Lastest Items
МОЛИТВА ПРИ ВІЙНІ, УСОБИЦЯХ І ВСЯКИХ ЛИХАХ
Молитва Трояну
Від Праотця Орія походимо, Духом і тілом єдині ми з ним! Від гір Карпатських і до Дніпра-ріки, від Дніпра до Суренжа водив нас, від Суренжа в край Инський і назад. Він бо з самим Сварогом раду мав і від Нього веління отримав: слухати слова Діда Дажбога, який ще речеться Красне Сонце. Від Того й звемося Онуками Дажбожими! Нині мовимо до Сварги Синьої: Боже-Свароже, Дідо Дажбоже, Отче Велесе, Бачимо як сили ваші єдині, у Трояні сущі, і поки Ви з нами доти вікам Трояновим бути! Славимо Рід Божеський, якому джерелом є Род-Породитель! Славимо Світ Білий, Сварогом сотворений і Ладом наповнений! Славимо Світ Інший, де душі Предків сущі! Відаємо, що життя є радість велика і поки в душах наших благодать, бути Кривді поверженою, а Желі сліз не лити! Хай же повниться Небо славами Троянові нашому, Він бо вмістилище сили і богатирства! Слава Трояну!
Молитва за примирення
Слава Отцю Світовиту, Богу Світу Білого! Нині Ти перебуваєш з нами Боже, в душах, духові та тілах наших. Проявляєшся ясною думкою, світлими помислами та благими намірами. Відчуваю Отче, що звитяга наша примножується і стаємо ми родом всеперемагаючим, як Отці роду Слов’янського – Арії Прабатьки. Сила духу потрібна нам для утвердження Правди, гострота розуму - для утвердження Справедливости, сила тіла – для утвердження миру в Світі. Проявись в нас дарами своїми - Силою Переконання та впевненістю в призначенні своєму. Будь же Боже повсякчас з нами, в усі дні і ночі, вранці і ввечері, в дорозі та в спочинку, в радості та у смутку, яко єсть Ти миротворець та витязь водночас. Ми ж будемо славити тебе Отче Світовите, треби багаті приносити, та в праведності жити, за заповітом Твоїм, щоб Мир на землю нашу прийшов! Слава Світовиту!
Молитва бранного витязя
Слава Перуну-Огнекудрому, який стріли кидає на ворогів наших і вірно вперед веде по стежці. Тому що єсть Той воїнам суд і честь, і яко Златорун - Милостив, Всеправеден єсть! Стоїмо, як леви один за одного і тримаємось керманичів своїх. І Перун єсть коло нас і перемоги дає нам!
Молитва Перуну “Переможна”
Слава Богу нашому, Перуну Світлосяйному! Се Він громами землю пробуджує, тим дух укріплює та душу радує. Кличемо вояцтво Його небесне, що суть Полк Перунів, стати на межі Прави та Яви, Закон Сварожий стерегти. Ото бачимо Сварга небесна вогнями многими виблискує, се отцове наші кують мечі крицеві, у похід збираючись на Тьму ворожу. То ж візьмемо оружжя своє і станемо в лави воєдино, аби з Предками вирушити у битву Вселенську. Хай зростає міць у тілах наших, а світло у душах чистих, бо то йдемо проти безладу, Лад несучи, світи сотворяючи з Богами нашими разом! Слава Перуну!
Молитва Матері Славі
Ти небонько синє, звідки Предки прийшли, поглянь на рід земний, взором своїм охопи нас, бо тут нині стоять хоробрі Онуки Дажбожі! Бачимо як дивна птиця летить до нас і віщує вістку добру, що родився наново рід Слав’янський, бо прийшов слушний час і здійснилось проречене! Розгорни крила Матінко Славо, Покровом своїм огорни рід наш, щоб сила усіх Рідних Богів наповняла люд, а життя творили своїми руками, о Тобі уповаючи Нене! Хай стежкою твоєю ступаємо до Неба, бо там є справжнє життя, а тут радість і пізнання світу Явного! Серце повниться любов’ю, а дух кріпне, тебе славлячи Нене! Тебе чествуємо мати родів Слав’янських, Тобі дари наші сьогодні! Слава Матері Сва!
Молитва за Вітчизну
Роде Вседержителю, Боже наш єдиний і багатопроявний, Україна-Мати (Росія, Польща, Чехія, Білорусь тощо), славить Тебе у ділах своїх, прибудь же Боже з нами повсякчас, як Родитель, Світлий предок, що суть нам Отець і Мати. Ми бо є Рід сильний, багатий і вільний! Держава наша то заповіт Праотців, який бережемо і примножуємо пильніше від зіниці ока нашого. Осяй мудрістю Прави та світлим розумом Духовних провідників наших, наповни силою і звитягою керманичів наших, рідних нам по крові і духу, благослови чесних і відданих правителів та праведне воїнство православне, благослови дарами духовними і тілесними господарів та працівників, та усіх рідновірів православних, возвелич і збагати Мужів Многомудрих, що діють на добро і статок Держави нашої, життя своє кладуть на жертовник Вітчизни та Віри-Віди Православної, хай буде так, нині і повсякчас, від Коляди й до Коляди! Слава Рідним Богам!
Молитва Злагоди
Летів Сокіл, на дубові сів, на дубові сів – сльозу пустив. І родилися зі сльози два рідніх брати, день ясненький - Білобог, Ніч темненька - Чорнобог. І з тих пір буя життя, славлю Бога Рода я. Крила Сокола ясного - то могуть Рода живого, Дух, що соколом літає, нас у Сваргу проводжає. Славен Батьку Роде будь! Хай Боги нас бережуть! Славлю матінку я Славу, і весь Рід наш православний. Дай Перуне блискавицю, Рода славим й Рожаницю. Сонце Яре хай встає, Рода-Батька вшанує! Гей, Купало, чуєш Ти? Рода славимо в світи. Закликаю всіх Богів, щоб вогонь святий горів. Славим Родову могуть! Хай всі в злагоді живуть!
Молитва за рід людський
Роде Могутній! Ти є Творець Яви, Нави і Прави, Ти сотворив з Рожаницями Рід Небесний і Рід Земний. Славу тобі складаю, як син (донька) Твій кревний. Славлю Сонце-Дажбога, який сходить над Землею-Мокошею кожного ранку, промінням золотим живить і зігріває Землю Святую, і життя дає роду земному – дітям Богів Православних. Хай слава стоголоса Дажбогу Пресвітлому летить до Ирію і повниться там любов’ю дітей земних. Хай проросте зерно Твоє в душах людських силою Праведною, силою святою Сварожою, щастям, здоров’ям і літами довгими!
