Брати і Сестри! Наближаються часи радісного Світанку Сварожого, природний Світогляд, початкова родова Віра Праотців розгортає свої крила і починає сяяти багатьма кольорами доброти і щастя справжнього розуміння буття. Як ранкове сонце, Віра Предків висвітлює храми душ наших, надихаючи надією, бадьорістю і силою від пробудження Духа Праведності.
Нині ми бачимо, як відступає Ніч Сварожа, яка туманом смерті і руйнування покрила серця і душі Внуків Дажбожих і весь рід земний. За час її панування кривда, розбрат, безчинства, блуд, помста і невідання проросли буйним цвітом в натурі людській. Матінка Земля покалічена неправедними діяннями роду людського і нині потребує оновлення. Це оновлення можливе лише після глибинного переосмислення засад нашого буття. Тому воно має розпочатися з душ людських, з нашого світогляду та сприйняття світу, адже саме неправедне світорозуміння поставило нашу Землю на грань загальної природної, духовної, політичної та господарської загибелі.
Рідна Православна Віра - це правічний Арійський світогляд, який вже неодноразово давав народження новим народам, що виринали з лона старих товариств і цивілізацій. Так і нині Рідна Православна Віра, збережена і захищена нашим світлим подвижництвом і духовним раденням, дає початок новому Роду Славних, Рідновірів православних.
Рідна Православна Віра - це світогляд Арія, людини благородної і світлої душі, до якого б роду (етносу чи нації) він би не належав. Цей божественний світогляд стоїть вище націй і примітивного загальнолюдского розуміння, але, одночасно з цим, він є глибоко родолюбским (патріотичним), так як підтримує цінність і велике значення мови, культури, звичаїв усіх народів Арійського сімені.
Відичне Православ'я - це особисте Віросповідання кожного православного рідновіра, але поза Родового Вогнища, поза Радення Сварожого, поза громад і свого народу воно неможливе. Таким чином, відичний світогляд Радення Сварожого знімає міжнародні (національні) протиріччя, народжені ідеями панування одного народу над іншим (ідеологіями націоналізму). Бо вони не відповідають Істині, тобто розуміння шляху душі в людському роді, усвідомлення того, що вона проходить через багато народів перед тим, як піти у світ Прави назавжди.
Це пов'язано з тим, що замість Бога, Душі та Призначення, обмежені духовні вчення періоду Ночі Сварожої на чільне поставили тіло, то є тільки зовнішнє, поверхневе розуміння, без усвідомлення глибинної духовної суті і загальної єдності Всебога і людей.
Волхви завжди стояли вище над народами, під народами і між народами, це світочі, призначення і завдання яких у тому, щоб вести душі людські до виконання покладених на них Всебогом обов'язків по творінню світобудови.
Головна їх задача в тому, що вони власним прикладом повинні навчати розуміти Істину, тобто закони Прави, за якими побудовано світ. Бо, лише розуміючи його суть, кожна душа зможе усвідомити і побачити своє призначення і срідну працю в роді людському, Роді Небесному і Роді Всевишньому.
Нехай кожна людина приходить у світ Яви або Нави, щоб глибше пізнати себе, саме пізнання потрібне для поступового підняття рівнями духовного розвитку. Саме тому, ми, люди, не були і не є однаковими, рівними. Ми народжуємося з різними здібностями, але ми маємо однаково рівне право перед Всевишнім для здійснення своїх різних здібностей. Наші здібності, нахили, талановитість чи своєрідне розуміння Бога ми отримуємо як результат Колорода, багаторазового втілення душі в різних видах життя і в різних народах.
Православні Волхви - це ті, які ведуть душі до щастя в єдності з Родом Всебогом, допомагаючи осягнути все, що відбувається в нинішньому втіленні і є прямим наслідком дій, прагнень і помислів у попередніх втіленнях.
Це і є Призначення варни відаючих Родового Вогнища, серед якої Волхви є найбільш гідними служителями.
Щоб Волхви виконували своє призначення істинно і праведно, Отець Сварог і Матінка Лада відповідно до Карб відання Радення 2165000 років тому передали Праотцю Миру Покон Рода Всевишнього. Людство живе багато мільйонів років, і час від часу, втрачаючи праведне світорозуміння світу в більшій своїй частині, гине, щоб прийшли Боги і знову відродили в новій якості. Так Мир, першолюдина і носій знання чергової нової вселенської епохи, 2165 000 років тому отримав Покон, Божественне послання Всевишнього, як провідну нитку для виживання і блага майбутнього людства. Покон став результатом глибинного осягнення себе, світу і настанов Божественних Духовних Вчителів - Богів, Сварога і Лади, котрі милістю своєю благословили рід людський.
