Шлях Віри-Віди Православної

 Вірую у Всевишнього Рода – Єдиного і Багатопроявного Бога, джерело усього сущого і несущого, який усім Богам криниця Вічна. Відаю, що Всесвіття є Рід, і всі многоіменні Боги поєднані в нім. Вірую у триєдність буття Прави, Яви і Нави, і що Права є Істинна, і переказана Отцям Праотцями нашими. Відаю, що Права є з нами, і Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас. Вірую у єдність з Рідними Богами, бо Дажбожі онуки ми – улюбленці Богів. І Боги тримають десниці свої на ралах наших. Відаю, що життя у Великому Роді вічне, і маємо дбати про вічне, ідучи стезею Прави. Вірую у силу і мудрість Предків, які народжуються серед нас, ведучи до блага через Провідників наших. Відаю, що сила у єдності родів Православних, і що станемо славними, славлячи Рідних Богів. Слава Роду і всім Богам, у Ньому сущим! 

 Молитва перед початком всякої справи

 Свароже, Дідо Роду Небесного, Ти творець світу Явного, - сонця, звізд та Землі-Матінки. В Тобі сила творення велика захована, що в господарях роду нашого проявляється. Ти є початок усяким діям благим, що в серцях народжують, в умі зріють та в Яві плоди свої приносять. Хіба можу я почати без благословення Твого? Мовлю до Отця Небесного, - хай благословить діло моє праве, хай наснажить Світлом своїм, аби сотворив я на добро і радість Світу Білому, роду Православному, та родині моїй. Слава Сварогу!

 Молитва на скінчення справи

 Ти вінець ділу всенькому і життям земним, Велесе, Боже наш! Хай сповниться серце моє радістю від здійсненного бо творив я з серцем чистим та помислами світлими. Хай постануть діла мої плодами благосними та славою роду моєму! Благослови Велесе, хай буде так!

 Молитва перед споживанням страви

Силою Рідних Богів і працею людською пожива прибуває, тіла і душі Дажбожих Онуків благословляє, прагненням святості освячуючи. На добро і щастя Дітям Сварожим, поживу маючи, требу даємо, Роду Великому славу складаємо! Слава Рідним Богам! ­­­

 Слава Рідним Богам, за ту їжу, що дають нам щодення, нам на радість і дітям нашим на життя достойне. Просимо Богів Рідних їжу освятити, і пригостити Предків наших, щоб панував мир і злагода між Родом Небесним і родом земним. Слава Рідним Богам!

 Молитва після споживання страви

 Славимо Велеса нашого, що навчив поля обробляти, від того поживу на столах маємо. Тож не покинь нас Боже і в чертогах своїх небесних, хай пожива мудрости твоєї наснажує душу та розум, бо є ми учнями твоїми і дітьми. Перебувай Боже серед роду Православного повсякчас!

 Молитва перед початком навчання

 Роде Всебоже, направ на мене Дух Свій, Світовида Премудрого! Він бо душі наші укріплює Відою та знанням, яко зрить на усі боки і видить многе. Хай і я розумом, душею та серцем чую те, що вчителі та наставники мовлять, хай наука залишиться в мені як зерна оратаєм засіяні. Хай зійдуть ті зерна колосками відання, Тобі Всебоже Роде на славу!

 Молитва після закінчення навчання

Славлю тя Батьку Велесе, що дав мені пізнати істини Твої, що направив до мене учителів та наставників мудрих, які у Віді тямущі. Хай світло знань сяє в душі моїй, крізь ум проявляючись словом та ділом благим. Благослови Боже й надалі науку осягати і Віду здобувати!

 Молитва в дорогу

 Муж правий, ідучи в дорогу, не тоді, коли говорить, що хоче бути правим. Але правий тоді коли слова його і звершення збігаються. Тому речемо, від стара і до молода, що єсть ми Діти Богів, Онуки Дажбога! Він же в усі дні та в усіх дорогах є з нами. Вдень зрить він оком своїм золотосяйним, а в ночі Хорс срібносяючий Його вісником є. Тому годиться нам по совісті діла свої творити, так будемо мати благословення на шляхах своїх і Радогощі пізнаємо!

Молитва оновлення

Пошли, Свароже, синів своїх, а найперше Дажбога ясного, хай здоров'я він (ім'я) дає, Як Сонце на небі сяє, звір побіжить по землі, потече здоров'я рікою, стане здоров'я стіною, виросте воно деревом, Засяє ясними зорями. З оновленням дня і ночі Відновлюється й міцніє
Дух Праведний і Сила всіх онуків Дажбожих, Здоров'я (ім'я) православного, Усіма Богами славного!

Молитва «Дажбожа вранішня»

Встає сонечко Красне, Дажбоже наш, світ світлом осявається, радістю повниться! Душа моя благодаті прагне, бо єсть я Онук(а) Дажбог(а)ий. Дивлюся на небо і несказанною втіхою тріпоче серце, адже то сам Дідо наш в оселю мою входить. Вітаю тебе Сонечко! Благослови дух, душу і тіло моє, щоб в здоров’ї та благодаті перебували. Без Тебе бо немає й подиху, немає й поруху на Землі-Макоші! Благослови мене Боже на день ясний, щоб звершились усі благі починання мої, а Кривда щоб канула до Ями! Слава Дажбогу!

Правду любіть, бо вона вам від Прави.
Мудрістю Богів Рідних освячуйтеся,
Душі і тіла очищуючи.
Бо прийде Карна з Недолею чорною,
Гнів Богів звістуючи,
Щоб згадали ви про шлях Праведний

Піднімися на гору і працюй,
Виконуючи свій обов'язок,
Так подолаєш другу, станеш на ній,
Будь з Богами, і бийся, захищаючи Рід свій,
Вони виведуть тебе на третю,
З неї лети у Сваргу 

Тлумачення

Людина є невід'ємною частинкою роду, народу й Всесвіту загалом. Відайте: народ – це не просто якась кількість людей, а єдине і багатопроявне творіння, – земний Рід, жива істота, яка складається з кровно і духовно пов'язаних людей, тому він має свою Душу і Тіло, виступаючи вищим творінням відносно кожного окремого роду чи людини. Душа Роду земного – то дух нації, її віра, мова та звичаї, те, що до діїї Рід спонукає, радість та щастя дає, а Тіло – то усі люди, які у народі суть.