МОЛИТВИ В ХВОРОБІ
Молитва зцілююча
Милосердна Матінка Жива, ти є саме Світло Рода Всевишнього, що від хвороб усяких зцілює. Поглянь на Онука Дажбожого, що в хворобі перебуває. Хай пізнаю я причину недугу свого, хай почую голос Богів, що крізь хворобу говорять та на стезю Прави спрямовують. Побач Богине, що осягаю я істину, а відтак здоров’я та бадьорість до мене вертаються, довголіття в тілі утверджується, а хвороби відступають! Хай буде так! Слава Живі!
Молитва Велесу про добрий сон
Ніч на землю ступає, Велес по зорях походжає! Боже наш, він Віди має й дорогу до Нави знає. Молю Батька Велеса, душу мою берегти у вісні, басурів відганяти та лихі думки не пускати. Хай бачу я сни добрі та пророчі, щоб у ладу та спокої серце моє перебувало. Хай сон мій буде солодким як у дитяти здорового і бадьорого, бо у сні здоров’я життєве заховане. Хай буде так! Слава Велесу!
Молитва Живі-Матінці
Славна і Триславна будь Живо-Живана, Богиня життя і носителька Світла Родового! Бачимо як сходиш у променях Діда Дажбога, Входиш у джерела тілес наших і наповнюєш здоров’ям, силою і снагою. Без тебе немає життя в людині, а є лише Матір Мара, що вістує про кінець життя Явного. Нині молимо та славимо Світло Рода Всевишнього, яке з Тобою приходить і через долоні наші випромінюється. В тому Світлі все життя існує і поза ним є ніщо, то сам Род-Породитель у ликові Твоєму сходить. Лунає слава Тобі стоголоса, Породителько життя, Матінко Живо! Слава Живі-Живиці!
Молитва за здоров’я родича
Світлая матінко Живо, славлю Тя за силу твою життєдайну, Ти бо єсть джерело води чистої, промінь Світла Рода Всевишнього, який життя дає і здоров’я примножує. Зійди матінко зі Сварги Синьої та увійди у тіло Онука Дажбожого (ім’я), аби напився він сили Божеської. Очисти усі жилки і піджилки, хай у голові, грудях, череві, зароді, руках та ногах Дух Божий перебуває. Хай душа його у Ладі живе, а дух міцним буде. Бачу я як у промені твоєму гинуть хвороби та зурочення всякі, бо єсть Ти Вселюбляча та Всеблага, Великая і всезцілююча Матінка Жива, Слава Живі!
Молитва Огеню «Очисна»
В серці своєму бережу віру в Огеня і в Сварога, і в Перуна, і в Світовита, в усіх Богів у Всевишньому Триглаві сущих! Бо се вони є ті, хто шляхом Прави Сварги досяг, їм рід наш славу стоголосу співає. І до скону віків мовитимемо до Неба та Землі, щоб ти, Огень, був посеред нас. І бачу як летить Бог силою своєю, Він бо єдине зі мною, і поки горить Відогонь в душі – життя є в тілі. Спопели ж, Огеню, басурів душі моєї, перетвори в попіл задуми ворогів роду, сяй на землі Любов’ю та Справедливістю! Слава Огню!
СІМЕЙНІ МОЛИТВИ
Молитва дівчини (вісти) про заміжжя
Встаю рано вранці, вмиюсь благословившись, звернуся до кумирів Богів та Богинь Слов'янських. Лада-Матінка почуй мене! Немає у Всесвітті жони без мужа, яко немає в Сварзі Лади без Сварога, бо великий Покон життя удіяний так! Присвітла Богородиця наша бачу як очі духу мого прозріли, чую в собі потребу велику, для спокою душі моєї! Хай з'явиться мені лице милого мого, бо усвідомила я шлях свій в Яві! Я готова прийняти його і по шляху життя йти, бачу як щастя в будинок мій приходить, діти усміхаються і Сонечко радісно світить! Благо Дарую Тобі Ладонька! Слава Роду Небесному!
Молитва про лад родинний
Слава Роду Всевишньому, Породителю небесному! Кличу Бога нашого у ликові Лади Богородиці, аби лад утвердився в сім’ї моїй! Кличу Бога нашого у ликові Сва-Слави, аби усі труднощі та перешкоди подолати і перемогу над лихом мати! Кличу Бога нашого у ликові Отця Велеса, аби мудрість та багатство мати, ніколи їх не втрачати та дітей навчити здобувати! Прийдіть Боги світлі і трисвітлі, Душу Онука Дажбожого захистіть. Хай йду я, дитя роду Православного, шляхом світа та правди, хай розум мій освітиться мудрістю і благодаттю, і щастя істинне знайду в житті! Слава Рідним Богам!
Молитва про кохання між мужем та жоною
Рідная мати Леле, красна і прекрасна Богиня Слав’янська, Ти сердець наших оберіг і душам вічна розрада. Огорни покровом своїм серце моєї любої лади (мого любого лада) (ім’я), аби тішились ми скарбом небесним повсякчас. В усякій дорозі, в усякій справі світлій, укріпи її (його) дух, наповни коханням і силою любови. Зорі ясні та сонце красне хай принесуть ладі моїй (ладу моему) спокій в душу і певність духу, бо кохання наше довіку сяятиме. Шана Тобі, матінко Леле, ми ніжністю Твоєю наповнені, даруємо щастя одне одному. Слава Лелі!
Молитва за здоров’я родителів
Шану родителям складаємо і славлячи Богів, звертаємося до Них, щоб берегли старість родителів наших. Бо привели вони нас у світ Явний, навчили життю лад давати, Богів Рідних славити, Землю святу шанувати та берегти її від роду чужого, ока лихого. Звемо Рода нашого, Батька Богів Православних: візьми під опіку Свою родителів наших. Хай старість спокійно доживають, яку Мати Доля наткала, і легко до Богів відходять у час свій. А кому є потреба, хай на Землю повертаються і щасливо знову шлях намічений долають.
