Священне Писання

07-03-2013
Опубліковано в Священне Писання

КАРБ ВІДАННЯ МАТЕРІ ЗЕМЛІ

Земля Русів Свята,
Бо сходять на неї Боги Прави
З нащадками єднатися.
Вона Роду нашому колиска
І годувальниця дітям своїм.
Бережіть і шануйте її як Матір свою

Тлумачення

Відайте, Русичі-вкраїнці: земля є святістю найбільшою, – це батьківський дім, де усіх нас породила Мати, це ті простори, на яких ви виросли і будуть рости ваші діти. Як мати породила кожного, так Мати Сира Земля породила Рід Русичів, без неї не бути нам русами і ласки Божої не знати, від того Мати Сира Земля для русича Священна і недоторканна, годувальниця і захисниця.

Русь-Україна – це колиска Роду Людського Білого, Слов'янского Світу початок і основа. Це те місце, куди спускаються зі Сварги Синьої Рідні Боги, щоб навчати людей законів Прави, це те місце, де живуть їхні нащадки. Мати Сира Земля – це те місце і та сутність, яка являє у білий світ новонароджених і забирає полеглих. Наша Земля просочена кров'ю наших предків, наша земля там, де знаходяться могили наших пращурів.

Родова земля – це та земля, яку Рід Русів-вкраїнців не може втратити за жодних обставин. Краще усім загинути до одного, ніж віддати землю свою. Русич не може жити без землі, як меч не може бути без леза, Русич без землі не русич, а раб, краще вмерти, ніж жити рабом. Людина, що у Наву відійшла рабом, рабом знову народиться, і ганьба ця не матиме кінця, вирватися з кола цього важко буде. Ще страшніша Доля – жити рабом на власній землі, бути рабом на власній землі означає бути дурнем; така людина теж не гідна життя.
Пам'ятай! Русич кожен має місце на своїй родовій землі.

Раз ти народився на ній, вона дана тобі у спадок. Ніхто з чужого роду не має права володіти Родовою Землею русичів.
Пам'ятайте, Русичі: смерть за Батьківщину – це найпочесніша смерть, яка ошляхетнює душу людини. Православний, який загинув за Рідну землю, одразу попадає у Вирій, де його Перунонько як сина рідного зустрічає, почестями віншує і тіло нове дає, до Полку охоронців Прави приймаючи. Тому, йдучи у похід, бери з собою частку Землі Рідної, і як рана смертна дістане, притули землицю до рани, щоб Сварог православного у Сварзі впізнав і до Роду славних направив.

Радо приймуть тебе Предки любі і за вчинок твій мужній славен ти будеш у віках. Відайте: Мати Сира Земля – це Мокоша, Покрова-захисниця і оберіг душі кожного русича. Вона козаку в дорозі захисниця, ширяться від неї сили Роду нашого і можна на ній Родовий Вогонь розпалити, коли на ворога лютого ману напустити треба. Коли ж Воїн з походу повертається, побивши ворогів многих, повинен він вийти на Гору Святу і на чотири боки посолонь вклонитись, і до землі припасти, цілуючи, і волхва просити, щоб обряд очищення провів. Бо через ворогів посічених він з Навою з'єднаний і не можна йому у стані такому з громадою біля Вогнища Родового буть.

Коли присягу святу скласти треба, слід дати з'їсти крихту землі, якщо людина цю присягу землею порушить, то вона ніколи землі своєї мати не буде, а по смерті її Земля не прийме, і негідна душа буде вештатись у світі білому як привид.
Уся земля Руси-України Свята, та є місця, де сила землі наймогутніша; в одних з таких місць вона силу свою віддає, а є такі, де силу людську забирає. Де які місця, де капища будувати, а де кладовища творити – те Волхви відають. Усю землю треба берегти, захищати від наруги і піклуватися про її чистоту. Особливо берегти від зайд, бо для них наша земля нічого не важить, тому глумляться вони над нею.

Тисячі років Родова Земля Русів є нашою землею, і хоч не обмежена вона перешкодами природними, морями чи пасмами гірськими, споконвіку ми живемо на ній. Вороги нам від того заздрять і оббріхують постійно, кажучи, що ми прийшлі. Не вір зайдам. Для того се кажеться, щоб дух Роду нашого ослабити і землю нашу безборонно забрати. Рід Русичів-вкраїнців з Матінкою – єдине тіло і дух, від того вона нас любить і оберігає. Не відають зайди та русичі негідні, що від Вогнищ Родових відмовились, Матінка від них свої блага приховувати починає, і не мають вони від того долі чистої, долі доброї, на ній живучи.

Не чуючи слави та пошани до себе, Мокоша загарбників зі світу білого роботою тяжкою зживає. Бо жива землиця русичів і сила велика в ній захована, з неї відання Прави довкола шириться, знання глибинні, Предківські – як світ збудований, як жити у Світі Білому, де шукати Вирій, а де Пекло. Розходячись із землі батьківської, роди наші Веду іншим родам несуть, се ми навчали язичників темних у Богів Прави вірити і обряди вірні творити.

Пам'ятай, Русичу! Святі Київ та Київські землі, бо вони серце Роду нашого. Силою великою, силою цілющою вони володіють і як постануть капища і храми Віри Рідної, сила та забуяє, сила та підніметься, і буде добро і щастя Роду вкраїнському тисячі літ.

Се наші землі є Світовою горою світу Білого, світу Явного, ніякі повені, ніякі посухи їй не страшні. Вона Родом огорнута, силою святою захищена і як би Світ-Земля не розверзалась і не тряслась наша Земля Родова, вона нас не зачепить і сильно не колихне. Відайте: Земля – се царство Яви, вона посередині Триглаву Світів Прави, Яви і Нави. Земля – прародителька і мати всього живого у Яві.

Небо і Земля – то батько і мати люду Православного і кожна людина для них дитина є. Земля удержана Дажбогом, із Дива створена і часто бачиться як Див. Земля, Дивом будучи, містить у собі зерна життя, які Всевишній Род висіває через Рідних Богів – Сварожичів. Тому гарно, коли на коляду першим посівати хлопчик приходить – то вісник Богів, які у Різдво з Вирію приходять, щоб протягом року землю утверджувати і русів берегти.

158 Останнє редагування П'ятниця, 01 грудня 2017