У земному Роді кожний займає своє місце і рівень відповідно до того призначення, з яким він цього разу у життя Яви прийшов. Так у народі Великий Триглав проявляється, що творить три відмінних рівні розуміння світу та призначення в ньому людини окремої.

Кожний з цих трьох рівнів групою людей виступає, суспільним станом, який має назву варна (варта). Варна – це вартість, сукупність знань, вмінь, схильностей та особливостей фізичних, з якими людина народжується. Людина народжується з певною варною, щоб на рівні, їй відповідному, побудову Роду (Всесвіту) пізнати. Варн є три – варна Відаючих, варна Воїнів і варна Господарів. Цей Триглав Роду земного з'являється із загальної, безладної маси непосвячених людей, які виступають земним уособленням Дива.

Кожна варна виконує в житті народу свою, лише їй притаманну, роботу і роль (функцію). Тому жодна з них не є вищою чи нижчою усі вони рівно важливі і кожна керує родом-державою у свій час, виступаючи головною і підпорядковуючи варни інші. Усі вони виконують своє призначення, єдиним цілим будучи, яке не може існувати одне без одного. Триглав земного Роду і Див земного роду єдині, як і Рід Всевишній.

Варна Відаючих займається наукою і світопізнанням, тому Відаючим личить бути душевно чистотим і благочесними, проявляти глибоке шанування розуму і духу, постійно прагнути та здобувати Веду і ширити її серед людей, несучи їм Світло.

Варна Воїнів покликана будувати справедливий державний устрій та захищати Рід свій. Тому Воїни-козаки покликанні бути відважними і жертовними у боротьбі за Справедливість і Правду, проявляти лицарську великодушність, силу, горду стриманість, самовладання, шляхетність, несучи Роду своєму Честь і Славу.

Варна Господарів покликана виробляти і матеріально забезпечувати себе і державу. Господарі мають бути чесними, відповідальними і надійними в справах торгівлі та виробництва, дотримуватись встановленого порядку, проявляти шедрість, розуміючи, що для того, щоб вони могли працювати, потрібно підтримувати інші варни, що приносять Роду Добробут і Матеріальні статки.

Непосвячені, не знайшовши себе, виконують ту роботу, яка ім припаде, зазвичай виступаючи виконавцями несамостійними, які безпосередньо виконують роботу кожен у своїй галузі. Не знайшовши себе, або не маючи здатності до самоорганізації, вони мають прагнути чіткого дотримання виробничої дисципліни, розуміти потребу підпорядкування, вірно працювати і служити на благо Рода.

У Світлу Добу належність до варни залежить від кожного особисто, тому походження соціальне при цьому головної ролі не відіграє, оскільки становище людини в Роду визначається в першу чергу її здібностями і талантом. Кожна варна виступає своєрідною сходинкою на Шляху розвитку Душі, тому дуже важливо, "шукаючи" себе, не помилитися і знайти суто своє призначення та варну.

Після народження належність особи до тієї чи іншої варни у Світлу Добу визначається Волхвами та самою людиною і залежить від того виду діяльності, який відповідає її природі внутрішній та потребі самовдосконалення. Роботу "свою" людина виконує із задоволенням, легко і невимушено. Така діяльність її природу Божественну розкриває і приносить їй насолоду і щастя велике. Коли ж людина не своє місце у суспільстві займає і роботу виконує, яка призначенню її не відповідає чи не у своїй варні знаходиться, тоді вона внутрішнє незадоволення та напругу відчуває.

Душа, не маючи можливості самореалізуватися починає назовні творити випадки різні, які іноді дуже жорстко змушують її пошук "себе" продовжувати. Якщо ж вона до свого внутрішнього становища та порад Відаючих не дослухається, то спочатку злостивою стане, а потім це її до кривди приведе. Велика кількість людей, які зайняли місце "не своє", приводить до роз'єднаності та ослаблення Роду земного, люди починають жити у злиднях чи поневолюються іншими, більш об'єднаними родами. Допомогти своєму Роду та людині знайти себе – це прямий обов'язок Волхвів, охоронців Священного Покону-Звичаю.

Коли люди стають спроможні відтворити Родовий Устрій – це перед Богами Прави свідчить, що вони дійсність глибинно розуміють і творять своє життя відповідно до законів природи, що Правою закладені. Варновий устрій це "тіло Творця" на землі, свідчення єднання Божественого і людського, Небесного Роду (макрокосмосу) і Роду земного (людства, мікрокосмосу), під час якого відбувається пряме переливання Божественного Духу (енергії) досконалості в людей.

У Родовому устрої громадське життя є релігійно-духовним, священним таїнством, яке живить постійно і підсилює життєві сили суспільства, завдяки чому воно наповнюється глибинним священним змістом, що йому гнучкості і надійності додає. У Світлу Добу Духом Роду усе суспільство просякнуте, кожен земний Рід знає, для чого він народжений і сумлінно свій обов'язок виконує. Знання духовні і обряди релігійні, що на них ґрунтуються суспільством, чітко усвідомлюються і діють на рівні звичаю.

При такому устрої відбувається єднання чотирьох складових Сварги – Божественного як знань у людині, Божественного як сили, Божественного як виробництва, володіння і взаємодопомоги, Божественного як служіння, покірності і праці.