Молитва мужа та жони за сім'ю
Роде Всевишній, ти, що тримаєш у собі все суще й несуще, все видиме й невидиме, дай нам долучитися до криниці життя вічного, до джерела любові безмежної! Дай, Боже, щоб наш шлюб був добрим і міцним, пошли нам діточок гарних, здорових і щасливих на добро й шастя родові Православному! Батьку Свароже, сотвори життя наше праведне у силі твоїй та славі, аби домівку добру мали й Богів величали, в єдність духа і тіла Рода Всевишнього зливаючись! Велика Матінко Ладо, хранителько Роду Небесного й роду земного, будь з нами поруч все наше життя, хай твоя сила материнська й ласка огорне нашу родину й захистить її від зла всякого! Слава Роду Всебогу, Сварогу і Ладі, й усім Богам і Предкам!
Молитва жони за мужа
Роде Всебоже! Ти є Породителем Всесвіту, Джерелом Роду Небесного та роду земного. Славлю Тебе і прошу дати чоловікові моєму здоров’я міцного, як скеля предвічна, чистого і світлого розуму як джерело гірське, сили дужої, вдачі мужньої, щоби твердо у житті на ногах стояв, сім’ю нашу беріг, дітей своїх любив, мене шанував, Богів славив. Слава Рідним Богам!
Молитва мужа за жону
Матінко Ладо, славимо Твою любов Всеосяжну. Твориш Ти лад у Всесвіті, у Родинах Небесних та Земних, наповнюєш жінок наших добротою та материнством. Прошу Тебе, дай моїй дружині здоров’я міцного, життя довгого, вдачі ніжної, серця доброго. Аби сім’ю нашу любов’ю наповнювала, дітей гарно доглядала, мене віддано любила, моїх матір і батька шанувала, господарство наше доглядала. Нехай у душі її лише злагода панує, а слова із вуст тільки піснею ллються і в очах чарівних вічне кохання панує. Слава Рідним Богам!
МОЛИТВИ ЗА ДІТЕЙ
Молитва родителів за своїх дітей
Роде Всевишній, через Батька Сварога і Ладу Матінку, Ти буття всесвіття народжуєш, у Богах Рідних проявляєшся та у творенні всякому. Нині найсвятішим Духом Твоїм наповнюємося, і усі сили Твої праведні закликаємо! Хай прийдуть Боги Рідні і через прояви свої тілесні освятять душі дітей роду нашого, що до Радення Сварожого стають з Відаючими, Спасами та Богами Рідними єднаючись!
Молитва жінки за народження дитини
Матінко моя Світла, Мокоша-Ненька! Молю Тя о силі життєнароджуючій, о силі святій і світлій, тій, що робить жон роду земного Богородицями, душі Предків рідних у світ наш приводить. Благослови мене, Нене, й осіни плодючістю великою, аби привела я у Яву предків роду мужа мого, душі світлі та праведні, що у Наві суть. Ти ж бо єсть любляча і привітна родителька наша, славна і триславна, у роді земному пребудь! Одаруй мене здоров’ям кріпким, щоби дітки мої народжувались легко та у радості, аби тяжкість моя приплодом розродилась, на славу народу Православному. Хай оселяться в душі моїй благодать Божеська, світлі думи та мудрість Твоя. Мені ж жити по Правді та Честі, із мужем моїм у любові великій. Слава Мокоші!
Молитва за рід та дітей
Роде Всевишній! Кличу Світло твое живильне! Силу Отця Сварога і Лада Матінки, і усіх Богів Світлих, прийдіть і благословіть воду сю! Дано-Водице, живая криниця, я тебе із рога ляю, Батька Рода прославляю! Принеси нам здоров’я і очисти тіла, освітли нам помисли, як ранковий промінь луки і ліси рідні освітлює. Життя у тобі зродилось, тож онови і збагати життя у тілах і душах наших. Хай сила буде в роді нашому, Хай діти наші стануть десятеро сильнішими, у двадцятеро багатшими, та в сотні раз мудрішими од нас! Хай буде так! Слава Рідним Богам!
Молитва за очищення роду та за дітей
Свароже, Батьку наш, Світловогнем ясним очисти тіла і душі людей Православних, які потребують того. Хай згорять у вогні святому хвороби всі і зіллються до вогню земного, а до нас прийде сила чиста і праведна. Просимо Отця Небесного, наповнити Сонцем цілющим і силою Трисвітлою душі рідновірів православних. Хай розум їх буде світлим і чистим, як сонячне проміння Твоє. А тіла сильними і здоровими, як Земля-Матінка. Хай діти ростуть на радість батькам своїм, наслідуючи подвиги богатирів Роду Православного! Слава Рідним Богам!
Молитва Дажбогу про захист дитини
Дажбоже Трисвітлий, Дідо роду Православного, щодня бачимо безмежну любов твою до нас, вона у промінні животворному проявлена, а без нього згинемо як пил. Нині молю тебе Боже, щоб заопікувався душею сина (доньки) мого (моєї). Благослови його (її) в усякій дорозі, в чужій стороні, вдень і вночі, у праці та на відпочинку! Відведи задуми лихих людей та басурів темних, захисти від хвороб та напастей, щоб у Світла Божому дитя моє перебувало, Бога чуло та для роду свого і Вітчизни жило. Хай буде так! Слава Дажбогу!
Молитва вагітної жінки до Богині Макоші
Мітінка моя, Богородиця небесна, Макоша наша! Благослови плід в утробі моїй, щоб мала я пологи легкі, щоб дитя моє росло в мені здоровим, сильним, а народилося в радості. В усі дні мамо перебувай біля мене, як захисниця та оборонниця породіль роду Православного. Я ж буду молитви і слави тобі творити, яко єсть ти вселюбляча і всеблага опікунка жонам роду земного. Слава Макоші!
Молитва за неспокійне дитя
Лада-Матінка, Небесная мати, поглянь зі Сварги на дитя моє, що у неспокої та тревозі перебуває. Даруй йому лад душевний, дух заспокой та оздорови тіло. Хай спить він міцно та ніщо його не турбує, хай поводиться лагідно і не дратується! Ти бо Ладо є Любов вишня, яка в кожній дитині проявлена, проявись же силою цією і в дитяті моєму, щоб зросло воно на славу Богам та для честі роду Православного! Слава Ладі!
