Брати і сестри, друзі та соратники! Ще раз хочу привітати усіх зі святами, побажати добра та радості, нових звершень та духовного росту! Божич народився! Славімо Його!

Наш славянский календарь основан на природных циклах

Наш славянский календарь основан на природных циклах, и все славянские праздники совпадают с циклами жизни Земли и Солнца. По верованиям славян Солнце – это Батюшка, а Земля – Матушка, и чествуем их не только по праздникам, но и каждый день. Глядя на славянский календарь (Коло Сварога), можно увидеть жизнь наших Божественных Родителей и нескончаемость их существования. Начинается Коло Сварожье Рождеством маленького солнышка – Божича Коляды, рожденного Матушкой Ладой. Коляда у славян знаменует новогодний цикл. Нарождающееся Солнце выступает в образе ребенка. Младенец – это диск Солнца, издревле называемый Коло. Праздник Коляды диаметрально противоположен Купале. Знаменует сезонный поворот, прибытие света, умирание старого, приход сильного – молодого. Празднуется этот праздник в то время, когда Солнце поворачивает на лето, а день начинает прибывать «на воробьиный скок».

 

В эти дни в дом каждого родновера приходят три желанные гостя: Красное Солнышко, Ясный Месяц и мелкие звездочки, которые символизируют Хозяина, Хозяйку и их деток (Сварог, Лада, Сварожичи), которыми в этот день выступают все родители и дети каждой семьи на Руси. В кругу семьи зазывают русичи к себе в дом своих Предков и Богов Светлых. Этим праздником начинается новое Коло Сварога. В славянской традиции это время сопровождается чередой веселых Рождественских праздников: Свят вечер (Сочельник, Постная кутья или Богатая кутья), Рождество, Почитание Матушки Лады. От дома к дому ходят колядники, славя Божича и желая всего самого лучшего каждому дому. Колядки – это обрядовые песни, которые исполняются на зимние праздники, в том числе и на Рождество.

 

Обычай колядования имеет свою давнюю историю, корни которой достигают еще проарийских Времен. Колядки связаны с днём зимнего солнцестояния, которое наше предки называли праздником Коляды. Считалось, что в этот день Солнце съедает змей Корочун. Всесильная богиня Лада в Днепровских водах рожала новое солнце – маленького Божича. Жрецы пытались защитить новорожденного. Они прогоняли Корочуна, который хотел съесть новое Солнце, а потом ходили от хаты до хаты, чтобы оповестить людей о рождении нового Солнца, и изображение этого солнца носили с собой (Звезда-Алатырь). Как только в небе всходила заря, колядники заходили во двор, звали хозяина и пели ему и его семье величественные песни про солнце, месяц, звезды, сотворение мира. Эти песни и стали называть колядами или колядками.

 

Со временем, с появлением христианской религии, обряд колядования сначала запретили, как языческий, а вскоре и приурочили к рождеству Христовому, и в колядках появились библейские мотивы. Традиция колядования сохранилась и по сегодня. Как только на небе появляется первая звезда – начинается Свят Вечер, а дети собираются гуртом и идут поздравлять всех колядками с рождением Божича!

 

 

РОЖДЕСТВЕНСКАЯ КУТЬЯ

 

К этим праздникам готовились заранее, и каждая хозяйка должна знать, что и как приготовить на Рождество и как правильно подать, ведь очень важную роль в этом праздновании играют народные обычаи.

 

Сочельник – это вечерняя трапеза накануне Рождества, сопровождаемая многими традициями. Это первая трапеза в этот день, которой заканчивается предрождественский сорокадневный пост.

 

Традиционно ужин на Свят вечер начинается с появлением первой звезды и длится 3-4 часа. В этот вечер в каждую семью приходят души Предков, поэтому для них заранее готовятся места (стулья, кровати, застеленные рушниками скамьи).