Сварга ця від Рода Всевишнього походить і має у собі Мудрість, що містить у собі порядок і принцип всього існуючого, Силу, яка все у дійсність втілює, підтримує і зміцнює її, Гармонію, що живить і приводить у згоду всі частини, та Працю, яка підгрунтям виступає, що інші початки поєднує. Внаслідок того, що людина є частиною Роду Всевишнього, її Божественне Призначення і покликання виконане може бути лише під час виконання нею обов'язку родового (суспільного). З наближенням Ночі Сварога та у період її панування у людському суспільстві безлад твориться, внаслідок чого Рід земний втрачає той всеоб’ємний зв'язок з Богами Рідними, що лише у варновому суспільстві бути може. Люди займають не відповідні до їх покликання посади, тому і роботу свою виконують абияк, негідними творцями сущого будучи.

У цей час прояви зовнішні, "форма" стають важливішими за Ідеали, тобто, тіло чи навіть одяг людини стають важливішими за Душу. Під час Сутінок Богів відбувається перетворення людей, які мають певне призначення, на стійку соціальну групу. Це внаслідок того виникає, що звичай "закостеніває" і в людей, що Веду втратили, з'являється необхідність зберігати становище родини своєї завдяки спадковості, так, син Волхва Волхвом вважається навіть коли він не має до того здібностей ніяких.

Так варновість, вартість (призначення) зникає, поступаючись місцем своїй протилежності – кастовості (спадковості). Це явище кожного роду стосується і країни кожної. Коли стара система керування державою руйнується, на "порожній звук" перетворюючись, і недоречною стає, що призначення своє не виконує, тоді її поступово або швидко і рішуче відкидають, до подальшого розвитку держави крокуючи. Відайте, русичі-вкраїнці, рано чи пізно явище всяке у протилежність свою переходить, тому після кожної Ночі Ранок настає. Від того те, що було відкинуто колись на новому щаблі розвитку, може єдиновірним і надсучасним виступити.

Родовий стрій у сьогоденні є найбільш досконалим і надсучасним шляхом розвитку для Руси-України, він допоможе найбільш якісно виявляти і втілити здібності людські, тим крок до вдосконалення людства пришвидшуючи. Русичі-вкраїнці, побудувавши нову, могутню державу на прадавніх принципах, будуть із Всесвітом поєднані, внаслідок чого зможуть побачити і отримати Допомогу Божественну під час лихоліття і світової кризи, яка насувається.

Поодинці ніхто не виживе, об'єднати потрібно Роди Вкраїнські, а відтак Словянські і Людських. Наш народ має стати народом Відаючим, Волхвом, інші народи стануть народами – Воїнами і Господарями, будуть і такі народи, хто мудрість Богів Рідних не відаючи, Непосвяченими залишиться. Так буде Великій Рід земний удіяний і порятовані під час землетрусів і потопів будуть лиш ті, хто у цьому Роді Великому буде.

Головну роль у цьому мають відіграти знання заповітні – Веди відродженої Рідної Православної Віри Руси-України, які збереглися у родах волховських і вдкриваються сьогодні людству Волхвами сучасними. Якісніш організація суспільства дасть можливість отримати додатковий резерв сил і можливостей, які стануть запорукою Перемоги і Виживання.

Побудувавши досконалу державу, Русь-Україна виступить Духовним Провідником до нового щабля розвитку, та для того, щоб все це відбулося, потрібно єдине, – щоб русичі-українці в черговий раз відтворили тіло Рода на Землі.

Тримайте в чистоті Тіла і Душі свої,
Світлом Сварожим наповнюючи, Богів славте,
І будете вічно жити з Богами у Триглаві,
Зливаючись у єдину Правду і Силу

Тлумачення

Відайте, Вкраїнці-русичі, триєдність Рода Всевишнього у кожній людині проявляється. І має вона тіло людське, яке Богами Рідними за подобою Рода Великого творилось, бо є та подоба для людини найкраща. У ньому діють закони Прави, за якими світ снувався, від того пізнаючи тіло своє. Ми світ навколишній пізнати можемо, бо діють у ньому прояви усіх Богів наших Рідних.

Розуміти треба, що тіло є єдине і багатопроявне – різні частини має, кожна з яких проявом певного Бога є; як людина до кожного Бога окремо звертається, єдність його відаючи, так само і до частин тіла свого при лікуванні звернутися можна; як хвороба станеться, силою духа свого просочуючи місце хворе, його на добро ладнати треба. Людина є прояв Божий у Яві силою духа свого, вона світ навколишній творити по волі своїй може, це і тіла стосується. Від того у Роду Русичів відаючи люди є, які на лікуванні добре знаються. З Богами і Духами спілкуючись, образ їх у тілі наснажують і тіло оздоровлюють.

Тіло є прояв явний і речовий, який від Великої Матері Лади походить, бо вона народила Богів перших, а від них і ми свій рід ведемо, бо русичі Дажбожі онуки є. Воно людині від народження дається по заслузі її, – та людина, яка в минулому житті жила праведно, добре тіло отримує, а та, яка негідно жила, та все ж таки право на нове народження отримала – тіло може отримати з вадою. Вада та, її мудрішою робить, про сутність життя замислюватись змушує, щоб у наступному бутті людина кращою стала і в розвитку своєму підвищилась.

Відайте: не тільки тіло, а й весь світ Явний і явища в нім сущі для того є, щоб людина єдність невидимого та видимого пізнала, від того Творцем стаючи. Коли хвороба тілесна приходить або труднощі всякі, знайте – причина в душі вашій, яка людину хворобою у коловерті життєвій зупиняє, щоб вона замислилась, чи вірно живе вона, призначення своє виконуючи, а чи йде вона шляхом вірним, мудрість Прави у собі збільшуючи чи твариною вона по світу рище, хлібожерцем будучи, що за черево своє лише дбає.

Хворобу ще може принести вплив сили недоброї, сили чорної, яку люди злії через недомисле свій на тіло людське насилають, та не треба боятися тому, хто з Богами у Триглаві по Праву живе, він силою Рода Всевишнього захищений і інша сила перед ним ніщо.

