Cвіт Яви – це серединний світ між світами Нави (безлад, пустота, невідомість) та світами Прави (Сварги Пречистої). Світ Яви багатогранний в проявах своїх. Існує велика кількість планет, населених подібними до нашої формами життя, які знаходяться приблизно на тому ж рівні розвитку, що і ми.
Серединний світ більш примітивний та більш жорстокий, ніж світи Вишні, але він здасться «раєм» у порівнянні зі світами Нави. Людина приходить у світ, щоб пізнати себе та удосконалитися, піднятися на вищі рівні самоусвідомлення та розвитку. Цим людина виконує своє призначення як частина Роду Всевишнього, тому що саме через свої поразки Вона пізнає себе. П’янство, паління, різного роду злочини – це кривда не тільки проти себе, але і проти Роду Всевишнього, тому що цим самим ми спрощуємо та спотворюємо певну Його частинку. Руйнуючи себе, ми зазіхаємо на Божий лад та якщо становище стає критичним, Мара виводить нас з Життя. Така душа стає, умовно кажучи, будівельним матеріалом для інших сутностей.
Закон Колорода (перевтілення) дозволяє людині стільки перевтілень, скільки необхідно для її духовного зростання. Іноді трапляється, що душа, щоб пізнати певні стани (до яких вона прямує, але які не потрібні їй), народжується в дещо примітивному образі. Наприклад, ті, хто невгамовно намагається задовольнити потяг до жіночої статі, можуть народитися племінними бугаями, щоб вволю насолодитися бажаним.
У кожного з нас є своєособисте призначення, яке відповідає варновій належності та спрямовується Карною роду, тобто, залежить від призначення та долі роду окремо взятої людини. Кожен з нас народжується вже належним до певної варни. У період Світанку Сварожого більшість родів належать до певної варни, тому діти народжуються з якостями варни саме цього роду. Але в період Сутінок та Ночі Сварожої роди змішуються, тому в родинах воїна може народитися віся, а у родинах вісей – волхв. Усвідомивши своє варнове призначення, кожен повинен розуміти та завжди пам’ятати, що родинний шлюб між двома варнами не є бажаним, тому що діти від таких родинних шлюбів можуть бути наділеними розладнаною духовністю та тілесними недоліками.
Єдине та саме головне, що заповідано людям Матінкою Ладою нести та розповсюджувати у світах, – це ЛЮБОВ. Лише через наповнені Любов’ю відношення з Природою, Людьми та Богами ми створимо світ Ладний, досягнемо верхів’я духовності. Через Любов проявляються найкращі людські якості – щирість, братство, доброта, щедрість, лагідність та інші світлі риси. Встановлення полюбовних відносин з Природою призводить до відбудови прекрасного світу, де врівноважені Чорноба та Білоба. Встановлення Любові з Родом Всевишнім є запорукою зростання та поглиблення самопізнання кожної конкретної людини.
Душа отримує тіло людини тоді, коли досягне вершин в попередніх формах втілення. Людське буття – це найвище божественне благословення, яке дарується Родом Всевишнім для того, щоб ми могли досягти своє неявне надтілесне походження та могли поєднатися з Ним. Карби відання вчать: «Тримайте в чистоті тіла та душі свої, світом Сварожим наповнюючи, Богів славте – і будете вічно жити з Богами у Триглаві, зливаючись в єдину Правду та Силу».
Людина має лише два життєвих вибори: шлях Світлих та Темних Богів. Шлях Світлих Богів - це сповідь Світлої Віри, яка вчить людину творити Любов та Справедливість ім’ям Бога Рода (в різних його проявах). Шлях Темних богів – це сповідування темної віри, яка затьмарює свідомість людини різноманітними «замінниками» Любові: тілесною насолодою, «науковим атеїзмом», матеріальним багатством світу цього, розкішним вбранням чорноризців та іншим. Гра Блуду полягає не в тому, щоб відкрито розповсюджувати кривду та біду, його гра (Майа) значно витонченіша: під виглядом «єдиноістиних знань» він виводить людські душі на кружний шлях. Однобожжя, багатобожжя, атеїзм, сатанізм, глобалізм та інші – це все жарти Блуду. Але кожен, хто стає на цей шлях повинен розуміти, що Чорноба – така ж частина Роду Всевишнього, шляхом якої він виявляє сутності, непридатні до духовного зростання. Тому після смерті, такі люди не отримують ніякої благодаті від темних богів. Душі цих людей потрапляють в нижні світи Нави.
Слов’янин (православний рідновір) в теперішньому суспільствіє носіємодвічного звичаю, родового самопізнання та любові до роду. Це значить, що в своєму житті ми втілюємо найкращі приклади родових звичаїв: створюємо багатодітні родини; захищаємо та вдосконалюємо рідну мову, розмовляючи нею; боронимо Батьківщину та примножуємо її багатства; бережемо чистоту крові родів наших; у всіх життєвих справах керуємося принципом: «СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ».
Таким чином, людина може пізнатитаповніше розкрити своє призначення, виконати його та піднятися до вищого світу Прави. Там, єднаючись з Родом Всевишнім, породити нові прояви життя, світи, галактики та виміри, стати Твастирем-Сварогом нового тілесного світу.