поводимо себе та усвідомити повну зіпсованість сучасної неродової системи цінностей. Наше завдання жити у відповідності до законів за якими побудований наш Всесвіт, чітко їх дотримуватися. Коли ми не знаємо, яким чином влаштований світ, не розуміємо, що люба зовнішня проблема в дійсності є відображенням нашого внутрішнього, то так ніколи і не зможемо налагодити наше життя.

КолиСлов'янин приймає істинне праведне розуміння Бога, проходить посвяту в Рідну Православну Віру та творить Родосвіт, він поєднується зі Світлом Роду та усіма Рідними Богами. Він дійсно потрапляє в інший світ, Світ Бога, де все навколо живе і рідне! Після цього він починає набагато швидше розвиватися, отримувати духовну та тілесну їжу та швидко навчатися. Життя такої людини просто на очах змінюється  в кращий бік. Труднощі поступово зникають, проблеми починають розв’язуватися самі по собі. Така людина виходить на свій шлях  - шлях радості та щастя у єдності з Всевишнім. Коли наше серце відкрите, тоді і серця людей відкриваються для нас, люди сторицею повертають те Світло і Радість, яке ми віддаємо у  світ.

Миотримуємо у відповідь те, що віддаємо у світ, Дуже важливий закон – закон Треби (пожертви). Завдяки жертві та самопожертві існує увесь світ. Коли було створено наш світ, Породитель віддав свої сили, свою енергію для того, щоб світ жив.  Ми з вами живемо за рахунок енергії, яку віддав та віддає наш Породитель, наш Великий Бог Рід.

Коли люди творять добро в собітанавколо себе, жертовнопрацюють над удосконаленням власного Духа та Тіла, випромінюють Любов та Світло, ми живемо в Родосвіті (Білобутті). Якщо ми лише беремо та нічого не віддаємо (хоча б десяту частину придбаного), ми порушуємо Лад і Справедливість. Коли ж віддаємо у світ багато негативу, то наші Душа і Дух опиняються в тонкому плані чорного буття (Чорнобі). Тобто ми поєднуємося з тією чорнотою, яку породили. І навіть коли ми не бачимо її очима, не сумнівайтеся, що вона існує. Таким же чином, як існує духовний світ, існують потужні впливи на нашу душу, на наш Дух, який виходить з тіла. Нашій Душі стає страшно, коли ми керуємося лише злобою, непримиримістю, ненавистю, неприйняттям, неузгодженістю, неправильним потягом та хибним розумінням справедливості.За законом подоби до нашої Душі притягуються не тільки наші породження, але й дуже жахливі сутності з нижнього світу. При цьому нам стає дуже погано, страшно, некомфортно та нерадісно жити.  Якщо ми не віримо у Рода Всевишнього, якщо ми не віримо в існування чогось вищого, то наша душа після смерті не летить уверх: вона залишається на нижніх рівнях, обвішана вантажем пристрастей та негативних емоцій і хоче повернутися в тіло, тому що не знає інших цінностей.  У такої людини не має іншого сенсу існування, вона ні у що не вірить. І тоді вона починає рватися у своє Тіло. Тіло не може її прийняти, так як час його скінчився. Після страждань в явному світі Душа переходить до страждань у Темній Наві (нижньому світі).

Славлячи Правута живучи по її законам в єдностізі Світлом Родута силами Рідних Богів, мидужебагато можемо змінити в нашому земномута неземному житті. Маючи Вірута Віду Прави та постійний зв'язок з Рідними Богами, мизмінюємо наше життя, воно стаєщасливим, ціліснимталадним, але лишезавдяки роботі над собою. В духовномусвітіє всі необхідні знання та уміння, Посвята творитьєдність з Всевишнім, робить знання відкритими та доступними для застосування.Отримавши Посвяту в Рідній Православній Вірі, кожен Слов’янин відновлює зв’язокз Предками та силою Русі, якапо праву називалася Святою Руссю!

Світоспоглядання – цецілком звичайний для людини стан, такий же, як травлення, ріст волосся та дихання. В умовах, коли вдоволені основні тілесні та духовні потреби, людина природним способом занурюється у світоспоглядання. Прикладом цього може виступати поведінка малюка: якщо у нього все в порядку, він природно занурюється в стан світоспоглядання, перемикаючи увагу на свій внутрішній світ.  Потяг багатьох дорослих людей до спокійного проведення часу – рибалки, збирання грибів, спілкування з природою  - це також неусвідомлений потяг до світоспоглядання.

