Кожна душа, будучи частинкою Рода Вседержителя, на своєму рівні володіє всіма його божественними якостями.
У тому числі вона об'єднує в собі волю вибору напряму власної дії з необхідністю слідувати своєму вищому призначенню. Це можна порівняти з дитиною, яка вільна у своїх рухах і діях, але, щоб не нашкодити собі і досягти вищого блага (якого вона, може, поки що й не розуміє) вона повинна слухатися батька. Саме так душа повинна слухатися свого найвищого батька - Всебога, кровних батьків і духовних (учителів і наставників).
Будь-яка дія людини має значення і повинна служити певній Вищій меті. Маючи певну Карну і проявляючи бажання досягти цієї мети, кожна душа бере на себе певні зобов'язання, які виступають її Призначенням, як в загальному своєму розвитку, так і безпосередньо в цьому житті. Тому наше Призначення завжди з нами і в нас, воно виявляє себе нашими високими глибинними намірами і бажаннями душі.
Виконуючи своє справжнє Призначення, людина служить Всебогу і одночасно вона служить сама собі. Коли людина дійсно знайшла «себе», вона відчуває себе повністю врівноваженою, вона може робити «свою» роботу нескінченно довго і отримувати від цього величезне щастя і задоволення. Призначення є не тільки у однієї людини, але і в кожного народу, людства, і Всесвіття зокрема.
Призначення кожного народу проявляється в його самоусвідомленні - Рідній Вірі. Саме в ній закладена його загальнолюдська роль і значення. Це самоусвідомлення з часом може змінюватися. Відповідно змінюється і роль, і значення народу в світі - тілі людства. Для того, щоб певний народ вірно розумів своє Призначення, Всебог посилає на землю свої прояви - Спасів, Вчителів, які підтверджують попередні Призначення (місії), або стверджують нові.
Таким чином, служіння (людини, народу, людства) - це чесне і праведне виконання своїх обов'язків і завдань по відношенню до Всебога. Коли людина дійсно знайшла своє призначення і чесно здійснює служіння, виконуючи його, вона отримує найвище духовне задоволення, тоді його робота і нагорода за неї зливаються воєдино. На місце та роль такої душі ніхто не зазіхає, вона отримує «Славу», найвище чисте, духовне визнання від Рода земного (людей), Рода Небесного (Богів) і самого Рода Всевишнього. Чисте служіння - це найбільший прояв любові до Бога, народу, рідним, вчителям. Так народжується Чистота.