Щоб надалі з Богами жити у єдності, людина має завжди про тіло своє дбати, у чистоті тримаючи, для міцності має водою, вогнем, повітрям і землею укріплюювати. Відайте: тіло ваше – це теж Всесвіт, а дух ваш для нього і в ньому – Сила Божа, тож перш за все самі за себе подбати маєте Духом своїм, перед тим як допомоги Божої потребувати. Бо тіло – то святиня і храм душі вашої. Про Рід дбаючи, паруйтеся у пари шлюбні, світлі красою душевною і тілесною.

Відайте: Душа людська від світлодихання Батька Сварога походить, світом невидимим у людині перебуваючи. Вона з Ока Рода – Алатиря Трисвітлого силу бере, брунькою Дерева Життя під Алатирем народжуючись. Від того вона має у собі два прояви, дві частини – Світлу, яка є Ведогонь Сварожий і Світло Прави та Темну частку, яка є порожнеча і безлад Нави. Двокінечність цю маючи, душа у образі яйця постає або інакше жолудем чи то зерном Дерева Роду, яке у тілі людини перебуває, її життям ведучи.

Від Древа Роду зродившись, душа розвинутись і зрости має, під час зростання цього світ Божий та закони Прави пізнати, щоб самій могти його надалі творити, про нащадків своїх дбаючи. Для того їй потрібно тридев’ять земель пройти і три світи побачити – світ Нави, Яви і Прави. Життя за життям душа у цих світах народжується, спочатку у Наві, далі у Яві, а потім у Праві. У Наві душа визріває, світло у собі збільшуючи, до вищого прояву життя тягнучись.

Через те душа спочатку у прахові народжується – каменем чи частиною грунту всякого, у тьмі предтворення і новоявлення перебуваючи, далі рослинкою стає, шлях у Яву торуючи, потім звіром по землі бігає, щоб цю частину життя пізнати попередньо, а після того в людину втілюється. Новоявлена людина душу незрілу має, яка зі світом тваринним поєднана, від того ще темною, непосвяченою є.

Вона ще живе по-тваринному, лише про себе дбаючи та якщо живе вона чесно, то в наступному житті вона господарем народжується. Господарем будучи, здатна людина своє життя наладити та родині своїй допомогти, а відтак, по правді живучи, у наступному житті воїном родиться. Воїном будучи, людина за Рід і державу свою дбає, а потім відаючим народжується, людей вчить і Віру-Веду проповідує. Душі людей, які по Праві жили, після життя у Праву відходять, у Вирії від трудів Яви відпочивають і мудрості набираються, після чого у Яву приходять, праведниками великими, воями і волхвами стаючи.

Відаючими вчителями побувши, душі у Світ Прави відходять Світлими Духами стаючи.

Відтак у Праві живучи, ці душі з часом Богами стають, їм Рід Всевишній призначення дає, від того вони світами іншими опікуються і самі світами стають. Коли ж людина неправедно живе, закони світу Прави пізнати не прагнучи, від того світло Ведогню в душі її не збільшується, а, тьмою прикрите, пригасає, тому вона в Наву знову повертається, щоб з неї знову шлях з попередньої сходинки розпочати.

Якщо у світі жити невідаючи, призначення кожної речі несприймаючи, людина, знову і знову народжуючись, нещасливою себе почуває, важко їй життям іти, бо кривдить вона сама себе. Від того, коли Ведогонь-Птиця Світла з Тьмою Мороку в душі її бореться, Тьма перемагає. Від боротьби тої, якщо людина твердо православною залишається, переконанням Віри-Веди тверднучи, душа її в собі дух витворює. Відайте: Тьма душі – то є її Нави частина, посередині є Явна її частина, се місце, в якому битва протилежних сторін душі твориться, а зверху Ведогонь, Птиця Віща, Світло Прави Святеє. У Світлій частині шлях душі є записаний та Святість найсвятіша, якої вона прагнути має, а Темна – то від попередніх утілень залишок, який людині зростати заважає.

Дух у душі від переконання у шляхові вірному твориться, се точка тая, яка для душі Алатирем є, усі частки і прояви душі у собі збирає, бо лиш завдяки духу і прагненню жити душа вічно існувати може. Дух душу улагоджує, в єдине ціле складає, вищу якість їй надаючи. Коли людина у потойбіччя йде, то наскільки її Дух міцний і скільки Світла Ведогню в собі має, туди він душу і веде – чи то в Наву, чи то в Праву. Відайте: усе суще в собі має душу і дух, як камінчик всякий, рослинка, так тварина з людиною, так і тіла небесні.

Знаючи це, не потрібно темного боку душі своєї лякатися, маєте любов’ю і радістю, світлом тихим у неї спускатися, переляки і утиски душевні відсторонено розглядаючи, причину їх пізнавати. Тоді темнота ця розсіюється і душа стає цільною та радощами буття і відчуттям Бога наповненою. Потрібно ясно розуміти те, що немає білого без чорного, і чорне те сприймати треба спокійно, себе за те не караючи. Та дрібна частка чорна, яка залишається, сама по собі з тілом відійде. Світлі Духи Предків у Вирій світу Прави відходять, там на Луках Сварожих у благості і радості перебувають, Роду своєму захист і оберіг творячи. У час скрути вони з волі Роду Всевишнього в Яву повертатися можуть, провідниками і правителями славними серед Роду Русичів народжуватись, особливо це Темної Доби стосується, коли люди Світла Істини не відають, від роду свого відмовляються, чужою вірою одурені.

Щоб безладдя це на правду направити, Світлі Духи провідників тих, Праву у собі маючи, несуть Роду своєму Дар Відання, завдяки якому правду у будь-чому побачити і почути можуть, тому вчинки вірнії роблять, навіть коли вони іншим безглуздими здаються. Від того Волхви могутні, тілом у Яві, будучи при потребі як у Наву, так і Праву ходити душею можуть. Вони, у Яві живучи, справу Божу творять, бо їх Світлий Дух надихає до того.