У таких станах ми здатні поєднувати декілька або і навіть велику кількість речей, бачити їх внутрішній зв'язок та порядок взаємодії. Так діє Всевишній Рід, як началота кінець усього сущого. Тому в Рідній Православній Вірі такі стани називаються Священними.

У людей, які серйозно займаються своїм духовним розвитком, такий стан пізнання та усвідомлення світу може розповсюджуватися на увесь Всесвіт, і тоді людина усвідомлює та відчуває увесь Світолад та стає Богом на Землі. Сутність Священних Станів неможливо опанувати на рівні розуму, це можливо лише відчути через власну душу. Ці стани бувають досить різноманітними та несхожими один на одний, але в цілому вони відповідають триєдності буття і тому іменуються Дивленням, Ладуванням та Явленням.

Дивлення – це стан, при якому свідомість розосереджується, розростається вшир, думок немає взагалі, або вони легко переходять з предмету на предмет, ні на чому не зупиняючись і  ні до чого не прив’язуючись. Під час Дивлення у нас не повинно бути жодної мети. Ми повинні просто знаходитися у спокої, ні до чого не прагнути і не намагатися чого-небудь досягти. При цьому ми вчимося розслаблятися, не прив’язуватися до думок, досягати зупинки думок. Під час Дивлення ми дозволяємо своєму розуму вільно блукати, не затримуватися на предметах та явищах, внаслідок цього виникає сполучення причини та наслідку, приходить вирішення любої проблеми. При регулярному перебуванні у стані Дивлення розум стає ясним та світлим. Ми отримуємо можливість бачити внутрішні зв’язки між зовнішньо не пов’язаними подіями. Тоді всі речі у світі виступають проявленням одного цілого – Роду Всевишнього. У ньому ж кожен православний рідновір може бачити своє місце та свій шлях.

Стан Ладування відрізняється від Дивлення тим, що в ньому присутня мета та предмет ладування, а сама дія відбувається за рахунок повної зосередженості розуму та проникнення його в саму ціль. Розум людини потребує ціль, певний шаблон мислення та своєрідних «шор» і форм. Це відбувається тому, що він сам – певна форма, продукт творіння – Ладування Роду Всевишнього. Тому розум звичайної людини розтікається по поверхні предмету та явища, так і не потрапляючи в саму суть. Наприклад, людина яка не займається якоюсь роботою постійно , має про неї поверхневе судження, в той час як інша може дивитися в глибину, в саму суть.  Це стосується любої сторони життя. Просто занурюючись в світоспоглядання та починаючи зосереджуватися на предметі, ми поступово набуваємо навички Ладування. З часом це вміння дозволяє православним рідновірам з одного погляду бачити саму суть проблеми. Ладування – це вміння входити всередину предмету, впускати його в себе, зливатися з ним, ставати ним. Щоб зробити це, необхідно позбутися всіх негативних оцінок єдиного та багатопроявного Всесвіту, всього неприйняття – лише тоді приходить справжнє Ладування.     

Будучи частиною Бога-Богів, кожна людина може формувати навколо себе оточуючий світ. Усвідомлено робити це ладуючи його навколо себе, здатен лише той, хто знає закони Прави (закони взаємодії духовного та матеріального).

Люди – рід Божий в Яві. Для облаштування життя нам дані відчуття та можливість Явлення. Вогнищанишляхом обрядів з давніх давен спрямовують події свого життя в бажаному напрямку.Це в переважній більшості досягається завдяки Священному Стану Явлення.

ЯВЛЕННЯ – це своєрідний образно-чуттєвий стан організму, під час якого реалізуються події та ситуації, які виникають у свідомості людини. Явлення – це прояв творчої Божої сили, яка є в кожній людині, для безпосереднього здобуття бажаного результату. Під час Явлення у свідомості людини виникає уявний мислеобраз, який яскраво уявляється, має певну духовну силу та існує в часі. Цей образ, додатково, може бути проявлений певними словами, як це робиться під час молитви або замовляння. Після того, як образ-думка створена, як то кажуть, стала перед вашими очима, вона «оживає», починає самостійно існувати. Явлення є одним з важливих складових природного образу життя та підтримки ладу в тілі, своєму життєвому просторі. Але будьте обережні застосовувати Чорне Явлення!