Ужин состоит из постных блюд, жаренных или заправленных растительным маслом, без мясной основы, без молока и сметаны. В этот вечер подают кутью, узвар, горох, капустник, рыбные блюда, постный борщ с грибами, вареники с капустой, кашу гречневую, голубцы с рисом, постные блины, грибы, пироги – всего на столе должно быть двенадцать блюд – по числу месяцев в году. Все 12 блюд ставятся на стол сразу, чтобы хозяйка не вставала из-за стола. После ужина кутью и другие блюда не убирали, а оставляли для душ Предков.Порядок приема пищи регламентировался определенными правилами: начинался ужин с кутьи, которой каждый член семьи должен съесть 3 ложки, потом подавались закуски, следом красный борщ (к борщу подаются пирожки или ушки), и под конец ужина подавались сладкие блюда (пряники, медовики, кисели). Но центральное место в списке блюд этого праздника занимают кутья и узвар.

 

 

Кутья – ритуальная пища, являющаяся обязательным блюдом трапез в кануны святочных праздников: Рождества, Нового года, Водосвятья, а также в дни общего поминовения мертвых, или родительские дни: Масленичная суббота, Радуница, Весенние и Осенние Деды. Кутья представляет собой род каши, особенностью которой является использование цельных зерен и ягод, а также меда, придающего блюду сладкий вкус. Обрядовое значение кутье придают составляющие этого блюда, их символика. Так, зерно (чаще всего пшеница, а также ячмень, пшено; в городской среде рис; в Вологодской губернии к пшенице добавляли горох) в традиционной культуре является символом жизни и плодородия, так как оно и надолго сохраняет, и вновь воссоздает жизнь, и умножает её. На примере брошенного в землю зерна наиболее ярко очевиден свойственный традиционной культуре мотив возрождения через смерть: зерно умирает, чтобы дать жизнь колосу, а из одного семени вырастает колос со множеством зерен, что объясняет использование в обрядовой практике зерна как объекта, обладающего продуцирующей силой.Добавляемые в кутью ягоды (изюм, сушеная черемуха в Сибири) являются тем же семенем, облеченным плодом и, соответственно, имеют то же символическое значение, что и зерно.

 

Третьим компонентом кутьи был мед, или сыта (разварной мед на воде). Символическое значение меда связано с образом пчелы, его производительницы. Народное отношение к пчеле как к священному существу объясняется представлениями о её идеальности по самым разным параметрам. Одно из наиболее распространенных народных определений пчелы – «Пчела Божья угодница», так как доставляет воск на свечи и мёд для сурицы. Представление о пчеле, как высоком (божественном) существе нашло отражение в поверье, что она жалит только неправедного. В мифопоэтических представлениях образ пчелы связывается с женским началом, но его исключительность подчеркивается, например, в загадках отличием от какого бы то ни было социовозрастного статуса женщины при полной реализации всех жизненных женских задач и работ: «Ни девка, ни вдова, ни замужняя жена: детей водит, людей питает, дары Богу приносит». Все эти многочисленные представления о пчеле (исключительность, божественность, непорочность, созидательность, мудрость образа, то есть, в конечном счете, идеальность) обусловливают и соответствующее символическое значение меда как обрядовой пищи: и в чистом виде, и в составе ритуальных блюд (напитков, пирогов, пряников и проч.), в том числе и в кутье.

 

 

Таким образом, символика всех составляющих кутьи: зерна, ягод, меда – и, соответственно, её самой – сводится к идее постоянного возрождения жизни через смерть. Ритуальное вкушение подобной пищи приобщало и человека к этому процессу вечного кругооборота жизни.

 

По кутье гадали о будущем годе: если только что приготовленная каша вылезала из горшка, если горшок с нею треснул в печи, если кутья оказывалась белой и мелкой, это считали предзнаменованием беды в доме. Если же горшок был полон, а кутья во время приготовления покраснела, то в семье ждали удачи и счастья. А девушки, чтобы узнать имя «суженого-ряженого», в крещенский сочельник выходили на улицу с ложкой кутьи под фартуком и спрашивали имя первого прохожего. Также с помощью кутьи узнавали о деловых качествах будущего жениха: готовую кутью ставили на колодец и смотрели, кто прилетит её клевать: если ворон, то жених будет непутевый, а если сорока – то проворный.Кутья была настолько важным обрядовым блюдом, что дала название святочным трапезам: первую, рождественскую, называли «постной» кутьей; вторую, в Велесов вечер, – «богатой» или «жирной»; третью, в крещенский сочельник, – «голодной» кутьей.

 

 

Итак, обрядовое блюдо – КУТЬЯ.