Молитва за померлу дитину
Роде Вевишній, Отче Свароже, Лада Матінка у світах Потойбічнім, бережіть і захищайте душу дитя мого (ім’я), святістю своєю наповняйте, усі кривди прощайте, бо є він (вона) дитина ваша, по крові і духу. Він (вона) Відогонь Святий у душі своїй беріг, Праву у Яві прославляв, Богів славив за покликання своє дбав, як міг рід Православний утверджував, благословіть душу його у найвищих світах Божих перебувати, щастя і радість Прави Святої пізнати, Предків чистих зустрічати! А коли він чистоти найвищої не досяг і висоту Прави у душі не утвердив, хай знову у Яву до нас повертається, знову силами Божими наповнюється, аби Роду Всевишньому у світі Білому служити, у роді земному, Любов і Справедливість у душі свої крипіти! Хай прийде до роду нашого як дитя світле! За душу дитини моєї(ім’я) молюся, світло душі своєї йому (її) посилаю, за єдність і чистоту роду Православного у вічности Триглаву світів Божих дбаю! На все воля Твоя, Всемилостливий і Всеправедний Всеродителю наш! Слава Роду Всевишньому, всім Богам і Предкам!
Молитва за убієнне в утробі дитя
Ой Вітре-Стрибоже, ти ясний і гожий, по степах гуляєш, дуби нахиляєш. Рознеси по полю, біль мою, неволю, Лада Матінка прийшла, і дитинку принесла, у моєму лоні, синові чи доні, я плекала щастя, а не біль й напастя, дитя нерожденне, не благословенне, мою кривду прости, і сили мої віднови. Божа Мати Ладо, Ти даєш всім раду, жінок захищаєш, і у роді все ладнаєш і мене прости, од лиха захисти, що ніченька прийшла, мене з розуму ізвела. Плаче серце моє, за дитятком своїм, не маю спокою, в душі з темнотою, серце з болю плаче, тільки горе скаче. Прожени Стрибоже, все лихе негоже, куди Дажбо не заходить, і місяць ясний там не сходить, де птиці не літають, і добрі люди не ступають. А, що Дажбо встане, Перун громом гряне, гряне Перун громом, я упаду долом, прости мене землице, і матінко водице, що лихо творила, дитятко в утробі згубила, до Рода молюся, за свій рід боюся, пробач Всевишній Роде, що мій рід ся зводе, не дай му загинуть, серед біди кинуть, а дай в роді дитятка, здорового хлопчатка (дівчатка), хай до роду мого йде, коли час новий прийде. Хай буде так!
ВІРА - ОСНОВА ІСТИНИ І БРЕХНІ
Віра ...
Вдумайтеся наскільки ємке і всеосяжне це слово і поняття. Віра це те, що надихає нас на подвиги і великі звершення, або просто пояснює нам, як будувати свій побут і взаємини. Віра виступає загальною канвою (моральної концепцією), в рамках якої проходить життя того чи іншого співтовариства або народу. Вона проявлена в ідеях, звичаях, традиціях, підходах, щодо того, що і як прийнято робити або говорити ..., тому, насправді, немає невіруючих людей - всі люди віруючі. Просто одні вірять, що Бог є, і його звати так, а інші вірять в себе, сили природи, або в те, що Бога немає взагалі ...
Для того, щоб розібратися з питанням Віри, спустимося з глобального рівня світорозуміння до побутового: ототожнити віру з переконаннями, оскільки переконаність у чомусь і віра у щось, з повсякденного точки зору, є одним і тим же. При цьому потрібно розуміти, що особливість будови свідомості людини в тому, що будь-які переконання функціонують, як якісь уявні програми сприйняття. Це своєрідні окуляри (фільтри, слайди), через які ми сприймаємо світ. Ці окуляри можуть бути «білими», а можуть бути «чорними», тобто ви можете вірити, що все в світі позитивно, або навпаки, що кругом одні вороги. Ось тут і прихована таємниця таємниць, оскільки, переконання діють як фільтри (слайди), і, якщо ви вирішите, що кругом одні вороги і погані люди, ви дійсно будете притягати у своє життя саме таких негативних людей, і навпаки.
У сучасній квантовій фізиці існує теорія, звана «принцип невизначеності Гейзенберга». Відповідно до цієї теорії, спостерігач робить вплив на хід подій і їх результат (що спостерігається). Якщо ви спостерігаєте елементарну частинку, вважаючи, що вона володіє хвильової природою, частка стає хвилею і, навпаки, коли ми думаємо, що це частинка - вона стає частинкою. Більш того, при спостереженні елементарна частинка опиняється в тій точці простору, в якій ви очікуєте її знайти (тобто, ми туди її не усвідомлено переміщаємо!).
Віра дослівно це Відання (знання) Ра, тобто - знання світіння. Про яке світіння йдеться і для чого його потрібно знати? Відповідно до відичної традиції, душа, яка перебуває в світі яви, може знаходиться в трьох головних станах: світінні (благості, саттві), пристрасті (дії, раджас) та невігластві (невіданні, інертності, тамас). Вищим станом душі вважається саме світіння - світіння (благість) як праведне творіння і матеріалізація буття.
Слав'янське відичне вчення «Родосвіт» вчить нас, що душа постійно випромінює із себе світіння божественної енергії життя - «Живу». Це означає, що Жива, проходячи через слайди душі (фільтри свідомості), формує навколо нас нашу особисту реальність (коло впливу і творіння), де все відбувається відповідно нашим глибинним переконанням. Якщо ми вирішили, що ми раби, і Бог не любить нас - ми дійсно в рабстві обставин і світ «тисне» на нас. Якщо ми з болем у серці до глибини душі вирішили, що Бога немає, і нам ніхто не допоможе - особисто для нас Бога немає, і він дійсно нам не допоможе .... Ще більш страшно, коли подібних переконань дотримуються мільйони людей. Тоді вони дійсно перебувають у світі жорстокості, болю і страждання, не відаючи, що вони самі створили цей світ «темним» світінням своїх душ. Якщо ж наша Віра буде абсолютно позитивна, то й світ, який ми спільно сотворимо, буде позитивний.
Саме такою, Світлою і Праведною, Доброю і Всепрощаючою, є віра наших предків - Рідна Православна Віра (Слав'янська Відична традиція). Православні рідновіри вірять, що все, що не робиться - до кращого, що Род Всебог і Рідні Боги обов'язково допоможуть, навчать і підтримають - саме так у дійсності і відбувається.
Висновок 1. Коли ми віримо в те, що світ добрий і позитивний - саме таким він для нас і стає, і навпаки.
