03-03-2013
Опубліковано в Священне Писання

КАРБ ВІДАННЯ АЛАТИРЯ

Працюйте на ланах своїх,
Бо Праця ваша – то пожертва Богам.
Для мудрості маєте Алатир-камінь,
Він вам захист є, він вам і нагорода

Тлумачення

Відайте Вкраїнці-русичі! Рід Всевишній подарував дітям своїм велику Святість Знань Віри і Веди Право-Славної, у Покон уложеної і у Вічному Камені викарбуваної на віки вічні. Той камінь усім каменям камінь, бо той камінь – Алатир. Знають його люди під іменами різними, рекучи його по-різному, бо він єдиний і багатоіменний. Алатир – це престол Роду Великого і сам Рід Трисвітлий, початок та кінець сущого і не сущого, вістря і виток Прави, найвища вершина її. Ціле складається з двох протилежностей, кожна протилежність має у собі два стани, два кінці. Тому з одного стає два, з двох – чотири, з чотирьох – вісім і так до безкінечності.

З двох хрестів рівнораменних складаючись, він зірку восьмикутню формує. Хрест твориться від поєднання чоловічого і жіночого, вертикалі та горизонталі і має чотири кінці. Все живе має чотири періоди розвитку – народження, юність, зрілість, старість. Сонце-Дажбог з чотирьох сутей складається, як і Місяць Ясний. Рік Божий чотири пори має. У людей чотири групи крові є. Зрештою, чотири прояви Рода Всевишнього – вогонь, вода, повітря, земля – в основі Всесвіту лежать. Отже, Хрест є знаком триєдності і четвертинності, парного і непарного, чоловічого і жіночого, білого і чорного, які суть одне.

Алатир складається з двох Хрестів – Сварг, косого та прямого, які, поєднуючись, восьмипроменеву зірку творять. Подвійні восьмикутні хрести-зірки (дві четвірки) – то суть образ Зародка Творення усього сущого, першокристал, точка, з якої розпочалося творення світу і сам світ загалом. У той же час це і стани, які проходить душа під час розвитку свого, будучи прахом камінним, рослиною, твариною і людиною.

Людиною будучи, вона теж чотири випробування має: бути темним і непосвяченим, далі бути господарем, Воїном і Волхвом. Загалом, вісімка – це священне число, символ вічності, нескінченості руху, восьми сторін світу, навіть октава має вісім нот. У Колі Сварожому є вісім головних свят, у житті православного рідновіра є вісім головних вікових посвят, від якісного проходження яких залежить висота розвитку духу його у житті теперішнім.

Поєднання восьми точок творять дев'яту в середині, а дев'ять – це число Рода Всевишнього, який суть Див і скупа Богів Рідних. Саме дев'ять місяців носить жінка дитину, бо Дев'ять – це три трійки – Триглав Небес (Три Абсолюти), які є першопочатки, що, знаходячись один у одному, творять все Існуюче. Найсильніші капища мають вісім вогнів жертовних з дев'ятим посередині. Дев'ята, головна точка є перетином усіх інших – це і є Алатир – священний "живий" камінь-зірка, прадавній знак присутності Бога. Він є суттю творіння, символом Всесвіту, який суть яйце, яке народив Першобог Сокіл-Рід; через нього душі праведні з Богами Рідними єднаються.

Священний камінь Алатир (латир, олтар, вівтар) – це Око Рода, жертовник, який суть Родове Вогнище Всесвіту, він у Вирії світу Прави лежить, на всі боки світить, основу Дерева Роду складаючи. На нього Боги і люди треби приносять як вдячність і славу Роду Всевишньому за життя, яке він постійно народжує Вогнем свідомості, Морок просочуючи. Алатир – тілам і душам опіка вічна, бо він Око і серце Рода Трисвітлого. Вдячністю право-славного рідновіра Богу за свої народження і можливість самовдосконалення є життя по Праву, а відтак життя праведне: відано Роду служіння, прагнення єдності, ладу і добра, що у Роді земнім чеснотами і шляхетністю проявляється. Алатир є центр Всесвіту і сам Всесвіт, з нього виходять і у ньому сходяться всі шляхи духовні й матеріальні. Він проявляється у будь-якому місці Всесвіту або у всіх місцях одночасно. Алатир уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя.

Сила і міць криється у незліченній і безкінечній кількості живих зародків-бруньок, що лежать під Каменем священним, і якими щовесни Дажбог засіває землю і людство. Смерть вражає лише листя (тіло) Дерева Роду, а стовбур і гілки (душа) залишаються вічно живими. Для того і Смерть потрібна, щоб знищити старе і нежиттєздатне, простір для розвитку даючи новим зародкам життя. Знаком Дажбожої Писанки (системи планетної) є Алатир-Зоря (серце галактики) – Сонечко Красне, тому славити Богів маємо до Сонця ликом обернувшись, або на північ звернувши до Зірок-Алатирів дальніх. Алатир-камінь, будучи джерелом Творення, є місцем відпочинку Рідних Богів, у ньому вони набираються його сили.

Алатирем клянучись чи у замовляннях вживаючи, ми усю небесну святість у свідки беремо. Бо як у замовляннях мовиться: "Під тим каменем схована сила могутня, і тій силі кінця-краю немає"; "Хто камінь-Алатир зітре, той мій заговір пересилить". Зрозуміло, що Алатир перетерти неможливо, бо він і є сам Всевишній Рід, тобто весь Всесвіт загалом. В Алатирі закарбовані закони Прави, які складають Покон Рода, тому він є найвищою святістю і джерелом Веди. Це від Алатир-каменя бере сили Бог-громовик Перун. Крешучи з нього блискавиці, він розпалює грозове полум'я і заварює чудодійний напій – Живу Водицю, напій Богів, який несе у собі Живильну силу жіночого початку Всесвіту (для планети це дощ і роса); в той же час він добуває з нього і Вогонь який є силою чоловічою – ними він світ запліднює. Жива вода дощів воскрешає природу і дарує землі врожаї.

Будучи глибинно вкраїнським витоковим знаком і символом, Алатир як ніщо інше єднає нас із Всемогутнім родом, своєю присутністю сприяючи духовному і фізичному розвитку і матеріальному добробуту Роду Вкраїнського. У зображенні своїм Алатир поєднує усі найсвятіші символи всіх релігій. Він є витоком інших Святих Знаків Вкраїнців-русичів – кола, хреста і триглава (тризуба).

Головне, що повинен знати кожен православний рідновір, це те, що Алатир є вічний і незнищенний ланцюг, який єднає усе суще і несуще – Богів і людей, Предків і нащадків, оріїв, скіфів, антів, русичів, українців, усіх "мертвих, живих і ненароджених", як би ми не називалися у різні періоди творення у єдиний Рід. Сила Алатира безкінечна, як Всесвіта, всі релігії, енергії, сутності, світи є лише мізерною частинкою його.

 
135 Останнє редагування П'ятниця, 01 грудня 2017