Священний обряд ім’янаречення у Рідній Православній Вірі є обов’язковою складовою духовного розвитку та самовдосконалення Слов’ян, це своєрідна відправна точка, з якої починається життя людини в своєму роді. Головною метою проведення ім’янаречення є залучення людини до великого Роду Слов’янського. Душа потрапляючи до Яви, після переходу з одного стану в інший ще залишається зв’язаною з іншим світом Нави. Лише після ім’янаречення вона дійсно відновлює свій духовний і тілесний зв'язок з Рідними Богами, сотнями поколінь Предків та земним родом.
Таким чином, приймається Вище Призначення Роду та остаточно стверджується єдність Тіла, Духа та Душі людини. Дух - сутність якості людини, душа - його сутність, яка і є сама людина. Дух людини забезпечує розвиток людини, її підняття на вищі ступені розвитку, дух – варнова ознака. Не осягнувши свій Дух, діючи не у відповідності зі своєю якістю, можна зіпсувати долю, уповільнити духовний розвиток, тому ім’янаречення повинно з витоку людського життя направити Дух та Душу на праведний розвиток - виконання життєвого призначення.
Тому вважається, що лише та людина, яка пройшла священний обряд ім’янаречення, є дійсно повноцінною та має право зайняти відповідне місце в роді. Право проводити це священнодійство мають лише духовні чини Відунів, Волхвів та, в окремих випадках, Жреців Слов’янської Віри (Відичного Православ’я). Ім’янаречення проводять до сорокового дня народження дитини. Обряд ім’янаречення, який проводиться після виповнення повноліття (для родичів, які повертаються до Віри Предків) ще називають Раденням.
Волхв (Відун) повинен знати,коли зачиналося дитя, яку душу Предка закликали Батьки. Він визначає, під яким Небесним сузір’ям народжена дитина, враховує, Темний або Світлий час Річного Кола, співвідносить з іншими календарними датами. Визначене, таким чином, ім’я і буде родовим ім’ям Слов’янина на відміну від громадського (сьогодні – суспільного), яке може вибиратися батьками, але бути близьким по значенню до родового.
Родове ім’я варто зберігати та нікому не відкривати, воно повідомляється дитині лише під час четвертої вікової посвяти у хлопчиків та третьої у дівчаток, але не раніше 14–ти років. Це потрібно для того, щоб перешкодити наведенню зурочень лихих людей.
Ім’янаречення – це лише один з низки родильних обрядів. Йому передують: пологи, вибір громадського ім’я дитини; наречення рожаниці Богородицею; вибір кумів;обряд залучення дитини до Родового Вогнища (рідного дому); обряд закриття Воріт Нави («зливки»). Після ім’янаречення проводяться пострижини (через рік після народження) - вони й завершують родильні обряди. Ім’янаречення хлопчиків бажано проводити у четвер (Перунів день), дівчат – у п’ятницю (день Макоши) або неділю (день Дажбога, який підходить для любого священнодійства), а також, щоб це не було раніше дев’ятого та не пізніше сорокового дня від народження.