 

 Для её приготовления потребуется: 2 стакана зерен пшеницы, 200 грамм мака, 200 грамм ядер грецких орехов, 150-200 грамм изюма и 3 столовые ложки мёда или сахар по вкусу.

 

Для кутьи используется заранее подготовленное зерно пшеницы – сначала его толкут в деревянной ступке деревянным же пестиком, периодически подливая туда воду. Эта процедура направлена на освобождение зерна от оболочки, а также имеет магическое значение: ступка символизирует женское начало, пестик – мужское начало, а сам процесс символизирует соединение мужского и женского, чтобы возродить новое (зерно). Затем зерно чистят, просеивают, промывают в нескольких водах, просушивают и варят простую постную кашу. Пшеницу хорошо промыть, залить горячей водой, покрыв зерно, и варить в кастрюле на медленном огне до мягкости (или в глиняном горшочке, в духовке), периодически доливая горячую воду. Она должна получиться рассыпчатой. Затем её охлаждают и приправляют мёдом.

 

 Не пугайтесь столь сложного процесса, в наше время готовые чистые и просеянные зерна пшеницы можно купить как на базаре, так и в супермаркете. Если всё-таки не сможете найти зерно, тогда купите круглый рис.Мак промыть, запарить горячей водой на 2-3 часа, слить воду. Отдельно в специальной макитре с помощью макогона растирают мак до получения макового молочка и добавляют в смесь мед или сахар. Всё перемешивают и добавляют в кашу. В эту смесь можно добавить воды, но намного вкуснее с узваром. В последнюю очередь добавляют ядра грецких орехов, которые можно предварительно поджарить до хрустящей корочки.

 

 

УЗВАР – неизменный спутник кутьи на праздничном рождественском столе:

 

Для приготовления узвара в древние времена, еще с осени на печи засушивали очищенные от семян и хвостиков, нарезанные кусочками груши и яблоки – сухофрукты.

 

В городских квартирах сейчас с этим совсем плохо, поэтому все составляющие узвара можно купить.

 

Ингредиенты:груши, сливы – по 60 грамм, вишни, яблоки изюм – по 30 г, мёд – 120 г и 800 мл воды.

 

 

Как приготовить:

Перебранные и хорошо промытые сушеные фрукты закладывают в кипяток и варят до мягкости под крышкой (яблоки и груши варят отдельно). Отваренные фрукты смешивают, заправляют медом, доводят до кипения и ставят в холодное место для настаивания.

 

 После Свят вечера начинаются Рождественские святки, которые длятся 12 дней. До нас дошли красочные обряды и традиции, связанные с этими праздниками: «вождение козы», которая символизирует плодородие («Где коза ногою, там жито копною»), рождественские колядки, щедровки, посевания, и, конечно же, гадания (ведь это время магическое).

Праздник завершается игрищами. Обязательно нужно вкатить горящее колесо в гору со словами: «В гору катись, с весной воротись»От Рождества до Водосвятия ходят от дома к дому полазники, возвещая, что Темнота отступает, что молодое Солнышко победило Морок, что начинается новый год, новая жизнь, в которой мы все хотим быть счастливыми.

 

 

С РОЖДЕСТВОМ ВАС, СЛАВНЫЕ!Слава Божичу Коляде!

Орияна МАТЛАХОВА

Сьогодні багато людей , кажучи про Віди , починають думати про Індію , індійських брахманів і гуру . Мало хто при цьому згадує про Святу Русь. 

Це відбувається через незнання історії. У цій статті мова піде про те , що ж все-таки ми розуміємо під терміном Віда , Веди і Ведичні Джерела .

 РОЗСЕЛЕННЯ АРІЇВ

Наукові дані свідчать , що розселення аріїв (предків слов'ян ) почалося з півночі Росії (Арктіки , Бореі), далі з Північного Причорномор'я і Придніпров’я (сучасна Україна) . Археологічні розкопки підтверджують , що вже 8 тисяч років тому тут існувало найдавніша держава Аратта . Саме воно було ядром всесвітньо відомої трипільської культури . Керували Араттою - брахмани (рахмани, волхви) , збирачі і хранителі початкової ведичної мудрості. Верховним богом у аріїв був Дзяус , який став на індійських землях Девом , а на слов'янських зберігся як Див . Перун в ту пору називався Парджанья - Індра , Огнебог - Агні , Род- Рожанич - Рудра .