Віра (переконання) забезпечує те, що ви визначаєте важливим (для себе). Переконання говорять нам, на що потрібно звертати увагу, а що можна ігнорувати. Ваші звичні поведінкові стереотипи цілком і повністю визначають, що ви можете робити (що морально, добре), а що ні - в сьогоденні і в майбутньому (але знову-таки - тільки з вашої власної точки зору). Таким чином, ваші переконання визначають вашу реакцію, причому в будь-який момент часу. Ці переконання тільки часткого були сформульовані вами, а в більшості своїй вони були «передані» вам у спадок, тобто неусвідомлено сприйняті вами і визнані за «свої». Це вдруковування (імпринт) сталося, коли ви з дитинства бачили, чули і відчували поведінку батька й матері, рідних і значущих для вас людей. При цьому потрібно розуміти, що ті люди, які були для вас зразками, не завжди вірно ставилися один до одного і дійсно праведно діяли. Крім цього ваші переконання складалися також з прочитаних книг, побачених кінофільмів, впливу школи, вулиці, національних особливостей і т.д. Ось тут необхідно зупиниться і знову з побутового рівня піднятися на глобальний. Справа в тому, що в кожного народу свої звичаї і традиції (вірування), які не міняються тисячоліттями, тому те, що для одного звична і цілком зрозуміла річ, для іншого народу - невластиве поведінку, якому треба навчати, і навіть «високоморальних» досягнення . Як приклад можна взяти біблію: «Не вбивати, не брехати, не красти, не бажати чужого» (в тому числі жінок) і т.д. По суті, Ісус Христос (після свого навчання в Індії) намагався навчити тієї відичної мудрості, яка була загальновідома в слав'яно-арійському світі за п'ять тисяч років до його народження. Те, що Віди, записані в Індії, набагато давніші Біблії в науковому світі знають абсолютно всі, в той час, як «справжні християни» це заперечують. А чому? Знову ж таки, все тому, що переконання заповнюють розриви в знаннях, тобто, коли ми не знаємо, що є істинним, нам потрібні переконання для заповнення цих розривів. Ми утворюємо зв'язки (іноді помилкові), які допомагають зробити наші переживання цілісними. Як наслідок, часто ми спираємося на «пісочні замки», страждаємо і навіть вмираємо за те, що за визначенням не наше (не рідне) і по-суті не правдиве.
Віра, якою б вона не була, надає сенс нашого життя, допомагає сформувати цілі та знати, що потрібно робити і як себе вести, тому дуже часто все інше (або просто незрозуміле), навіть істинне і праведне, оголошується помилковим, злим і непотрібним.
Висновок 2. Віра не завжди відповідає Істині. Людині важко розлучитися зі своїми віруваннями, навіть розуміючи, що його переконання хибні, оскільки це означає необхідність міняти сенс життя, свої цілі і завдання. Як наслідок, на догоду особистій вигоді все «інше» часто оголошується поганим.
Так яка ж Віра істинна, і де істина в Вірі?
Давайте спробуємо відповісти на це питання, спираючись на Слав'янську відичну традицію.
Традиція рекомендує сприймати (шукати) Істину будь-якого вчення через п'ять головних правил.
1. Чи відповідає вчення Природі?
Це означає, що будь-яка віра (світогляд) або вчення повинне ґрунтуватися на законах Природи і їм повністю відповідати. Дійсно, мікромодель повинна відповідати макромоделі, тому, коли ми осягаємо закони природи (відаємо), ми осягаємо Божі закони.
2. Чи відповідає вчення Святим Писанням?
Будь-яка віра, так чи інакше, повинна ґрунтуватися на знаннях, отриманих згори від Бога, і описаних в Писаннях. Крім цього, в цих же писаннях переданий досвід використання цих знань. Відповідно до Слов’янської відичної традиції, ми знаємо, що духовний світ не однорідний і має свою ієрархію. Душі, які знаходяться на Землі, перебувають у своєрідній «школі життя», у кожної з них різний рівень розвитку, тому з ними говорять різні Божественні Сили. Як наслідок, одні знання можуть бути отримані від Духів, інші від Земних Богів, більш високі - від Вищих Богів і найвищі - від Всевишнього. Тому на Землі є різні віри і вчення. Одні несуть людям здоров'я, щастя і радість, а інші - біль і страждання.
3. Подивіться, як живе свята людина, спираючись на цю традицію.
Мова йде про те, що священик будь якої традиції повинен жити саме так, як сам вчить, тобто його слово не повинно розходитися з ділом. Крім цього, віра повинна бути 
рідною, етнічно відповідною – за поняттям та сутністю.
4. Вчення (віра, світогляд) повинно приносити людині благо з перших кроків слідування йому.
Відична традиція вчить, що, якщо людина виконує своє призначення, вона може бути щасливою там, де б вона не була (на небі чи на землі), тобто не колись потім в «раю», а «тут і зараз». При цьому потрібно розуміти: те, що для одного народу добре, для іншого - «смерть», тому ніколи не потрібно нічого протиставляти або нав'язувати, у кожного свій шлях.
5. Навіть істинне вчення може стати хибним, якщо практикувати його без потрібного старанності або зайво завзято.
Думаю, це правило в трактуванні не потребує.
Використовуючи ці п'ять правил, і, розуміючи суть переконання, ви можете легко оцінити гармонійність тієї чи іншої віри або світогляду.
Верховний Волхв Відичного Православ'я
ВОЛОДИМИР (КУРОВСЬКИЙ)
СИЛЫ НИКОГДА НЕ ЗАКАНЧИВАЮТСЯ
Все наши слова и поступки – лишь проекция нашего отношения к себе. Кем себя считаем, так, соответственно, и ведем, и говорим, и живем. Если верим, что можем, значит, сможем! Если думаем, что не можем, значит, никогда не сможем, даже если весь мир будет нам помогать.
У КАЖДОГО ДОСТАТОЧНО СИЛ, ЧТОБЫ НЕСТИ СВОЙ КРЕСТ
Есть такая притча. Одному человеку казалось, что он живет очень тяжело. И пошел он однажды к Богу, рассказал о своих несчастьях и попросил у него: «Уж больно тяжел мой крест – сил больше нет его нести. Можно я выберу себе другой, полегче?». Посмотрел Бог на человека с улыбкой, завел его в хранилище, где были кресты, и говорит: «Выбирай».
Зашел человек в хранилище, посмотрел и удивился: «Каких только здесь нет крестов: и маленькие, и большие, и средние, и тяжелые, и легкие». Долго ходил человек по хранилищу, выискивая самый малый и легкий крест. Наконец выбрал: самый маленький-маленький, легенький-легенький крестик. Подошел, довольный, к Богу, и говорит:
– Вот, Боже, я выбрал крест, который мне понравился больше всех. Можно мне его взять себе?
