Слава (Мати Сва, Мати Слава) – Втілення Духу Святості Великої Матері Лади у вигляді богині звитяги і перемоги, чеснот та шляхетності. Вона хранителька роду слов\'янського. Слава приходить до русичів як Віща Птиця, щоб надихнути на геройства і подвиги великі. Летить попереду війська, ведучи русичів до Перемоги, а після битви віщує про честь, могутність та подвиги героїв.
Тим русичам, які за Правду і Віру загинули, вона дає напитися з Рогу Життя живої водиці й забирає їх у Сваргу, тому Мати Слава є шлях, за допомогою якого людина із звичайного стану в божественний переходить. Після Битви вої обрядово спалювали закривавлені сорочки і одягали нові на знак того, що померти вони готові були, та Славою збережені, присягаються їй вірно служити і надалі.
Те, кто дорогой Богов по Славе идёт, впоследствии Богами становятся, потому что только через нее в Ирий Прави попасть можно. Слава есть матушка наша родная, Она нас всех родит, Она оберегом жизни нашей есть и за Неё мы в бой идём. Слава во всех наших чистых и светлых женщинах проявлена, что мужчин на дело чести вдохновляют, поэтому она, как и Макошь, Покровой есть. Воинам она - оберег и защита извечная. Слава людям лёгкость в делах и волю даёт, потому славным может быть человек, который чист душой и телом и по законам Прави в Яве живёт.
Ті, хто дорогою Богів по Славі йде, згодом Богами стають, бо лише через неї у Вирій Прави попасти можна. Слава є матінка наша рідна, ся жінка нас усіх родить, ся жінка оберегом життя нашого є і за неї ми у бій йдемо. Слава в усіх наших чистих і світлих жінках проявлена, що чоловіків на справу честі надихають, через те вона, як і Мокоша, Покровою є. Воїнам вона оберіг та захист одвічний. Слава людям легкість у справах і волю дає, бо славною може бути людина, яка чиста душею і тілом та за законах Прави в Яві живе. Відайте: крім Слави є Неслава або недобра слава, яка кривдників та людей до Тьми направляє. Русичі, ми Правою славні бути маємо і ректися Православними, се нам Богами Рідними заповідано славою примножувати силу Рода свого. Бо лише Правою славні, а не інакше до Богів у Вирій ідуть і Лук Сварожих гідні є. Відайте, ми на землі є іскри Рода Всевишнього, і якщо дух свій людина Славою чистою і світлою не підкріплює, то щезнути вона може у Мороці чорному. Відайте: се Мати Слава і Батько Лад (Лада і Сварог), на землю спустившись, у зачинателях Роду Слов\'янського Славі і Богумирі проявилися.
Ведайте: это Мать Слава и Отец Лад (Лада и Сварог), на землю спустившись, в зачинателях Рода Славянского Славуне и Богумире проявились. И отец Богумир, к Богам взывая, звал мужчин для дочерей своих, и пришли к нему Утренник, Полдник и Вечерник как Триглав меньший Триглава Большого. Так славяне с Богами духом и телом едины и смерти не боятся и смело на врагов идут, потому что страха не ведают, смерти нет, а только жизнь вечная. Кто в славе погибнет, тот жизнь будет иметь с Богами во Триглаве Всевышнем.
І батько через те, до Богів волаючи, кликав чоловіків для доньок своїх, і прийшли до нього Утренник, Полуденок і Вечерник як Триглав менший Триглава Великого. Через те слов\'яни з Богами духом і тілом єдині та смерті не бояться і сміливо на ворогів йдуть, бо страху не відають, смерті немає, а лише життя вічне. Хто у славі загине, той життя буде мати з Богами у Триглаві Всевишнім. Богам ми славу співаємо, бо слава – це прагнення доброго і світлого, широкого і чистого та підтвердження, що ми того тримаємося і шляхом вірно йдемо. Слава – то пам\'ять про минуле і натхнення на майбутнє, вона душею мовитись має, від того і пісні наші слави і звернення до Богів Рідних.