 Через 4,5 тисячі років арії двома могутніми потоками пішли на південний схід , через Кавказ і Близький Схід на територію сучасного Ірану , Туреччини , Індії і Таджикистану , залишивши в назвах населених пунктів , місцевостей , річок , озер пам'ять про себе. Наприклад , Трипілля - в Україні , Триполі - в Лівані , Трипура - в Індії ( « пур » - у перекладі з санскриту - « місто »).

Мігруючи , рятуючись від зледеніння і зміни клімату , арії дійшли до Індії , принісши туди свою мову , світогляд , духовні практики і вчення про будову Бога- Всесвіту. Заселивши північну частину Індії , передгір'ї Гімалаїв , вони явили світу Віди і Відічену Традицію . У той же час багато арійських племен залишилося жити на батьківських землях. З часом вони стали називатися слов'янами , українцями , росіянами, білорусами і т.д. Завдяки « останцями » , як називав їх академік Борис Рибаков , Відичне Володіння також збереглося на Русі. У першу чергу , в Карпатах і на Поділлі ( Україна ) . На жаль , у зв'язку з хрещенням Русі багато стародавніх письмових джерел арійської культури на Русі були знищені.

СУЧАСНА ПЕРЕДАЧА ЗНАННЯ

Сьогодні про Ведичну Культуру Предків нам свідчать : «Слово о полку Ігоровим » , «Повість минулих літ» Нестора літописця , « Боян гімн » , частково «Книга Велеса » , інші першоджерела і весь народний епос : легенди , міфи , оповіді , казки , прислів'я і т. д. Але все ж цього недостатньо , щоб відновити повну картину ведичного світогляду Предків . Тому можна і потрібно вивчати спадщину Предків , записане в інших землях.

Словник російської мови визначає : відати - це знати , мати відомості , усвідомлювати , відчувати , переживати. Більше того , ще й керувати , завідувати , розпоряджатися чим-небудь . Таким чином , Віда - це Знання і безпосереднє володіння Істиною з метою управління своїм життям. Сьогодні Ведичне знання у слов'ян існує більше як усна передача Покона Рода і Віди Прави і спирається на зв'язок вчитель - учень . Через Посвяту і відкриття Дара відання кожен відає може безпосередньо отримувати знання з Духовного Світу.

 Древнє сприйняття ведичного знання Предків також повною мірою збереглося , оскільки було записано в Індії. Одна з таких книг - Ріг (к) Віда (у перекладі з санскриту - «Мова знання » ) . Оскільки доведено , що це джерело привнесений до Індії аріями , ми , сучасні волхви , вважаємо його своїм духовною і культурною спадщиною.

Між слов'янськими волхвами та індійськими брахманами ( область Гімалаїв ) завжди підтримувалися тісні зв'язки , обмін досвідом та духовним знанням . У цьому немає нічого дивного , бо навіть на генетичному рівні ми єдині з брахманських родами ( гаплогрупа R1a1 ) . До сьогодні ми обмінюємося присвятами і взаємним визнанням. Це наш спільний Шлях , Кров і Священна Історія .

ЩО ТАКЕ ВІДИЧНЕ ВОЛОДІННЯ ?

1 . Відичним Знанням ми вважаємо знання , непідвладне часу і складає суть Всесвіту , це Істина і божественні закони світобудови (закони Прави ) . У матеріальному і в духовному світі діють єдині закони , викладені у Поконі Рода , Ріг- Відах , Скандинавських Еддах , Авесті та інших ведичних джерелах. Незалежно від світогляду й віри , всі люди підкоряються єдиним фізичним законам . Тому Віда ( Істина ) не має національності і належить усім , хто здатний її усвідомити .

 Віда - це сама суть буття , тому вона осягається , минаючи « логіку розуму» , тобто безпосередньо за допомогою розуму душі ( колоб’є тіло , буддхи ) . Це шлях Божественного Одкровення , знання, яке може бути передано лише через посвяту Вчителем ( волхвом , гуру ) - учневі .

 2 . Основоположним ведичним джерелом для ланцюга учнівської наступності « Радення Свароже » є Покон Рода Всевишнього . Всі інші джерела привнесені , це додаткові , « общеобразов » Письма. З них - Рігведа , Яджурведа , Самаведа , Атхарваведа і Махабхарата вважаються найбільш достовірними , як безпосередньо привнесені і записані в Індії нашими Предками .

