Духовний Шлях

03-12-2012
Опубліковано в Духовний Шлях Людини

ПРАВЕДНІ ЯКОСТІ СЛОВ’ЯНИНА

Слов’янин наділений праведними якостями, ознаками, за якими нас можна впізнати. Праведні якості передані нам, як заповіти Предків, яких ми дотримуємося, щоб жив Звичай Слов’янський.

1. Словянин свято дотримується Покону Рода Всевишнього, викладеного у Карбах відання.

Карби відання Покону Рода Всевишнього вивчаються лише у стані душевного спокою та чистоти тілесної. Інакше, знання перетворяться в невідання. Хто живе за Поконом, нарікається Вогнищанином, оскільки стоїть в священній Родоварті, як вірний хранитель Вогнища Родового.

2. Слов’янин відає рід свій земний до самих давніх колін.

Це значить, що ми вже відаємо про Отців Небесних, які народились Славунею та Богумиром і дали початок Слов’янським родам. Відповідно, знаємо, що началом всього є Рід Всевишній. Старшими в роді божому є Сварог і Лада, які мають свої втілення та дітей. Хранителями Нави є Велес. Рід земний -  це наші прямі кровні предки, імена та звичаї яких ми повинні пам’ятати, як власних Матір та Батька. У Сколотів (Скифів) той, хто не знав Предків до сьомого коліна, вважався недоумкуватим.

  3. Слов’янин є родолюбом.

Свій рід та  Вітчизну православний Слов’янин захищає понад усі щедроти світу. Тільки так, рідновір може досягти луків Сварожих, а звідти полетіти у Вирій, що веде до Прави. Хто забув рід та охолов до Вітчизни, той втратив можливість піднятися у Вишні Світи.

4. Слов’янин п’ять разів на день підносить славу Рідним Богам: на світанку, перед сном та перед кожним вживанням їжі.

Таким чином, ми виконуємо денне коло, яке є частиною Кола Річного та Вікового. Слов’янин також в самих скрутних обставинах намагається двічі на день здійснювати обмивання тіла: зранку та перед сном.

5. Слов’янин не менш ніж раз на рік здійснює вогняне пожертвування хліба таквасу на горі Хорива у граді Кия.

Гора Хорива – це серце Родового Вогнища у граді Богоявлення Ярія-Ярила Києві. Головне Капище Ярила стоїть на Хоривиці, у домі князя–жреця Хорива. Тут вже будується Богами величний храм Хорса, небесного Бога-жреця, який розпалює Відвогонь Віри на Алатирі-камені. Хоривиця стоїть у точці Ока Рода на лику Ярила. Хто здійснює це святодіяння – очищає та прославляє свою душу, стає ближче до Богів.  

6. Слов’янин не обрізує своє волосся та не їсть яловичини.

Волосся на голові є оберегом мудрості та знань, воно захищає людину від впливу злих сил та є ознакою самодостатності. Обрізування волосся можливе лише у воєнний час (як ознака вірності своєму обов’язку, коли козак готовий вмерти за Батьківщину), а також під час посвяти (переходу від одного стану світорозуміння до іншого). Якщо життєві умови вимагають від Слов’янина постриження, він може тимчасово постригти волосся, щоб в майбутньому їх відростити. З давніх давен, волосся повністю обрізували лише рабам та жінкам розпусницям, тому що першим розум не потрібен, а останні його втратили. Корова є матір’ю годувальницею Родів Слов’янських, Матінкою волохатого Бога мудрості Велеса та всього живого на Землі-Макоші. Убивці корів стають відступниками нашого роду, а споживачі такого м’яса – прирівнюються до людоїдів.  

 7. Слов’янин вітає добрих гостей у своєму домі хлібом-сіллю, місцем для відпочинку та ласкавим словом.

Гість – це той, кто в скрутну годину потребує допомоги та притулку, але не той, хто в скрутну для господаря годину увійшов у його будинок, щоб залишитися там. Гість є посланцем Богів у домі, його щиро вітають та надають все необхідне. Хто зачиняє двері гостю, той не відає Радогошів та не любий Предкам стає.

8. Слов’янин їсть їжу по праці рук своїхтак як відаєщо інакше в наступному житті народиться худобоющоб годуватися у стойлі господаря.

Найсмачнішою є їжа, отримана своєю працею, найдорожчими благами для серця – блага, отримані розумом. Хто живе чужим розумом та працею при здоровому тілі та ясному розумі, той гірше тварини. Такі Слов’яни стають в наступному житті домашніми тваринами, отримують, те до чого прагнули – харчування за рахунок інших.

9. Слов’янин ставить у своєму будинку Покуття, де знаходяться кумири Роду, Сварога, Лади та чури родові; стяг народний (державний) та знак Триглаву.

Покуття – божниця домашня – це прояв Луків Сварожих у рідній хаті. Там ми ставимо кумири Небесних Богів, чури родові, стяг Ясунів (народний стяг) та знак родів Арійських – Триглав. Всі ці обереги наші від  Богів та Предків. На Покутті запалюються свічки на свята та у інший важливий для життя родини час.

81