Тому наш світогляд є вірою природного одкровення. Завдяки сходженню Святого Духа Світла Рода Всевишнього від Сварога і Лади, Праотець Мир був благословенний великим щастям осягнути Покон Рода Всевишнього. Оскільки розвиток роду людського має періоди підйому і впадання в дикість, люди час від часу втрачають істинне розуміння Святої Віди Покону. Тоді Боги-Предки приходять в тілі або між Волхвами, знаходять гідні душі і втілюються в них, щоб заново викарбувати в людських душах Покон Рода Всевишнього. Так приходили до нас із Прави Спаси і Поконоколенники, котрі відроджували безперервну лінію духовної передачі.
Суть цієї духовної передачі є Радення Свароже. Радення - це збереження і підтримування Божественного Духа Творця, Світла Рода Всевишнього, на землі в душах світлих і праведних людей. Завдяки чому нам, людям, відкривається можливість впливати на світ і бути співтворцями Вседержителя, ясно розуміти устрій світу і своє місце в ньому. Віда Прави Святого Покону - це своєрідне послання Вседержителя своїм дітям, повчання про суть світу і про духовний шлях, який повинна пройти кожна душа, щоб повернутися додому, в Божественний світ Прави.
Сварог і Лада передали Покон, як заповіт і провідну нитку через століття, щоб наші душі не блукали манівцями, а, маючи своєрідну карту шляху, йшли прямо, найкращим чином виконуючи покладене на них завдання. Вибравши найбільш гідних, вони наказали їм берегти Світло Рода Всевишнього у своїх душах через Радення, тобто творіння духовної практики, яка призводить до перевтілення тіла плоті в тіло Світла і підняття у світ Прави без смерті. З того часу, Світлом Божим і Відою наповнені, з Родом Всевишнім і Богами Рідними з'єднані, душі найсвітліші відаючими стали, тобто людьми, котрі несуть у собі Віду і знають Шлях до Бога. Найкращі і ясновельможні з них носять назву - Радетелі.
Крім того, відаючі ще називаються Волхвами Православними. Волхви Світогонь Рода Всебога бережуть у Вогнищі Родовому, духовній спільноті людей, що почитають Рода Вседержителя відкрито, в Храмах і на Капищах. Завдяки чому кожна світла душа може прийти до Світогню Всевишнього, щоб вийти зі своїх блукань у пітьмі невіданння і пристрастей. Щоб суспільне служіння творилося в святості, за цим стежать Волхви-служителі і самі Боги Рідні, Батько Сварог і Лада-Матінка, і, в першу чергу, Перун золоторунний і Велес волохатий. Тому зазвичай Волхви носять довге волосся і Перуниці на себе накладають, таким чином, засвідчуючи, що говорять істинно від імені Всебога і Богів Рідних.
Слово «радення» прийшло з мови наших предків і означає «світлі дії». «Ра» - «світло», «дення» від «діяння», тобто «Дія». З часом воно стало відповідати слову «радість». Крім того, Радення, це ще й Рдення, тобто правильне, неухильне виконання свого обов'язку нести Дух і Знання Вседержителя людям. Радення-рдення - це ще дослівний переклад грецького слова «практика», тому духовна практика - це духовне радення.
Нині, коли повернення до відичного світогляду стало поширеним та істинно життєво необхідним, праведним людям слід ясно розуміти відмінність традиції передачі знань від реконструкції та театрального кривлення. Бо недостатньо володіючи певною сумою знань, почерпнутих з книжок, говорити про суть обрядів і духовного радення в Рідній Вірі не можна. Ми благословляємо і підтримуємо всі духовно-етнографічні починання наших побратимів, але все ж хочемо чітко роз'яснити важливі для нас поняття.
А саме: перебувати в Раденні Сварожому Родового Вогнища можуть лише ті духовні провідники, хто отримав Посвяти по роду ( що відбувається з рідновірських, старовірських родів) або отримав Посвяту від живих носіїв Слов'янського Звичаю відання Прави, Православних Волхвів. Свароже Радення, як ланцюг передачі знань, розуміє кожне Посвячення не як якийсь певний статус, а як певний рівень духовного знання та взятих на себе духовних зобов'язань.