Від того не можуть вони померти і в потойбіччя відійти, призначення свого не виконавши. Навіть коли тіло їх зношується, то Дух вічно живе, і передають вони його нащадкам у спадок через дотик тілесний, погляд чи річ особисту, від того в разі потреби люд кличеться, щоб у стелі дірку пробити, аби душа до світла повернулась.

Відайте: з множинності душ людських народу нашого душа Роду Українців-Русичів складається, а з множинності усіх душ у Всесвіті – Душа Рода Всевишнього складається і, навпаки, з Єдиної Душі Рода, яка є суть Див складаються усі інші Душі. Усі вони після смерті до Триєдиного джерела свого повертаються, єдність у трьох світах творячи, та завдяки духу й окремими залишаються, бо Рід Всевишній є Дух Ладу, Правди і Справедливості.

Кров є Свята.
А кров наша про те каже,
Що ми русині всі.
Мусимо Родів Слов’янських триматися,
Щоб Покон не загубити

Тлумачення

Відайте, Русичі-вкраїнці! У Всевишньому Роді все поєднано у багатоманітності і многоназивності своїй, менші Роди складають більші, а більші Роди складають ще більші. Усе народжене, яке зовні різне, внутрішньо є одне, а те, що зовні одне, у середині може бути різне – на те у Батька Всевишнього причина своя. На прикладі тварі всякої можемо бачити, що кожна має чотири кінцівки, одну голову, червону кров, мозок, серце та інші органи, але зовні вони дуже різняться.

Від того усе в світі посідає своє місце, своє положення. Собака і Вовк одного роду-племені – і зовні подібні, і внутрішньо, та коли замість собаки ми залишимо охороняти овече стадо вовка, то замість спокою біду будемо мати. Так і люди: усі є кревні родичі, та роди мають різні, а роди є добрі, а є злі. Знати мусите, що навіть серед добрих родів зустрічаються злі люди, так і серед злих родів зустрічаються добрі. До добра тягніться, з чистими людьми справу майте.

Перед тим, як з якимось родом справу мати, мусите знати, чи добрий це рід, чи ні, і як він з нашим родом протягом часу живе. Із злими родами справ намагайтесь не мати і до гостини не запрошувати, краще справи у своєму роді робити, своїм побратимам і посестрам допомагати. Як на роботу кого брати, то дивіться, чи він русич, чи православний, бо легше працювати з людиною, у рідних чеснотах вихованою, за нього громада ручиться, бо знає про шляхетність її роду. Краще з рідним втратити ніж із чужим знайти.

Чужий знайдене собі буде прагнути, кривду народжуючи, і від того біду мати будете. А як з рідним втратиш, знай: то на Боже, бо працюєш ти на Рід свій і він тобі від того віддячить у житті явному і потойбічному.
Усі роди живих істот, зважаючи на внутрішню близькість, різними є, і наділені вони своїми рисами особливими. Коли візьмеш з собою на полювання замість мисливської собаки собаку бродячу, вона лише дичину сполохає, нічого корисного не зробивши. Так само і люди різні у родах своїх і расах. Різність ця у справах проявляється та у ставлення до життя та чеснот праведних.
"Раса" або "роса" – се Вода Богів, Жива Вода, Чиста Вода. Людська раса є тією Живою Водою (Кров'ю) Богів. Є раса молодша, є давніша, а є ще давніша. Усі вони одна з одної виходять. Від того людські раси відрізняються одна від одної не так зовнішньо, як внутрішньо. Рід русичів-вкраїнців Боги Прави започаткували, на землю зійшовши, і дали нам Покон Рода і відання Прави, запаливши у душах дітей своїх Ведогонь Святий.

Про те нам через батька Ора заповіт даний, що у Святі Книги родові записаний: "Це мовив Ору Сварог наш:"Як мої творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви – сини Творця, і поводьтесь, як сини Творця. І будете, як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш.

Того мусити слухатись, і Той вам скаже, що маєте діяти. А як мовить, так і творіть." Відайте, Русичі, що сотворені ми були з блискавки, що від Алатиря взявши, майнув через Сонце на Землю Сварог, від того Дажбог є батько отцям нашим, а Мокоша мати. Через подобу людську Слави і Богу мира, проявилися Мати Лада і Батько Сварог, на Землю спустившись. І батько від того, до Богів волаючи, кликав чоловіків для доньок своїх і прийшли до нього Утренник, Полуденок і Вечерник як Триглав менший Триглава Великого.

Маючи в собі вогонь божеський, ми світлими є, і світло се Вогню Божого Вірою-Ведою іншим родам нести маємо, Покон утвержуючи. Від того є ми серед слов'ян найперші, бо інші роди слов'янські це діти наші. Істинно відаємо ми Покон Рода, який усім знанням основа. Єство кожного роду змушує його по-іншому розуміти Покон, тому і творяться звичаї і віри різні.

Кожна раса і рід у світі займає своє місце і своє становище, визначене Родом Всевишнім. Для виконання призначення свого їм і сила дається. Коли рід не своє місце на землі займає чи не свою роботу виконує, лад на землі втрачається від цього: народи гинуть, раси вироджуються, зв'язок з Богами втрачається і родове коріння гине.
Належність до Роду визначається кров'ю і вірою. Кров без Віри – як піхви без меча, бо Віра – то є Меч Духу, який тіло роду свого захищає і життя його впорядковує. Народи, які загубили Меч Духу, втративши Віру Рідну, стають кровно тими, чию віру вони сповідують. Вовка на ланцюг посадивши, охороняти дім ми не змусимо, і помре він у неволі, або переродиться, псом вірним господарю ставши. Так само народ, іншу віру прийнявши, втрачає подобу свою і гине, в неволі жуючи, чи перероджується в раба покірного.