Чорне Явлення спрямоване на те, щоб отримати контроль над діями інших людей або на те, щоб примусити їх робити що небудь проти їх волі («чорна магія»). Займатися подібними діями небезпечно. І навіть не тому, що це неправедно та протирічить приписам Рідної Православної Віри, а тому, що чорні образи, створені у свідомості, завжди повертаються до свого творця. Але повертаються багаторазово посиленими, причиняючи в сотні разів більше шкоди, ніж потрібно було нанести іншому. Більше того, воно руйнує душу та веде прямим шляхом в Темну Наву. Тому займатися Священними Станами потрібно правильно і під верховенством свого духовного учителя.

Занурюючись в Священні Стани під керівництвом досвідчених духовних провідників в громадах Рідної Православної  Віри, людина досягає глибинної мудрості, внутрішнього щастя та істинно пізнає суть життя.

ЛАДУВАННЯ – це життєстверджуючий обряд-навчання, який покликаний допомогти рідновіру в його духовному розвитку та оздоровленні. Воно здійснюється через духовне наставництво та цілительство. Здійснювати священнодійство Ладування мають право лише ті духовні чини Родового Вогнища Рідної Православної Віри, які отримали окремо відповідну Посвяту.

Усяка кривда є наслідком відмови від Божого Світла, Любові та Справедливості. Для того, щоб побачити свою темність, необхідно побачити світло або красу Божої Правди і Добра. Порушуючи закони Прави, забуваючи про необхідність жити в Любові та Справедливості, творячи несправедливість, людина роз’єднує себе зі Світлими Богами та направляється у темряву Нави. Обряд Ладування покликаний вивести його на шлях Світла.

Коли людиназдійснила кривду, вона нанесла шкоду не тільки людям, а в першу чергу і  собі. Внутрішнє зело та невідання завжди проявляється хворобами, стражданнями та нікчемними якостями. Вони ж не дають можливості людині свідомо приймати дар Божественної Благодаті – Світло Роду Всевишнього. Тобто, людина поступово втрачає джерело Життя. Змінюючи свій світогляд, ми змінюємо свій стан, а відповідно, свою Душу, Дух та Тіло. Вірне сприйняття світу дає людині здоров’я та щастя, вона починає жити у злагоді з Родом Всевишнім та Рідними Богами. Для вдосконалення та розвитку праведних якостей необхідно здійснювати духовні вправи – світоспоглядання, дивлення, зосередження, явлення та інші. Вони допомагають рідновіру з’ясувати причину недобрих помислів, невдоволення, внутрішньої злоби, щоб зрозуміти та позбутися їх. Праця над вдосконаленням своєї душі – це і є постійна підтримка Вогнища Роду Всевишнього в Яві, розповсюдження Любові, Світла та Добра.

Щоб вдовольнитисяБожою благодаттю, необхідно позбутися кривди та недосконалості. Хто не зважає на щоденне вдосконалення душі, може легко зробити ще більшу кривду. Чесне визнання своїх помилок та недоліків, з якого починається Ладування, сприяє духовному очищенню та дає рішучість виправитися. Лише той, хто дійсно вирішив жити за Поконом Роду Всевишнього, бачить причини своїх вчинків та шлях до вдосконалення. Невміння зносити та прощати образи, навіть найтяжчі, пояснюється внутрішньою гордістю, яка в дійсності є неприйняттям кого-небудь або чого-небудь.

Позбавлення від кривди повинно проявлятися в розкритті своєї душі перед Вседержителем та іншими людьми, тому що корінь несправедливості є самолюбне замикання людини та неприйняття світу. Ладування допомагає знайти вихід з хворобливої самообмеженості, тому воно вимагає жертвувати своїм самолюбством, без якого немає справжньої Любові. Окрім того, розповідь про здійснену кривду, нерідко супроводжується пекучим соромом, допомагає людині усвідомити та зрозуміти все його зело та позбутися його.

Кривда розкладає нашу особистість, а повернути їй цілісність, тобто зцілити, може тільки Божественна Любов. Саме за нею ми і приходимо в Родове Вогнище, де Рідні Боги зцілюють нас Своєю Силою. Ладування може проводитися як під час Православлення, так і окремо, за проханням рідновірів. Обрядове Ладування, необхідно здійснювати, щонайменше, один раз на місяць, а краще, коли рідновір має духовного учителя. Все про що йдеться під час Ладування, духовний чин залишає як безумовну таємницю. Для Ладування Душі, Духа та Тіла Волхв повинен вказати над чим і як потрібно працювати, призначити людині відповідні духовні вправи.