3 . В Раденні Сварожому ведичним вважається знання , отримане завдяки духовному раденню ( практиці) , шляхом Божественного Одкровення вищими духовними авторитетами ( вчителями , гуру ) - Волхвами . Якщо воно підтверджується попередніми знаннями Ланцюги Наступності , загальновідічною традицією і здоровим глуздом.

Істина ( Віда ) - це прямий прояв Бога і Всесвіту. Вона існувала , і буде існувати вічно у вигляді законів світобудови. Будь-які записи - це лише спроба їх потрактувати , але в кінцевому підсумку , кожен повинен осягнути Істину особисто . Звершити це можна за допомогою свого серця , а будь-яке джерело , будь-який вчитель покликаний лише допомогти зробити це найбільш повно.

Огнь - Сварг - Володимир КУРОВСЬКИЙ

Кожна душа, будучи частинкою Рода Вседержителя, на своєму рівні володіє всіма його божественними якостями. 

Ми живемо у велику епоху змін. Зараз зазнають активні зміни абсолютно всі сфери життя як окремо взятої людини, так і всього людства в цілому. І зараз дуже важливу роль у таких змінах грає варна Витязів, Воїнів.

В последнюю треть июля Солнце-Дажбог входит в огненное созвездие Льва. Испокон веков в эти дни славяне чтят Бога Перуна.

Перун- Бог военной победы, защитник Законов Прави, правды и справедливости, олицетворение самых могущественных сил Всевышнего Рода как на Небесах, так и на Земле. Перун - Бог справедливой войны, покровитель воинов, огня, силы, власти, оружия, боевых искусств, повелитель молнии и грома, податель благ: дождя и урожая. Перун является ратной силой Рода Прородителя, великий защитник Правды, суровый, но справедливый Судья. Предки, идя защищать Родную Землю и Веру Православную, клялись Перуном-Богом своим, что не посрамят Славы Отчизны.

Родовым Огнищем Молдовы впервые за много лет был проведен Перунов День!

Мероприятие проводилось на берегу Днестра в священной дубовой роще в режиме тренировочного лагеря. Проводились занятия по "Триглаву", ножевому бою, прыжки с "тарзанки". Мужчины состязались в силе, ловкости, смекалке, в разнообразных конкурсах и Славянских игрищах, перетягивали канат, боролись…

Женщины, верные спутницы своих витязей, изготовили им дубовые венки, символ силы и мужественности, которые были освящены и возложены на голову мужчинам в  обряде!

Получился настоящий праздник мужского духа, доблести, отваги и чести! Сам Бог Перун пришел к нам в этот день и благословил всех Витязей! В каждом мужчине пробудились Перуновы энергии, да так мощно, что у присутствующих женщин "мурашки бегали по коже".

Слава Роду Всевышнему! Слава Перуну!

Книга Богумира Миколаєва в аудіоформаті, а також у форматі pdf для скачування.

Усе життя православного рідновіра це служіння Роду Всевишньому і Рідним Богам. Це служіння проявлене як творення свого та всезагального щастя - світу Любові і Справедливості. 

Завдяки колослову ми очищуємо свої душі від кривди і наповюємо Божим Живильним Світлом, єднаемося з Всевишнім та Рідними Богами – проявляючи їх сили у яві. Колослово постійно укріплює духовно і тілесно кожного рідновіра і все Родове Вогнище загалом, сприяючи всезагальному благу.

Як відомо усім православним рідновірам, кожного сонцевороту відбувається зміна колослова, або підтвердження і продовження діючого. Перед Славянським родом і Родовим Вогнищем сьогодні стоять високі цілі та завдання, які потребують великої кількості Божої Сили та постійної підтримки.

Хід Радення:

Зачин колослова.
1. Звернення до Прави – «Кличу Світло Рода Всевишнього, Силу Живильну Богів Рідних».
2. Відчуваємо себе у потоці Божої сили, ясно бачимо, як вона йде біло-золотим потоком з серця Рода Всевишнього, осердя Всесвіття – Алатиря, входить вам у маківку, очищає душу і тіло, та прямує до серця Матері-Землі. З Алатиря Матері-Землі біло-блакитний потік підіймається проходить через тіло і знову сягає Алатиря Всесвіття.