Поняття «віда» для нас поняття суттєве, а не умовне, і являє собою певну кількість божественних знань, ясно застосованих в безпосередньому житті людей. Тому ми розуміємо Свароже Радення Родового Вогнища як певний кладоряд (систему) навчання цим знанням, і сходовершу володіючих ним людей, які його примножують і підтримують.
Тому у нас, в Родовому Вогнищі, було присутнє і є поняття Духовного Вчителя і Наставника. Духовний Учитель дає посвяту і є духовним батьком новопосвященного, він ніколи не змінюється, і духовне зростання учня проходить саме в його лінії. У той час, як Наставник опікується духовним зростанням Рідновіра, може не бути його прямим духовним керівником, тому може час від часу змінюватися. Всякий Учитель-Волхв може бути Наставником, але не всякий наставник (Відун, Жрець) може бути Вчителем. Наставник завжди і у всьому допомагає Учителю вести Рідновіра до світла, але останнє слово в духовному повчанні завжди за Учителем. Справжніх Православних Волхвів завжди мало, тому не тільки їх слова можуть вважатися настановами, а й писані праці.
Свароже Радення в своєму вченні є частиною загальноарійской відичної традиції, тому, вибираючи перед посвятою Духовного Вчителя, ті, що шукають істину, повинні порівняти його слова і плоди дій з відичними знаннями в їх загальному обсязі, як такими. Якщо дії суперечать основоположним повчанням Відичних писань (Покону Рода Всевишнього, Діяння Богів, Розповідь про Всебожжя, Велесовій книзі, Еддам, Риг, Яджр, Сама, Атхарва Віде і д.р) і Звичаю Слов'янському (неписаному Покону, народній традиції), тоді не слід ні слухати, ні допомагати такому провіднику.
Радення Свароже передається з покоління в покоління. Світле діяння Волхвів підтверджується досвідом тисяч поколінь Духовних провідників Слов'янської Віри (Відичного Православ'я). Звертаючись за допомогою або порадою до Православного Волхва, ми розуміємо, що будь-яке його духовне діяння є Боже Знання, передане через тисячі поколінь волхвів, відунів, знахарів і цілителів від самого Сварога і Лади. Такий духовний провідник дасть вам саме те, що необхідно і, не менше, вкаже шлях до Ирію Православного, допоможе усвідомити і виконати Божественне Призначення, розуміючи світ, володіти власною долею, творячи своє духовне і тілесне щастя.
У той час, як провідники, що не належать до Радення Сварожого, не несуть ніякої відповідальності за проведені ними обряди, зцілення або ворожіння, вони творять обрядодії, календарі та ритуали, які ніде, ніким, крім їх самих, не визнаються, не підтверджуються ведичними писаннями, звичаями або навіть «наукою». Вони придумують неіснуючі імена Богів або реформують Богів-Предків так, ніби можна одним своїм бажанням скасувати існування батьків, дідів, прадідів, щурів і пращурів.
Радення Свароже - це безперервна лінія духовної передачі відичних знань, яка тягнеться через тисячі поколінь Волхвів-Радетелів, починаючи від самого Сварога і Лади. Це Відичне вчення про Всебога, Богів, Всесвіт і Людину, про їх взаємодії. Наше Вчення, дбайливо збережене радетелями, ніколи не скасовувалося і не перекручувалося, а, грунтуючись на законах Прави, відичних писаннях і повчаннях Волхвів, лише доповнюється і уточнюється.
Радення Свароже, як ланцюг учнівської наступності, має певні правила передачі. Не всякий духовний провідник стає Радетелем, але без Радення не буває досягнення Ірія Прави. Тому, щоб стати на шлях Радення Сварожого, потрібно пройти школу духовного навчання. Воно проходить в кілька етапів: послух, дія і научіння.
