Священне Писання

04-03-2013
Опубліковано в Священне Писання

КАРБ ВІДАННЯ ВІРИ ІСТИННОЇ

Віра наша Істинна, бо Праву славимо,
З Праотцями йдемо до Вирію,
Богів Рідних тримаючись

Тлумачення

Відайте Вкраїнці-русичі! Віра наша Рідна, з Покона Роду походить. Покон з законів Прави складається, а закони ті про те, як світ снувався, чому все діється так, а не інакше, про те як невидиме з видимим спілкується, як душу Світлом Рода наповнювати, у вічності і благоденстві перебуваючи. Від того він виток є всім вченням та вірам різним.

Відкривається істина законів тих тому, хто у множинності єдність бачить, а у єдності множинність, тим, хто серце своє Богу предвічному відкрив і знає, що нема доброго і поганого, а лиш рух законів Прави. Кожному з нас Родом Всевишнім дано мати місце своє у світі, а від того бриніння душевне, призначення, відання, силу та досвід.

Тому кожна людина неповторна, як і шлях пізнання дійсності, яким вона йде. Цих шляхів тисячі, вони проявляють себе вірами різними, вченнями та ідеями, одні з них ведуть вгору, до Світла інші в низ, у Пітьму, від того дуже легко помилитися і зазнати Недолі Чорної, коли душа тисячами років, втілення за втіленням буде блукати з Яви у Наву, не знаючи Істини і Світла Прави.

Відайте: найкраще шлях торується разом з Родом своїм, бо тисячі шляхів, які до Бога ведуть, мають лиш один напрям, який у пізнанні Дерева Рода полягає, бо пізнання те дає прозріння духовне і відання божественності оточуючого світу, яким і є Рід Всевишній. Для того, щоб піти, потрібно повірити, що на іншому кінці шляху є те, що ти чекаєш, а чекати і прагнути людина повинна одного-пізнання Бога Богів у Всесвіті і в собі, від того людина опору отримує у Богах Рідних, надалі Віра через Веду укріплює.

Відайте, що істинна Віра повинна в людині радість і щастя будити, до життя і творення надихаючи. У праведності живучи, русич повсюдно підтвердження своєї Віри бачить, за світом спостерігаючи, розмірковуючи і благості прагнучи, у Яві закони Прави пізнає. Коли ж Віра законам, за якими душа розвивається і світ твориться, не вчить та у природі підтвердження не знаходить, – вона не є істинною. Буває, що людина хоче все зробити по волі своїй і проти замислу Божого йде, від того в неї страждання виникають, вона роками бореться з труднощами, джерело яким – вона сама. Лише зрозумівши, що все у світі має свою душу і відання, людина починає вчитися зі світом у злагоді жити, досконалість шукаючи, для того з Родом та світом оточуючим єднається. Істинна Віра людину з Богами єднає, на чуттєвих станах душі ґрунтуючись, які зверненням до Богів Рідних підсилюються, від того людина не просто вірить, а відає, відчуває і насолоджується любов'ю Рода Всевишнього.

Вона Шлях свій у Роді земному бачити починає, і в усьому любов і допомогу Рідних Богів бачить. І навіть коли важко, русич Роду Всевишньому за любов дякує, бо чим більше випробування, тим більшого успіху досягнути можна, чим більша небезпека, тим радісніша перемога. Шлях до Бога лежить через розуміння, що все добре і зле, що з людиною трапляється, від неї залежить, і коли вона сама бере відповідальність за своє життя на себе, нікого у своїх негараздах не звинувачуючи, тільки тоді вона може стати Творцем себе, своєї долі і від того Бога пізнати. Бо душа людська при цьому стає зрілою, мудрою і божественною, через то її Права Роду Всевишнього відкривається.

Наш істинний шлях завжди з нами, тому ми його і не бачимо, бо живемо в ньому, у тих законах і звичаях, які з молоком матері всмоктали, від того і не замислюємося звідки що у світі взялося і як нам у ньому жити.

В той же час і знати не хочемо, що все, що б ми не робили, добром чи злом до нас повертається, життя наше змінюючи. Русичі! Знати ви мусите, що від боротьби світу Яви втікати не можна, навпаки, сміливо на труднощі йти потрібно, бо вони для того і дані, щоб ви кращими і сильнішими стали, до Богів мудрістю любові і силою відання наблизились. Істинно віруюча людина знає і відчуває, що Істина Покону і сили Вищі насправді є, і русичам вони завжди допомагають коли тримаємося ми їх.

Від того, у світі живучи, вірити треба у справедливість і правду. Не потрібно боятися невидимого, якщо по Праві живеш, тому жити треба легко і радісно, а труднощі всі розуміти слід, як уроки мудрості, які для збільшення сили духа твого Всевишнім дані. Відаючи се, не потрібно нікого у негараздах звинувачувати, бо сила зростає, лише коли терпеливо працюєш над збільшенням її. Глибину розуміння світу в собі збільшуючи, ви з Богами Рідними на події і долі світу Явного впливати починаєте.

Та метою вашою не зухвалість і самолюбство бути мають, а прагнення місце своє знайти і призначення виконати, щоб Світло божественне у собі збільшити. Тоді для людини світ міняється, вона перестає бути хлібожерцем і замість того, щоб від світу брати лише, вона, усе маючи, починає іншим віддавати і нове працею своєю народжувати, Творцем стаючи.

Коли ж людина у багатоманітності єдність побачити зможе душею своєю та докорінно відчувши, вона прокидається як Бог для нащадків своїх. Коли ж свідомість людини тьмою покрита, їй потрібен Наставник і Провідник Духовний, інакше без ясного Світла Віри Істинної вона у вічності заблукати може.

Біля Родових Вогнищ русич завжди справжню Веду знайти зможе, ретельно зберігається вона родами священними, родами волховськими, які мудрість Роду нашого для нащадків бережуть, і духовне Вогнище Віри Рідної, Віри Православної підтримують, щоб душі русичів у тьмі не загубилися, а до предків у світлий Вирій у Праву йшли, у радості і благості Богів Рідних славлячи.

Пам'ятай, ставши на шлях Віри Роду свого, вірно ним йти маєш, Віру і Веду у собі збільшуючи. Найкраще знайдеш лише серед душ своїх рідних, бо те, що для одного роду добре і Богом дане, те для іншого роду смерть.
 

152 Останнє редагування П'ятниця, 01 грудня 2017