Кров є Свята.
А кров наша про те каже,
Що ми русині всі.
Мусимо Родів Слов’янських триматися,
Щоб Покон не загубити
Тлумачення
Відайте, Русичі-вкраїнці! У Всевишньому Роді все поєднано у багатоманітності і многоназивності своїй, менші Роди складають більші, а більші Роди складають ще більші. Усе народжене, яке зовні різне, внутрішньо є одне, а те, що зовні одне, у середині може бути різне – на те у Батька Всевишнього причина своя. На прикладі тварі всякої можемо бачити, що кожна має чотири кінцівки, одну голову, червону кров, мозок, серце та інші органи, але зовні вони дуже різняться.
Від того усе в світі посідає своє місце, своє положення. Собака і Вовк одного роду-племені – і зовні подібні, і внутрішньо, та коли замість собаки ми залишимо охороняти овече стадо вовка, то замість спокою біду будемо мати. Так і люди: усі є кревні родичі, та роди мають різні, а роди є добрі, а є злі. Знати мусите, що навіть серед добрих родів зустрічаються злі люди, так і серед злих родів зустрічаються добрі. До добра тягніться, з чистими людьми справу майте.
Перед тим, як з якимось родом справу мати, мусите знати, чи добрий це рід, чи ні, і як він з нашим родом протягом часу живе. Із злими родами справ намагайтесь не мати і до гостини не запрошувати, краще справи у своєму роді робити, своїм побратимам і посестрам допомагати. Як на роботу кого брати, то дивіться, чи він русич, чи православний, бо легше працювати з людиною, у рідних чеснотах вихованою, за нього громада ручиться, бо знає про шляхетність її роду. Краще з рідним втратити ніж із чужим знайти.
Чужий знайдене собі буде прагнути, кривду народжуючи, і від того біду мати будете. А як з рідним втратиш, знай: то на Боже, бо працюєш ти на Рід свій і він тобі від того віддячить у житті явному і потойбічному.
Усі роди живих істот, зважаючи на внутрішню близькість, різними є, і наділені вони своїми рисами особливими. Коли візьмеш з собою на полювання замість мисливської собаки собаку бродячу, вона лише дичину сполохає, нічого корисного не зробивши. Так само і люди різні у родах своїх і расах. Різність ця у справах проявляється та у ставлення до життя та чеснот праведних.
"Раса" або "роса" – се Вода Богів, Жива Вода, Чиста Вода. Людська раса є тією Живою Водою (Кров'ю) Богів. Є раса молодша, є давніша, а є ще давніша. Усі вони одна з одної виходять. Від того людські раси відрізняються одна від одної не так зовнішньо, як внутрішньо. Рід русичів-вкраїнців Боги Прави започаткували, на землю зійшовши, і дали нам Покон Рода і відання Прави, запаливши у душах дітей своїх Ведогонь Святий.
Про те нам через батька Ора заповіт даний, що у Святі Книги родові записаний: "Це мовив Ору Сварог наш:"Як мої творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви – сини Творця, і поводьтесь, як сини Творця. І будете, як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш.
Того мусити слухатись, і Той вам скаже, що маєте діяти. А як мовить, так і творіть." Відайте, Русичі, що сотворені ми були з блискавки, що від Алатиря взявши, майнув через Сонце на Землю Сварог, від того Дажбог є батько отцям нашим, а Мокоша мати. Через подобу людську Слави і Богу мира, проявилися Мати Лада і Батько Сварог, на Землю спустившись. І батько від того, до Богів волаючи, кликав чоловіків для доньок своїх і прийшли до нього Утренник, Полуденок і Вечерник як Триглав менший Триглава Великого.
Маючи в собі вогонь божеський, ми світлими є, і світло се Вогню Божого Вірою-Ведою іншим родам нести маємо, Покон утвержуючи. Від того є ми серед слов'ян найперші, бо інші роди слов'янські це діти наші. Істинно відаємо ми Покон Рода, який усім знанням основа. Єство кожного роду змушує його по-іншому розуміти Покон, тому і творяться звичаї і віри різні.
Кожна раса і рід у світі займає своє місце і своє становище, визначене Родом Всевишнім. Для виконання призначення свого їм і сила дається. Коли рід не своє місце на землі займає чи не свою роботу виконує, лад на землі втрачається від цього: народи гинуть, раси вироджуються, зв'язок з Богами втрачається і родове коріння гине.
Належність до Роду визначається кров'ю і вірою. Кров без Віри – як піхви без меча, бо Віра – то є Меч Духу, який тіло роду свого захищає і життя його впорядковує. Народи, які загубили Меч Духу, втративши Віру Рідну, стають кровно тими, чию віру вони сповідують. Вовка на ланцюг посадивши, охороняти дім ми не змусимо, і помре він у неволі, або переродиться, псом вірним господарю ставши. Так само народ, іншу віру прийнявши, втрачає подобу свою і гине, в неволі жуючи, чи перероджується в раба покірного.
Вкраїнці – русичі суть працьовиті і горді люди, які чужого не забирають, але і свого не віддають, а у бій ідуть, коли потреба є Рід берегти. Русичі суть Рід Волхвівський і Військовий, се ми роди інші Покону научаємо, Мудрість Вічну нам Богами заповідану розповідаючи, бо се наш Дід-Всевід Род Всевишній. Кожен русич для інших вчителем може буть, бо по Праву народження він – Син Сонця, і мудрість складає єство його.
Щоб світло і мудрість у Роді зберегти, мусимо за чистоту крові родової дбати, бо, змішуючись з родами іншими, ми собі згубу творимо, корінь Роду підрізаючи. Кожен Рід земний себе у чистоті тримати має, щоб добре виконувати призначення своє, бо інакше безладдя твориться, що до смерті Роду людського веде. Батьки дітей своїх учити повинні, щоб пару собі лише вкраїнського роду брали, бо разом вони Рід наш творити мають, разом посвяти проходячи, бо як негідний хто з пари буде, від того кривда стається і душа праведна занепадає, безлад навколо ширячи.
Молоді мають добре знати дороговкази родові, як життя будувати і Рід ширити. Перед тим як родину творити, батьки молодих одне до одного не менше як з рік приглянутися мають.
Батько Велес та Мокоша вчать нас тримати кров і расу в чистоті. Виконуючи їхні заповіти, ми, як і тисячі років тому, отримуватимемо наших отрочат з рук Велеса. Се єсмо ми, Онуки Дажбожі. Шануймо Покон Рода та Богів наших, і Рід наш буде незнищенним у віках.