– Можно, – ответил Бог и ещё раз улыбнулся. – Это твой собственный и есть.
В каждом из нас заложено столько сил, чтобы справиться с любым испытанием. Бог никому не возлагает на плечи ноши большей, чем может вынести человек. О том же говорит старая пословица: «Последние силы никогда не кончаются».
«НАСТОЯЩИЕ МУЖЧИНЫ УКРАШЕНИЙ НЕ НОСЯТ»
«Скромность, – утверждал Чарли Чаплин, – прямая дорога к безизвестности». Или, как пошутил Юлиан Тувим, «скромность, конечно, украшает человека, но настоящие мужчины украшений не носят». Низкая самооценка – это самоослабление: «я не могу», «я не достоин», «я не смею», «я не способен»… Высокая самооценка – это самоусиление: «я могу», «я сумею», «я достоин», «я справлюсь», «я добьюсь»…
Низкая самооценка – пожалуй, самый высокий забор, что стоит на нашем пути к успеху и счастью. И не важно, кто его воздвиг: наши ли родители или учителя неверным воспитанием, или же мы сами – неправильным отношением к себе и собственным неудачам. Важно то, что никто кроме нас не сможет сломать этот забор.
Все наши слова и поступки – лишь проекция нашего отношения к себе. Кем себя считаем, так, соответственно, и ведем, и говорим, и живем. Если верим, что можем, значит, сможем! Если думаем, что не можем, значит, никогда не сможем, даже если весь мир будет нам помогать.
«ЧЕЛОВЕК МОЖЕТ МНОГО…»
В реальной жизни часто случаются вещи, которые, иначе как сверхъестественными, не назовешь. В некоторых книгах и научно-популярных журналах приводится немало свидетельств, как обычные люди в какой-то экстремальной ситуации демонстрировали необыкновенные способности.
Так, где-то далеко на севере, один полярный летчик-механик ремонтировал самолет, когда вдруг кто-то сзади положил ему руку на плечо. «Рука» оказалась лапой, а «кто-то» – белым медведем, вставшем на задние лапы. В один миг летчик – в тяжелой зимней амуниции – оказался на крыле самолета (почти 3 метра от земли!). Позднее, в обычной обстановке, он пытался повторить свое достижение, но, сколько бы ни прыгал, не смог рукой даже дотянуться до крыла.
В другой истории деревенский подросток, убегая от разъяренного быка, с ходу (и без шеста) перепрыгнул через четырехметровый забор.
Ещё в одной истории женщина, увидев, как её ребенка придавила огромная строительная плита (весом около тонны), подняла её двумя руками и удерживала до тех пор, пока не подоспела помощь.
Можно продолжать и дальше перечень подобных рекордов. Но что же из всего этого следует? Только то, что человек не знает, на что он способен. А способен он на любые рекорды, подвиги и чудеса. Как верно заметил Даниил Гранин, «человек может много, может всё, и ещё столько же». Главное – поверить в себя.
Почувствуйте единство со Всевышним. Позвольте вдохнуть Богам в вас свет. Ощутите что вы можете все, в любое время и в любом месте. У вас все получится.
ЗРИ В КОРЕНЬ
Откуда пришёл на Русь обычай дарить «живые» цветы? Сорванный цветок можно назвать живым лишь условно. Лишённый корней он умрёт, даже при очень тщательном уходе за ним.
Более того, находясь в помещении примерно два часа, он начинает активно вампирить, тянуть из окружающей среды энергию, дающую ему шанс продлить жизнь. Борется за существование. Поэтому у людей в это время может болеть голова, они испытывают чувство слабости, усталости. Кстати, знахари-травники никогда не станут сушить в жилом помещении травы, они знают это свойство растений.
Трудно представить какое-либо торжественное событие без букета цветов. Цветы – ко дню рождения, на свадьбу, на крестины и… на надгробие. Знаменитая болгарская прорицательница Ванга отказывалась принять в своём доме человека, который, по неразумению своему, приносил ей букет цветов. «Зачем несёшь мне в дом смерть?», – спрашивала она. Если кто-то всё же хотел подарить ей цветы, мог принести ей их в горшке – с корнями. Ванга не возражала. Сорванный цветок – символ смерти, считала она. Ведь его лишили способность жить.
Но, может, тогда лучше дарить цветы пластиковые, синтетические? Ведь они никогда не завянут и не будут вампирить. С этим тоже трудно согласиться, ведь они уже заранее мертвы. Остаётся согласиться с Вангой: лишь жизнеспособный цветок, с развитой корневой системой, растущий в грунте может символизировать жизнь и процветание. Национальной особенностью обычай дарить цветы считать нельзя, так как наиболее ранние исторические и литературные источники, рассказывающие об особенностях жизни и быта нашего народа, это не подтверждают…
Вот ещё один факт из жизни растений, хотя и не связанный с традициями. Однажды американский бизнесмен русского происхождения во время деловой поездки по России поведал представителю прессы историю о том, как он трижды пытался осуществить мечту всей своей жизни: развести на своих плантациях лесную землянику. Первый раз он привёз из России только рассаду. Кустики земляники прекрасно перенесли долгую дорогу, дружно принялись на новом месте – в плодородном, жирном грунте, отцвели, дали плоды. Ягоды выросли очень крупные и сочные, но… это была не земляника. Пропал тот самый неповторимый, ни с чем не сравнимый дух земляничных полян, что запомнился американскому фермеру с детства, проведённого в средней, лесистой полосе России. Второй раз он вывез из России землянику вместе с грунтом, с которым и высадил кусты в свою почву. Снова неудача. Третий раз, учтя прежние ошибки, настойчивый американец собрал всё разнотравье, окружающее на поляне землянику, в надежде, что природой определённый подбор соседствующей флоры обеспечит ему стопроцентный успех. Третья неудачная попытка охладила его пыл. Он, наконец, понял: земляника будет земляникой только на своей земле – не случайно само название её красноречиво напоминает об этом. Ведь единственное,
чего не в состоянии был сделать фермер – это прихватить с собой энергетику земляничных полян, рождённую взаимодействием флюидов недр и атмосферы этих мест.
