В цей день на духовному обрії творення Світу - проявляється сила Ярили. Ярило - це весняний лик Дажбога. Він приходить у кожну хату, наповняє поля, ріки і гори плодовитою силою родючості та життєвої снаги. Перенародження Ярила – це вічний символ перемоги життя над смертю. Тому ми славимо Ярила – крашанками і кулічами, писанками та різними наїдками. В цей день, це обов’язкові символи у кожні  сім’ї православних рідновірів.

Крашанка – червоне яйце, знаменує собою саме Солнце-Дажбога, який став «красним», тобто гарним, вродливим і несучим життя. Куліч - це символ плодючого початку і відродження природи. Писанки – це обереги, фактично графічні молитви, замовляння для втілення  сподівань, бажань та прагнень. Кожний значок, завиток має своє духовне значення, і коли у цей день писанка наповнюється Світлом Рода (Живою)- вона стає «магнітом» сили, щастя та успіху. Після освячення Животворним Духом Ярили – крашанки, кулічі та писанки єднають нас з Родом Всевишнім, Богами і Предками.  

Цього разу Великодній обряд у Києві - відбувся під проводом Верховного Волхва Родового Вогнища отця Володимира (Куровського). Це була могутня свято дія. Особливу магічну атмосферу створювали, дев’ять жертовних вогнів, навколо яких стояли сім’ї , та просто дівчата й парубки. Великодній обряд символізує собою пробудження Матері Землі і наповнення її Духом Ярили. Наснажившись молитвами і хороводами усі разом голосно утвердили – «Ярило роджається. Славимо Його!». Верховний волхв освятив громаду та усі крашанки, кулічі, писанки і наїдки які принесли слов’янські сім’ї на свято. 

Владика Київського Краю о. Зореслав (Заіка) разом з дружиною (пані Яромира) велично пронесли гарний святковий коровай по колу, кожен мав змогу загадати бажання та закласти добрі наміри на наступний рік,приклавши руки до Великоднього Хліба. Потім всі стали в хоровод - сваргу, який повела майстриня животанцю - Дана Репенко. Цей сакральний танок відображує творення Всесвіту, гармонізує взаємодію Чоловічого і Жіночого світів, дозволяє пізнати себе і привести до ладу, обмінятися з іншими теплом і любов’ю. 

Спільна братчина продовжила єднання родин. Всі пригощалися та розговлялися крашанками. Адже так важливо в цей день спільно розділити трапезу з близькими по духу і крові людьми. Староста громади Любомир щедро роздавав коровай, всі бажаючи мали змогу вкраяли собі кусень. Повсемісно панував піднесений настрій, щирі посмішки та цікаві розмови. 

Згідно вчення Покону,  обрядове єднання з Богами підчас обряду на такому величному святі посилює  зв'язок людини з Богом, дає потужну  підтримку та благословення  Вишнього Світу. Це благословення – проявиться здоров’ям, щастям, силою та натхненням у наших родинах, а по осені принести значні здобутки та приплід Землі Матінки, звичайно, якщо прикладати зусилля та праведно працювати. Великдень починає світлу пору, нове літо, отже, з Новоліттям вас! Нехай весна буде буйною, а літо плодовитим!

Голова Київської крайової організаційної 

Управи РВ СРВ     Любава Терещук