07-03-2013
Опубліковано в Священне Писання

КАРБ ВІДАННЯ ПОСВЯТИ

Як Дажбог оновлений народжується,
Так і Русич до світу Прави по Сварзі йде,
Посвятою на коло вище піднімаючись

Тлумачення

Відайте, Русичі-вкраїнці! Рідні Боги, що принесли Роду Вкраїнському Покон відання Прави, просочили ним Праотців наших, започаткувавши Роди, що несуть людям мудрість Божу. Се була перша Посвята Роду нашого, Посвята народженням. Нам заповідано інші роди научати, і Світло Рода у світи дикі нести. Праотці мудрість цю предвічну Отцям передали та людей жити по Праві научили.

Се вони заповідали русичам берегти Покон і Рід свій у чистоті духовній і тілесній, щоб Боги могли до людей при Посвяті приходити і Мудрості Рода научати Духом Божественним Рода Великого просочуючи. Кожна людина, яка приходить у Яву, від народження належить до певної варни. Та для того, щоб її люди прийняли і варну її визнали, вона має пройти ряд випробувань та Святих таїнств Посвяти.

Посвята – це пізнання людиною суті своєї, відкриття в собі світів невидимих і сили несказанної, яких вона раніше не відала і бачити не бачила. Посвята – то перехід людини з одного стану в інший. Є Посвяти, які переводять людину з одного віку в інший, а є ті, що людину у варні утверджують. Людина на кожному рівні свого розвитку є різною і не може сама перейти з одного стану в інший. Для того, щоб здійснити перехід, потрібно вмерти і народитися новим.

Так, людина народжується як дитина, настає час – і вона вмирає як дитина, щоб народитись як юнак, після чого вмирає як і народжується як чоловік. Світло Ведогню свідомості людини розвивається значно повільніше, ніж тіло, і зростання це протягом багатьох життів тілесних відбувається, і в кожному житті творча сила душі збільшується і усвідомлення Прави поглиблюється. Від того Душа людська є її особистим Деревом Рода, у якому дерево вічне, а листя – тлінне. Кожне тіло людське – це як листя нове, яке росте й опадає, саме ж дерево щоразу збільшується.

Та щоб Дерево Рода душі людської вічним було, потрібно, щоб в основі його Алатир із законів Прави був витворений та Ведогонь свідомості на ньому палав постійно. Від буття того в розвитку сутності людської періоди різні є, які через смерть долаються – так багато смертей на одне безсмертя обмінюються. Іншого шляху нема, якщо людина хоче людиною бути, бо ми є Рід Божеський у Яві. Мусите знати, що Посвята ще й іспитом є, який громаді показати мусить, що той, хто йде на посвяту, є гідним рівня, на який претендує, що можна покласти на людину обов'язки певні, бо володіє вона знаннями і вміннями. Не пройшовши Обряду Посвяти, незалежно від віку людина залишається дитиною.

Без Посвяти Божої люди суть навичі, раби і нелюди. Той, хто прийшов у цей світ через лоно Матері, є навич (людина, що з Навою пов'язана), доки не пройшли належних Посвят вікових та варнових. І ніколи варна не визнає непосвяченого в неї, якщо він здатність свою не виявить, Право своє життям не підтвердивши. Внаслідок того, що людина є істотою, яка складається з тіла і душі та має у собі свідомість творення, вона відрізняється від усіх інших. Як Трисвітлий Рід є найвищою свідомістю Всесвіту, так і свідомість Роду людського на землі найвища.

Рід Всевишній у собі певні рівні пізнання дійсності має, по яких людину веде, тому, коли людина рівня певного або періоду у житті своєму досягає, вона повинна бути готовою сутнісно змінитися, щоб піднятись на вищий щабель до Світла Всемилостивого Рода. Коли і як Посвяти здійснювати – Волхви відають.

Головних посвят є вісім.

Перша посвята є ім'янаречення і здійснює її Волхв до 9 дня від народження. Друга Посвята проводиться близько трьох – п'яти років, третя – у сім років, четверта – у 13-15 років, п'ята – посвята у варну – у 18-21 рік, шоста – одруження, сьома – народження дітей і восьма народження онуків і гідна смерть. Кожна Посвята – це певний іспит, перевірка готовності людини займати те місце в суспільстві, на яке вона претендує. Після Посвяти людина отримує вищу якість, силу і можливості, своє значення у роді підвищує.

Отже, завдяки ряду Посвят впорядковується Рід земний Русичів-вкраїнців. Тільки пройшовши через смерть, людина здатна переродитися і досягнути вищої якості; зрештою, під час Посвяти вона обмінює велику кількість смертей на одне безсмертя своєї Душі. Смерть – це те місце, де немає ніяких обмежень і границь, тому вона необхідна, щоб подолати обмеження віку чи варни.

Кожна Посвята відбувається у визначений день і час, коли Небесна Брама відчиняється і на землю сходять Рідні Боги і Світлі Предки. Під час таїнства вони освячують новоприведеного через Провідників Духа. Таким чином кожен русич єднається з духом Сонця, і як Дажбог живе, вмирає і знову народжується. Не пройшовши належних посвят, людина не вважається повноправним членом суспільства і не може вважатися русичем чи русинкою. Посвяти проводяться у відокремленому місці, без сторонніх людей. Перед Посвятою Волхв проводить випробування того, хто прагне пройти посвяту. Це випробування часто межує зі смертю.

Під час Посвяти освячуваний зливається у своїх діях з Богами, повторюючи їхній шлях смерті і народження, дістаючи вічність душі своєї. Пам'ятай, Русичу: Душа людини, яка не проходила посвят – смертна! Не закріплена у своїй подобі Посвятою, Духом не вишколена вона може бути розлісована і розчинена Навою. Посвяту не можна заслужити чи домогтися її, потрібно йти певним шляхом, щоб дійти до якоїсь якості, яка сама змусить випробувати себе у Посвяті. Посвята змушує людину жити у відповідності із законами своєї варни, які у Поконі Рода і в дороговказах закладені, бо від того її права і становище залежать. Коли ж вона звичай порушує, то Варною своєю засуджується і з неї виключена може бути.

Перехід з однієї Варни до іншої відбувається тільки внаслідок великої праці над собою протягом всього життя, а де в кого – одномоментно під впливом Сили Божої, яка забезпечує внутрішнє перетворення людини та її духовне зростання. Миттєве перетворення можливе лише в тих, хто готуючись до неї, терпляче накопичував знання, здатність і віру у це перетворення.

Для зовнішнього перетворення часто Духовний Наставник або Вчитель потрібен, який веде за собою, власним прикладом необхідні вміння і спосіб сприйняття життя утверджуючи. Відайте, що до кожної посвяти потрібно готуватися, навчатися і вдосконалюватися, бо посвята у варну є своєрідним "другим народженням", після якого людина знаходить своє місце у Роді.

Тому вчитель є другим батьком, людиною, яка готувала "друге народження". Завдяки численним посвятам твориться засіб для виживання Роду, адже завдяки посвятам відбувається самоструктурування і його організація.

 
110 Останнє редагування П'ятниця, 01 грудня 2017