Ну, а что человек? Казалось бы, ему корневая привязка не грозит, ведь он свободно перемещается в любом направлении и может по желанию удалиться на любое расстояние. На этот вопрос лучше всего ответят эмигранты, которых всю жизнь в роскошном особняке где-нибудь под Сан-Франциско мучает ностальгия, заставляющая их переименовывать свои маленькие заморские поселения в «Бобровки» или «Ивантеевки» в надежде, что от этого полегчает.
Известен случай, когда к безнадёжному больному в госпиталь приехала старенькая мать. Доктора, уже переставшие бороться за жизнь своего пациента, с изумлением наблюдали, как он «восставал из мёртвых». Оказалось, что мать привезла с собой в мешочке землю, взятую во дворе отчего дома, и с её помощью «отпоила» своего сына водой, подмешивая в неё эту землю. Вот такой урок народной медицины преподала полуграмотная женщина дипломированным специалистам-медикам.
Но корни человека – это не только земля, где он сделал первый в своей жизни вдох. Это обычаи, традиции его народа, это тот жизненный уклад, те неписанные законы, по которым жили его предки. Утратив свои корни, эту важную жизнеобеспечивающую основу, человек или потеряет себя, как та земляника в чужой стране, или, подобно цветку, при внешнем благоухании и благополучии будет медленно умирать.
Теперь у нас, внедрился и прижился довольно странный обычай, пришедший откуда-то с запада. В день рождения своих детей, милых чад, мы втыкаем в праздничный пирог или торт столько свечей, сколько лет прожили наши самые родные на всём белом свете существа. Потом мы просим их «торжественно задуть» ртом эти свечки, сопровождая сей акт общим бурным восторгом…
Информация для размышления: зажжённая свеча символизирует жизнеогонь, божественную искру в душе человека. Каждый прожитый год – это частичка жизни, это какие-то достижения, успехи, свершения, приобретённый жизненный опыт, знания. Не кажется ли теперь обычай задувать ртом на торжествах по поводу рождения детей свечки в количестве, равном прожитым годам, не вполне разумным действом, таким же сомнительным ритуалом, как дарить «символ смерти» – сорванный цветок?
Корень очень важная составляющая жизни в целом независимо о какой сфере жизни мы говорим. Что бы помочь кому-то выздороветь подарите цветы в горшке. Что б решить проблемную ситуацию попробуйте заглянуть в корень возникновения проблемы. Если вас сопровождают неудачи, оглянитесь на свою жизни и отыщите сучек в вашем корне удачи. Пусть ваши корни будут здоровы и несут свет.
СЛАВ'ЯНСТВО - ЗОЛОТИЙ ВІК
З кожним днем все більш виразними стають енергії нового світу - світу Любові і Справедливості - розкриваються столітні таємниці, народжуються високодуховні діти, здійснюються фундаментальні відкриття у всіх сферах життя, вчені навіть «науково» довели існування Бога .... Начебто попереду у людства дуже багато доброго і світлого ... Незважаючи на це, ми можемо бачити в світі ще багато болю, труднощів і страждань, часом здається, що стає все гірше і гірше.
Справа в тому, що сучасна цивілізація вичерпує існуючу екологічну нішу. Через своє матеріалістичне (неекологічних) мислення, ми створили ряд нерозв'язних проблем, які привели людство до глобальної катастрофи. Криза пронизує все: клімат, екологію, генофонд, міжнародні відносини, мораль, сім'ю, соціальну організацію, технології. Це ясно видно для всіх розсудливих людей.
Ця криза може мати лише два рішення: або швидка деградація людства з можливістю його зникнення як біологічного виду, або рішучий і швидкий перехід до нової екологічної ніші і Праведного світогляду. Світогляду, який передбачає якісну зміну відносин «Людина-Бог», «Людина-Природа». «Людина-Людина».
Єдиний шлях подальшого розвитку - це перехід до нової загальнолюдської цивілізації, в якій духовні знання і принципи є не тільки красивими словами, але самою суттю повсякденного життя. Як це вже було на Землі за часів Золотого Століття (Ранку Сварожого, Сатья-Юги).
Ми віримо і знаємо, що провідна роль у цьому процесі уготована Слав'янському роду, Єдиному і Багатопроявну роду нащадків Аріїв, які покликані Всевишнім допомогти всьому людству в Духовному Переході (2012-2015рр.).
Цю нову духовну цивілізацію, у міру своїх можливостей, вже сьогодні творять багато майстрів духовних практик і просто світлих і розсудливих людей. Вони допомагають змінитися всім бажаючим, виступаючи прикладом праведного дії - щодня стверджують благість. Кожен з них важливий, оскільки новий Золотий Вік (Ранок Сврожий, Сатья Юга) - це спільне творіння всіх світлих душ.
Особливо багато таких людей на теренах Слав'янщини: України, Росії, Білорусі, Чехії і т.п. Всі ми сьогодні з радістю можемо спостерігати розвиток різних слав'янських рідновірських, екологічних та культурологічних рухів, об'єднань, поселень і шкіл.
Але дуже часто одиничні нескоординовані дії не дають належного результату. Більш того, трапляється, що близькі за духом люди взаємо не сприймають один одного або навіть протидіють, не усвідомлюючи при цьому глибини кризи в Слав'янському світі і цивілізації в цілому.
Ми живемо в такий час, коли насправді в Слав'янському світі немає єдиного визнаного духовного лідера, «рятівника», який всім вкаже шлях. Це навіть в деякому роді добре, бо кожен рух, школа чи окрема особа може проявитися, згідно своєму розумінню Божого Промислу.
З іншого боку, через це, весь слав'янське духовний рух роздроблений, ослаблений і не має належного впливу на своє суспільство і людство, як таке. У зв'язку з цим Родове Вогнище Рідної Православної Віри в особі Кола Волхвів пропонує всім світлим людям об'єднати наші спільні зусилля новим всеслав'янським суспільним договором про створення «Золотого Століття Слав'янства».
Проект «Золотий Вік» являє собою добровільний громадський договір про підтримку і взаємовигідній співпраці людей, які твердо вибрали для себе відичну культуру (в широкому її розумінні), рідновіри, Стару Віру, Родобожіе і т.д., як норму життя.
Суть договору в тому, що ми всі добровільно беремо на себе зобов'язання жити і діяти у відповідності зі слав'янськими відичними принципами:
Істина, Любов, Справедливість, Праведність, Мир, Ненасильство, Служіння, Чистота, Відповідальність, Вірність, Воля, Утримання, Совість, Саморозвиток, Благочестя, Набожність.