3. Уявляємо як від вас лине біло-золоте світло навкруги на ваш дім, селище, край, державу і на всю Землю- Матінку, у цьому світлі походжають і Рідні Боги та утверджують мовлене у колослові.

Перше коло

Роде Всебоже! Яви Силу Свою праведну!

Прийди у кожне серце і благослови Рід Cлов'янський

Духовним зростанням і розвитком тілесним

Аби Щастя і Злагода на Землі утвердились.

64 рази мовимо колослово і підчас кожного разу бачимо, як Рідні Боги перебувають творячи щастя, радість, духовний і тілесний достаток у вашій оселі (праведно бачимо необхідне), на землі нашої держави (країна проживання, бачимо мир, злагоду, добробут) та по всій Землі Матінці (уся земля у біло-золотому світлі щастя та злагоди, усюди мир та взаєморозуміння)

Друге коло

Роде Всевишній,

Боги Рідні, Предки  Світлі,

Примножте Святість і силу Вогнища Родового

Хай Боги Рідні нас усіх до блага найвищого ведуть!

64 рази мовимо колослово і під час кожного разу образно бачимо мовлене у колослові і наповнюємо цей образ Живильним Світлом Всевишнього. Бачимо себе та свою рідню, громаду здоровими та щасливими. Бачимо, що по всій Славянщині вже є сотні тисяч громад Родового Вогнища, усі слав’янські роди перебувають у духовній єдності та взаємо підтримці. Бачимо, як на всій Землі панує відична мудрість, взаєморозуміння та підтримка між людьми.

Третє коло

Роде Всебоже, Володар життя людського

Благослови душу мою Тобі служити і праведно жити!

Призначення своє виконуючи до Світла Прави йти!

Третє коло може бути змінене за власною потребою. Його дає духовний вчитель, наставник або складається самостійно. 64 рази мовимо колослово і під час кожного разу бачимо, що необхідна якість чи певне досягнення (необхідна подія) вже є у вас.

Завершення радення (після трьох кіл, або після кожного, у випадку читання по одному колу).
Слава Роду Всевишньому і Богам Рідним! Дякую Світлу Рода Всевишнього, Силі Живильні Богів Рідних!

Примітка. У разі коли радення колословом здійснюється по частинам чи окремими колами (наприклад: ранком 1 коло, в обід-2, ввечері -3), зачин виконується кожного разу. Дуже важливо промовляти не лише колослово, але чітко бачити, внутрішні образи, як явище що сталось. Образи уявляємо одні й ті ж кожного дня без змін (відповідно до пояснення).

Православні рідновіри, брати і сестри, чим щиріше ми віддаємося раденню колословом, чим дієвіше будемо втілювати необхідне у власне буття, тим швидше проявиться Ранок Сварожий! Тож будьмо благословенні Родом Всевишнім, славимо Богів і творімо Добро!

Верховний Волхв Відичного Православ'я
о. Володимир (Куровський).

День Бога Купала прийшов на Кубань.

Громада «Сяйво Рода» разом зі своїми гостями зустріли Сонечко у лику Бога Купали. Гори, ліс, сонячний дощ, гостинна галявинка в різнотрав'ї, всі раділи разом з нами і наповнювалися новими енергіями.

Доброго здоров'я! Нашим однодумцям і всім рідним душам!

Ми думаємо, багато відчувають, що в наш час великих змін, час як-ніби стислося, швидкості зросли неймовірно, так потрібно так багато встигнути ...

... а часу катастрофічно не вистачає.

Поспішаємо порадувати Вас! Ми починаємо нову лінію роботи Родосвіту он-лайн. У рамках цього напрямку Вашій увазі будуть запропоновані вебінари, з можливістю реального відео спілкування з учасниками, навчальні та розвиваючі програми Вам, просто відео спілкування он-лайн з великими групами людей і нарешті, ІНТЕРНЕТ ТЕЛЕБАЧЕННЯ Родосвіту.

Слідкуйте за нашими новинами і нашим розкладом он-лайн в групах ВКонтакте і Фейсбуці:

http://www.facebook.com/groups/178952295600511/

http://vk.com/public54306652

Ми віримо, що в режимі он-лайн ми будемо встигати робити багато більше корисних і потрібних справ у нашому житті!