Це свято приурочене до дня зимового сонцестояння і відзначається на його третій день, тобто, цього року, святкування починається ввечері 23 грудня, а саме свято випадає на 24 грудня. Божич в Слов’янській Рідній Вір це зимовий прояв бога Сонця – Дажбога. Вечір напередодні народження Божича має назви Щедрий Вечір (зараз перейшов на вечір 31 грудня), Багата кутя, Вілія.

Щойно на небосхилі з'являється перша зірка, всією родиною сідають за стіл, який звуть багатим, бо на ньому має бути дванадцять різноманітних пісних страв (подекуди запікають порося). Звідси й назва "Багата кутя" чи "Щедрий Вечір". На столі обов'язково має бути кутя – це основна обрядова їжа. Її готують з пшеничних або ячмінних зерен. До звареного зерна додають солоду. Особливої уваги заслуговує обряд внесення куті, яку зазвичай несе господиня:

Кутю на покутю, узвар - на базар, а пироги – на торги.

Горщик із кутею ставлять на покуті в кублище, яке роблять з найзапашнішого сіна. Горщик прикривають хлібом та дрібком солі. Після свят частину сіна віддають худобі, а решту тримають для кубел, де мають нестися кури чи висиджуватися курчата. За святковий стіл першим, як і годиться, сідає господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагаються не виходити з-за столу, розмовляють тихцем. Вставши, глава роду пропонує пом'янути предків і запросити їх до вечері. Вважається, що саме в цей час усі предки мають прийти до оселі, а відтак для них звільняють місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставлять на ніч страви й кладуть ложки. Слідом за господарем усі присутні виголошують славлення, яке звернене до тих, хто заблукав у лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги або війни (тобто запрошуються душі усього роду). Господар називає імена небіжчиків, приказує:

Хто вмер – той навій, а хто живий – той з нами. Хай їм легко ведеться, а нам легко живеться!

Наступне славлення виголошують усім нині сущим членам родини. Їм зичать здоров'я і щастя, бажають, щоб гуртом і в злагоді дочекались наступного Різдва. Після цього господар бере свічку та миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передає страву дружині. Кожен з присутніх має з'їсти по три ложки куті. Після вечері діти повинні однести обрядову їжу своїм бажатим (зараз кажуть хрещеним батькам), бабусям-дідусям. Матері кладуть дітям до куті ще книш та калачі, іноді цукерки. Діти, зайшовши до хати, кажуть:

Добрий вечір! Мамо й тато прислали вам хліб, сіль і вечерю.

На свято Божича обов'язковим символом є Дідух (Дідній Дух), який виготовляють з обжинкового снопа. Дідуха урочисто вносять у світлицю і ставлять на Бабу – оберемок соломи, якою застеляють долівку.
Дідух символізує культ роду, культ предків. Добрі душі пращурів оберігають посіви та врожай від всіляких бід: повені, граду, бурі, вогню тощо.
Оскільки на час народин Сонця (з зимового сонцестояння світловий день збільшується), душі пращурів з настанням сутінків оселяються в помешканнях, то на їхню честь і ставлять на почесне місце (покуті) Дідуха, біля якого ставлять кутю та узвар, які є поминальними стравами.
Через 9 днів, на свято Велеса (нині Василя, 01 січня) Дідуха виносять з оселі. В одних випадках його спалюють, в інших - обмолочують і насіння змішують з тим, яким засівають оселі посівачі або тримають до Благовісника і змішують з посівним зерном.

 Влх. Богумир