При цьому ми:
- - Дотримуємося екологічного способу життя, мислення і поведінки;
- - Добровільно підтримуємо один одного;
- - Не критикуємо і не боремося один з одним;
- - Стверджуємо благородство і доброту;
- - Сприяємо розвитку Слав'янської Відичної Культури в цілому і зокрема: рідновірів, Старої Віри, Родобожія і т.д., спираючись на названі вище принципи;
- - Сприяємо формуванню нової Слав'янської цивілізації.
- - Проводимо спільні заходи та акції.
До договору можуть приєднуватися, як окремі люди, так і організації.
У нас немає структуризації або централізації, кожен рух, об'єднання, громада чи особистість творить свій світ, а всі разом ми творимо Золотой Вік Слав'янства. Учасники договору вважаються друзями і партнерами.
Щоб приєднатися до договору, достатньо надіслати свою згоду (в листі вільної форми) на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.. У листі висловити згоду і свої міркування щодо взаємодії і вказати телефони, адреси та електронні адреси голів організацій, об'єднань, поселень, громад і просто зацікавлених осіб, які підтримують задум.
Верховний Волхв Відичного Православ'я
ВОЛОДИМИР (КУРОВСЬКИЙ)
РОДОВАРТА
Суть. Посвята у Вогнищани є знаком збільшення духовного зв’язку православного рідновіра з Родом Всевишнім, Богами та Предками, що проявляється більш глибинним усвідомленням дійсності та посиленням його особистого духовного впливу на світ Яви. Батько Сварог і Лада Матінка передають через Волхва, духовного вчителя, частку Всебожого Світла рідновіру, аби він вірно стояв на варті Прави в Яві.
Значення. Вогнищанин – справжній повноправний член Родового Вогнища. В сиві старі часи вогнищанами називались усі повноправні члени слав’янського роду, тобто ті, що опікувались Родовим Вогнищем, вони були провідною племінною верствою Аріїв, протослов’ян, праслов’ян та русинів зокрема. «Та злигоднів багато ранній холод приніс. Так відійшли сюди, і оселились вогнищанами на землі Руській» (Велесова Книга). Себто, вогнищани – то вільні, самодостатні рідновіри, здатні керувати своєю долею, які стали такими завдяки духовному Раденню й творенню родосвіту. Вогнищани, діючи згідно з наставлянням своїх Духовних Учителів і Наставників, ідуть стезею Прави, постійно молитовно працюючи над досягненням внутрішнього ладу та благості в собі, роді Православному і Всесвіті. «Був колись Оседень – вогнищанин, і цей благочестивий був.» Для вогнищанина Істина, Любов, Справедливість, Праведність, Мир і Ненасильство є дороговказами його життя.
Сьогодні Вогнищанами є рідновіри, що не лише зрозуміли і повернулись у Віру Предків, але свідомо постійно долучаються до творення роду Православного. Вогнищанином є православний рідновір, який не лише відвідує щонедільні православлення та дотримується Свят Річного Кола, він є діяльним творцем життя громади, його життя – це приклад праведності, як пожертва Рідним Богам, та дія, спрямована на посилення духу праведності у своїй Вітчизні. Вогнищани – це хребет та кістяк Родового Вогнища Рідної Православної Віри. Лише Вогнищани можуть бути Старостами наших Громад.
Вогнищанином може стати людина, яка не просто світоглядово належить до Радення Сварожого, а перебуває в стані постійного духовного розвитку – горінні. Розвиток на цьому рівні здійснюється шляхом молитовної вправи колослова «трьох кіл» та Священних Станів, дієвої праці для розвитку своєї громади й православної відичної культури (проповідування, родинне обрядодіяння). Завдяки натхненній праці над собою, такий рідновір має право пройти обряд Родоварти. Під час цього він бере на себе зобов’язання відмовитись від позашлюбних статевих стосунків, вживання алкоголю й тютюну та інших одурманюючих засобів, азартних ігор та інших шкідливих звичок, поступово відмовитися від м’яса (стати вегетаріанцем).
Вогнищанин вважається дійсно двічі народженим – тілесно й духовно (від духовного учителя). Обряд Родоварти здійснює лише волхв – духовна особа, яка проводила обряд Радення, і є Духовним учителем для вогнищанина протягом усього його життя. В особливих випадках це може бути вищий представник його лінії передачі – вчитель вашого вчителя. Це пов’язано з тим, що Духовний учитель бере на себе частину карни учня й опікується духовним розвитком вогнищанина – особисто чи через свої писані духовні праці, даючи йому духовні настанови та поради. Саме Духовний Учитель може оцінити духовну старанність учня та готовність піднятись на вищий рівень, часто у цьому допомагає розібратись наставник та староста громади, свідчачи про праведність.
Вогнищанин постійно підтримує зв’язок зі своїм Волхвом-Учителем шляхом відповідної молитви – Відогори, – яка проказується 9 разів на день пред колословами. Завдяки їй потік Світла Рода Всевишнього єднає його з усією лінєю передачі Сварожого Радення Родового Вогнища, від Учителя до Рода Всевишнього. Це забезпечує постійне зростання духовної снаги Вогнищанина й безсловесну передачу знань. Стаючи Вогнищанином, рідновір підіймається на вищу сходинку духов-
ного розвитку й веде за собою Рід. Освячення у Вогнищани є однією з найважливіших суспільних посвят. Не всі спроможні піднятись над невіданням та подолати цей життєвий рубіж, але, подолавши його, рідновір стає насправді духовно вільною й самостійною особистістю. Вогнищанин є прямим проявом честі свого роду, честі Варти (варни), честі Народу й честі всього роду Православного.
Час проведення. Обряд Освячення у Вогнищани бажано проводити в період молодого місяця, в першій половині дня. У разі крайньої потреби, освячення можна проводити незалежно від світил, дня й часу.
Утвор для обряду. Для проведення обряду Освячення у Вогнищани Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці.
Рідновір, що проходить Освячення у Вогнищани, повинен мати: повний народний стрій; зерно жита, молоко, мед, насіння маку, нову вервечку.
Перед проведенням обряду рідновір сам готує вогнище, збирає дрова та викладає ватру. Важливо, аби було чітке усвідомлення того, що відбувається, що рідновір збирається стати на вищу сходинку свого духовного розвитку і що тепер він частина Великого Роду, співтворець Родового Вогнища, його невід’ємна й найважливіша частинка