Вкраїнці – русичі суть працьовиті і горді люди, які чужого не забирають, але і свого не віддають, а у бій ідуть, коли потреба є Рід берегти. Русичі суть Рід Волхвівський і Військовий, се ми роди інші Покону научаємо, Мудрість Вічну нам Богами заповідану розповідаючи, бо се наш Дід-Всевід Род Всевишній. Кожен русич для інших вчителем може буть, бо по Праву народження він – Син Сонця, і мудрість складає єство його.

Щоб світло і мудрість у Роді зберегти, мусимо за чистоту крові родової дбати, бо, змішуючись з родами іншими, ми собі згубу творимо, корінь Роду підрізаючи. Кожен Рід земний себе у чистоті тримати має, щоб добре виконувати призначення своє, бо інакше безладдя твориться, що до смерті Роду людського веде. Батьки дітей своїх учити повинні, щоб пару собі лише вкраїнського роду брали, бо разом вони Рід наш творити мають, разом посвяти проходячи, бо як негідний хто з пари буде, від того кривда стається і душа праведна занепадає, безлад навколо ширячи.

Молоді мають добре знати дороговкази родові, як життя будувати і Рід ширити. Перед тим як родину творити, батьки молодих одне до одного не менше як з рік приглянутися мають.

Батько Велес та Мокоша вчать нас тримати кров і расу в чистоті. Виконуючи їхні заповіти, ми, як і тисячі років тому, отримуватимемо наших отрочат з рук Велеса. Се єсмо ми, Онуки Дажбожі. Шануймо Покон Рода та Богів наших, і Рід наш буде незнищенним у віках.

Суть Прави Богами у Покон уложена,
І Русинам його у світи нести заповідано.
Немає Поконів інших,
А лишень кожному Роду
Дані Звичаї і Відання до лиця його

Віра наша Істинна, бо Праву славимо,
З Праотцями йдемо до Вирію,
Богів Рідних тримаючись

Тлумачення

Відайте Вкраїнці-русичі! Віра наша Рідна, з Покона Роду походить. Покон з законів Прави складається, а закони ті про те, як світ снувався, чому все діється так, а не інакше, про те як невидиме з видимим спілкується, як душу Світлом Рода наповнювати, у вічності і благоденстві перебуваючи. Від того він виток є всім вченням та вірам різним.

Відкривається істина законів тих тому, хто у множинності єдність бачить, а у єдності множинність, тим, хто серце своє Богу предвічному відкрив і знає, що нема доброго і поганого, а лиш рух законів Прави. Кожному з нас Родом Всевишнім дано мати місце своє у світі, а від того бриніння душевне, призначення, відання, силу та досвід.

Тому кожна людина неповторна, як і шлях пізнання дійсності, яким вона йде. Цих шляхів тисячі, вони проявляють себе вірами різними, вченнями та ідеями, одні з них ведуть вгору, до Світла інші в низ, у Пітьму, від того дуже легко помилитися і зазнати Недолі Чорної, коли душа тисячами років, втілення за втіленням буде блукати з Яви у Наву, не знаючи Істини і Світла Прави.

Відайте: найкраще шлях торується разом з Родом своїм, бо тисячі шляхів, які до Бога ведуть, мають лиш один напрям, який у пізнанні Дерева Рода полягає, бо пізнання те дає прозріння духовне і відання божественності оточуючого світу, яким і є Рід Всевишній. Для того, щоб піти, потрібно повірити, що на іншому кінці шляху є те, що ти чекаєш, а чекати і прагнути людина повинна одного-пізнання Бога Богів у Всесвіті і в собі, від того людина опору отримує у Богах Рідних, надалі Віра через Веду укріплює.

Відайте, що істинна Віра повинна в людині радість і щастя будити, до життя і творення надихаючи. У праведності живучи, русич повсюдно підтвердження своєї Віри бачить, за світом спостерігаючи, розмірковуючи і благості прагнучи, у Яві закони Прави пізнає. Коли ж Віра законам, за якими душа розвивається і світ твориться, не вчить та у природі підтвердження не знаходить, – вона не є істинною. Буває, що людина хоче все зробити по волі своїй і проти замислу Божого йде, від того в неї страждання виникають, вона роками бореться з труднощами, джерело яким – вона сама. Лише зрозумівши, що все у світі має свою душу і відання, людина починає вчитися зі світом у злагоді жити, досконалість шукаючи, для того з Родом та світом оточуючим єднається. Істинна Віра людину з Богами єднає, на чуттєвих станах душі ґрунтуючись, які зверненням до Богів Рідних підсилюються, від того людина не просто вірить, а відає, відчуває і насолоджується любов'ю Рода Всевишнього.

Вона Шлях свій у Роді земному бачити починає, і в усьому любов і допомогу Рідних Богів бачить. І навіть коли важко, русич Роду Всевишньому за любов дякує, бо чим більше випробування, тим більшого успіху досягнути можна, чим більша небезпека, тим радісніша перемога. Шлях до Бога лежить через розуміння, що все добре і зле, що з людиною трапляється, від неї залежить, і коли вона сама бере відповідальність за своє життя на себе, нікого у своїх негараздах не звинувачуючи, тільки тоді вона може стати Творцем себе, своєї долі і від того Бога пізнати. Бо душа людська при цьому стає зрілою, мудрою і божественною, через то її Права Роду Всевишнього відкривається.

Наш істинний шлях завжди з нами, тому ми його і не бачимо, бо живемо в ньому, у тих законах і звичаях, які з молоком матері всмоктали, від того і не замислюємося звідки що у світі взялося і як нам у ньому жити.

В той же час і знати не хочемо, що все, що б ми не робили, добром чи злом до нас повертається, життя наше змінюючи. Русичі! Знати ви мусите, що від боротьби світу Яви втікати не можна, навпаки, сміливо на труднощі йти потрібно, бо вони для того і дані, щоб ви кращими і сильнішими стали, до Богів мудрістю любові і силою відання наблизились. Істинно віруюча людина знає і відчуває, що Істина Покону і сили Вищі насправді є, і русичам вони завжди допомагають коли тримаємося ми їх.