Послух означає щиросерду слухняність і виконання духовних завдань та настанов, які дає Духовний Учитель або Наставник. Не пройшовши духовного послуху, неможливо сподіватися на глибоке і щире пізнання Віди і мудрослів’я Слов'янського. Будучи послушником, православний працює зі своєю нав’єю стороною особистості (підсвідомістю), навчається розуміти і переробляти її, спрямовуючи себе до виконання світлого призначення. Духовний послух дозволяє подолати кривду гордині, яка є найбільшою перешкодою на шляху до пізнання Всебога, Світобудови і Себе. Істина багатогранна, не вміючи слухати відаючих людей, важко зрозуміти і знайти зерно істини в собі, бо не сприймаючи інших, ми стаємо зухвалими і безрозсудними, тому світ не сприймає нас. При цьому справжня Віда зникає і народжуються басури невідання.
Дія - це час, коли рідновіри, опанувавши православний ведичний світогляд, приступає до творення і підтримування світла Істини, Любові та Справедливості. У своїй варні, сім'ї, народі, державі він втілює відичні правила життя і поведінки. Завдяки цьому особисто вони і все людство в цілому стає краще і чистіше. Такі люди виступають своєрідними «вогнями», огнищанами, на світло яких йдуть споріднені душі, які шукають мудрості. Праведний дух, наповнений Відою, горить Божим Світогнем і зігріває серця слабких, спрямовує і підтримує, допомагаючи оволодіти духовною наукою і проявити в собі найвищі милостиві якості. Завдяки цьому всі православні душі прискорюють свій духовний розвиток і перебувають в єдності з Всебогом і Богами вже на землі, і йдуть до ще більшого блага в світах Прави. При цьому духовні провідники, володіючи більшою глибиною усвідомлення Істини, повчають і особистим прикладом показують, як потрібно діяти, виконуючи своє Призначення. Світодеяння - це усвідомлення своєї божественної суті і пошук можливостей нового милостивого творіння, а не причин невдач.
Від світодеяння шлях Радення направляється до научення, часу, коли Рідновір стає духовним учителем і наставником. Але досягти цього рівня можуть лише відаючі з Посвятою (духовним чином) Волхва, отриманої від Первоволхва Кола Радетелів. Волхвів не може бути багато чи мало, їх завжди достатньо.
Але лише найкращі з них, вчителі вчителів, Волхви-Радетелі є цілком повними і щирими носіями Радення Сварожого, і ніхто крім них. У різні часи таких високих душ, проявлених в волхвів, буває від шістнадцяти до шістдесяти чотирьох. Це святі люди, які цілком і повністю присвятили себе служінню Роду Всевишньому. Їх не цікавлять тілесні блага і людські радості, перебуваючи в Яви, вони одночасно перебувають і в Праві. Тому багато хто йде в інший світ, перетворюючи своє плотське тіло в тіло Світла і не залишаючи останків, а тіла тих, хто йдуть лише Душею, є великою святістю Віри і Віди Православної.
Радетелі зазвичай ведуть самотній спосіб життя, постійно спілкуючись з Богами, але, в разі необхідності, можуть жити в людському суспільстві. Вони не бажають спілкуватися зі звичайними людьми і вступають у взаємодію тільки з тими, кого вважають гідними. Тому лише окремих з них люди можуть бачити або знати. Зустріч з ними завжди є великою святістю і духовним благом, яка змінює життя людини назавжди. Постійно і безпосередньо спілкуватися з ними може лише Первоволхв Кола Волхвів-Радетелів, Верховний Волхв Родового Вогнища і його дружина, духовна половина, Першоволхвиня, Відаюча Мати Роду Православного.
Вохви-Радетелі схожі на зерно, що бережеться на посів та приховане від цікавих очей, і, якщо не заколоситься засіяне поле (відбудеться занепад Віри і Віди), Боги за допомогою їх знову його посіють. Останнє таке велике падіння було 1021 тому, коли на наші землі прийшло іновірство. Незважаючи на це, Віда Прави масово зберігалася родами старовірів, рідновірів і лише 72 роки тому під впливом богоборства радянської влади остаточно впала, дійшовши до свого незнищуваного зерна.
Знайте, брати і сестри! Нашу віру неможливо знищити, бо вона заснована Вишніми Богами Прави, тому тілесне проти них ніщо. Щоб віра зберігалася, на те і є Волхви-Радетелі. Радетелі, постійно займаючись духовним раденням (практикою), бережуть Віду Прави і Покон. Це їх головна життєва задача і святий обов'язок перед Родом Всевишнім, Сварогом і Ладою, крім цього, вони радою і молитвою постійно допомагають Першоволхву і ростять його наступників.