Від того, у світі живучи, вірити треба у справедливість і правду. Не потрібно боятися невидимого, якщо по Праві живеш, тому жити треба легко і радісно, а труднощі всі розуміти слід, як уроки мудрості, які для збільшення сили духа твого Всевишнім дані. Відаючи се, не потрібно нікого у негараздах звинувачувати, бо сила зростає, лише коли терпеливо працюєш над збільшенням її. Глибину розуміння світу в собі збільшуючи, ви з Богами Рідними на події і долі світу Явного впливати починаєте.

Та метою вашою не зухвалість і самолюбство бути мають, а прагнення місце своє знайти і призначення виконати, щоб Світло божественне у собі збільшити. Тоді для людини світ міняється, вона перестає бути хлібожерцем і замість того, щоб від світу брати лише, вона, усе маючи, починає іншим віддавати і нове працею своєю народжувати, Творцем стаючи.

Коли ж людина у багатоманітності єдність побачити зможе душею своєю та докорінно відчувши, вона прокидається як Бог для нащадків своїх. Коли ж свідомість людини тьмою покрита, їй потрібен Наставник і Провідник Духовний, інакше без ясного Світла Віри Істинної вона у вічності заблукати може.

Біля Родових Вогнищ русич завжди справжню Веду знайти зможе, ретельно зберігається вона родами священними, родами волховськими, які мудрість Роду нашого для нащадків бережуть, і духовне Вогнище Віри Рідної, Віри Православної підтримують, щоб душі русичів у тьмі не загубилися, а до предків у світлий Вирій у Праву йшли, у радості і благості Богів Рідних славлячи.

Пам'ятай, ставши на шлях Віри Роду свого, вірно ним йти маєш, Віру і Веду у собі збільшуючи. Найкраще знайдеш лише серед душ своїх рідних, бо те, що для одного роду добре і Богом дане, те для іншого роду смерть.
 

Народившись, шукай свій Шлях,
Знайшовши сю стежину, візьми від неї усе,
Що вона дати може, а далі ступи на іншу.

Тлумачення

Кожна людина від народження різна та неповторна, бо має притаманні лише їй особливості, що здібностями виявляються до праці різної, уміння певного чи ремесла. Це виникає від того, що все у світі має своє призначення, яке і для людини є, воно Долею або Шляхом зветься.

З потойбіччя приходячи, Душа має завдання, на неї Родом Всевишнім покладене, яке у світі Яви виконати має. Кожній Душі завдання різне, по силі її. Душа, проходячи життя за життям у світ Яви, стає більшою, світлішою і міцнішою, досконалості певної досягаючи.

Від того вона, щоб виконати Волю Всевишнього, сама може вибрати той час, родину і навіть країну, у якій вона народитися хоче. Народившись у накреслений наперед час у місці певному, Душа людини наперед знає своє призначення, а, отже, і ті завдання, які перед нею Родом Всевишнім покладені, те, що вона вирішити або чого навчитися у світі білому має. Відайте, усі Душі – то плоди Священного Дерева Роду і жити по Праву їм накреслено наперед.

Ми з'єднані з душами наших Предків через Див, творячи єдине Древо Роду Православного, якого духовна й тілесна спорідненість проходить через усі світи й усі рівні буття. Дотримуючись законів Прави, рідновіри повинні йти шляхом істинним, ведучи життя праведне, досконалості душі і тіла прагнучи.

Таким чином ми підтримуємо зв'язок між "мертвими, живими і ненародженими", русичами, Синами Сонця, що знаходяться у світах Нави, Яви і Прави. Кожний православний повинен пам'ятати, що він є частина нитки, що земне і небесне, минуле і майбутнє єднає. Єдність ця Роду нашому швидше розвиватися дозволяє, до боголюдства ведучи.

Коли Род земний з Родом Всевишнім за законами Прави єднається, то ясно бачить він свій шлях та потребу існування у світі білому. Чистота Душі і Тіла Роду нашого дає можливість знову народжуватися Світлим Душам наших предків, які приносять із собою з потойбіччя нові знання і вірне розуміння світу Прави. Адже вірні знання – Веда – є основою творення більш досконалого Роду земного.

Часто буває так, що недосконала душа, народившись, забуває, для чого вона у світ Яви послана, тоді відаючі люди повинні допомогти Шлях її Всевишнім призначений побачити та прикладом добрим наставити. Для пізнання своєї суті вона повинна йти саме ним, бо лише він є для неї шляхом істинним. Це Шлях, на якому людина як квітка розкриється, свою обдарованість і неповторність світу явивши.

Істинний Шлях дарує щастя і задоволення від праці, дає можливість піднятися вище і бути у злагоді із замислом Роду Великого. Людина, яка призначення своє знайшла і на шлях вірний стала, є шляхетною, від того є шляхетний Господар, шляхетний Воїн, або шляхетний Волхв.

Відайте: увесь Рід Українців-Русів шляхетний є, від того він любий Богам Рідним. Відайте: розуміння дійсності й усвідомлення суті своєї починається з бачення проявів Душі своєї, її потреб і прагнень, бо се вона навколо себе події різні спричиняє. Все у світі взаємопов'язане і побудоване за одними і тими ж законами Прави, тому пізнання себе є єдиним шляхом до пізнання Всесвіту і Роду Всевишнього. Ці закони у кожній праці проявляються, їх людина на кожному рівні пізнати має, тому Душа, розвиваючись, Господарем людину робить, а далі у житті наступному Воїном, а потім і Волхвом велемудрим.

Та кожний раз розуміння суті своєї дає людині відповіді на ті питання, які потреби життя перед нею ставить. Тільки пізнавши себе, ми можемо зрозуміти і побачити свій шлях у життя цього втілення душі нашої.

Прагненням мудрості досягаються знання і можливості рівня відповідного, та для того, щоб взяти від світу, потрібно щось віддати йому. Отримавши мудрість від Предків наших рідних, ми повинні навчити і віддати ще й того більше нащадкам нашим, а відтак від кожного з нас залежить майбутнє дітей наших і Роду нашого.

Пізнавши себе, ми відкриваємо перед собою своє місце у Всесвіті і знаходимо своє особисте щастя. На цьому шляху самопізнання пам'ятайте, що усі людські страждання виникають від того, що людина не усвідомлює свого місця і єдності світу в його багатоманітності. Внаслідок того, що все є різним, вона думає, що світ поділений на біле і чорне, однину і множину. Насправді це лише різні прояви єдиного – Всевишнього Рода, тому і побудовано все на законах одних. Нерозумна людина, мислячи недосконало, зі свого рівня не може до кінця усвідомити вищі рівні і потребу протилежностей у Всесвіті.

Відайте: не може бути біле без чорного, єдине без множинного, бо то суть одно, у Роду Всевишнього усі люди, явища і події поєднані. Для того, щоб існував Всесвіт, все повинно рухатись між його проявами.

Тоді виникає взаємодія, ця взаємодія може бути досконала і недосконала, недосконала взаємодія приносить страждання і роз'єднаність. Коли людина роз'єднує духовне і фізичне, внутрішнє і зовнішнє, тоді вона, як сокіл з одним крилом, який не здатен летіти і від того страждає. Для того, щоб з'єднатися з Всевишнім Родом і жити по Праву, кожен повинен пізнати свої сильні і слабкі сторони, пізнати у собі чоловіка і жінку, дитину, дорослого, батька-прадіда і побачити, як ці стани взаємодіють у нас, лише тоді людина досягає досконалості душевної і стає справжнім творцем долі своєї.

Для православного рідновіра місце і час, де він зараз перебуває, є найкращим, адже чи бути у благості Прави, Вирії у своїй душі творячи, чи йти до Нави, творячи у ній для самого себе Пекло – це його вибір. Володіння законами Прави і вірне розуміння світу дає людині розуміння свого місця, і від цього вона щаслива. Та часто свідомість людини буває затьмарена і вона сама не знає, чого хоче, у невіданні перебуваючи чи на шляху хибному, вона може душу свою занапастити, тьму і морок навколо сіючи.

Для того, щоб людей до світла навертати, Трисвітлий Рід Волхвів покликав, вчителями у Яві поставивши, і призначив Віру-Веду Роду своєму нести, про Родове Вогнище дбаючи. Чим більше світлих людей, тим навколо світліше, і чим більше людей стануть щасливими, тим щасливішим буде оточуючий світ. Вибравши шлях невірний і не маючи істинної Віри та Веди, людина живе не праведно, не істинно і сама змушує себе страждати, не маючи змоги світ усвідомити, законів Прави не відаючи.

Бо Віра – це шлях до Бога, а шлях може бути прямий і світлий, а може бути кривим і темним. Найкраще людині підходить той шлях, який її рідними предками витворений і народом перевірений. Дбайте про те, щоб людей тих, що істинним шляхом ідуть, у Роді більше було, тоді і Рід весь істинне своє призначення виконуючи, вірно до Богів Прави іти буде. Істинна Віра – Веда дає істинне переконання.

Переконання – зерно Рідної Православної Віри, істинність якого спостереження за дією вічних законів Прави і відчуття присутності Рідних Богів перевіряється. Сила нашого Роду в єдності Переконання кожного Вкраїнця-русича, бо відаємо, що життя поза Родом неможливе. Наші Боги з нами повсякчас, ми самі можемо стати Богами, коли цього бажати будемо, матимемо достатню Силу Переконання і волю Богів на те.

Дажбожі онуки ми, стоїмо на рівних з Богами нашими, маючи їх за провідників і Світло найвище через те, що Боги суть наші Великі Родичі, а ми їх діти вірні. Дитина слабша, менше знає, та настає час, і вона виростає батькам рідним на радість.

Силу Божеську у собі маючи, ми і тільки ми, подібно до Батька Рода, є джерелом усіх радощів та труднощів, які з нами стаються. Усі труднощі, які у нас виникають і переслідують, від того, що ми Силами Божеськими, що у нас в Душі є, володіти не вміємо, розуміти свій істинний шлях не хочемо, тому самі себе через необережність мучимо, причини того не відаючи.

Душа на світ Явний впливаючи, творить його в залежності від того, як ми світ білий сприймаємо. Коли погано, то вона робить назовні тіла погано, коли добре, то добре. Тому у собі бачити треба, яка чорна думка в нас спричиняє появу чорноти навколо, тоді ми зможемо ту тьму подолати, думку свою на добру змінивши. Спостерігаючи за своїми думками і розмірковуючи над ними, можна побачити і зрозуміти, чому навколо відбуваються події певні, а від того передбачувати, те що чекає нас. Спостерігаючи за зовнішніми проявами, ми можемо побачити те, що у нас усередині і навпаки.

Слід добре пам'ятати, що Рід єдиний і багатопроявний, а, отже, кожна людина як прояв Всевишнього Рода – єдина і багатопроявна. Єдиним у людини є тіло, а душа завдяки проявам і станам своїм є багатопроявною, тому вона для пізнання найважча. Душа, назовні проявляючись, творить багато матеріальних ситуацій навколо тіла, ці ситуації відображаються у матеріальних і душевних змінах.

Проходячи через радощі і прикрощі, Душа вдосконалюється, для проходження цих ситуацій вона і народилися. Саме так ми вдосконалюємося як Творці. Якщо ми творимо свій світ навколо себе усвідомлено і узгоджено з іншими людьми, родами, народами, Богами, ми йдемо шляхом істинним, тому досягаємо досконалості.

Чи то у Небі, чи то на Землі
У Колі Живого явлення усе перебуває в русі,
Істинно те, що все має своє місце і час,
Відаючи це – будь мудрим у вчинках