Духовний Шлях

03-12-2012
Опубліковано в Духовний Шлях Людини

ДУХОВНЕ УЧИТЕЛЮВАННЯ

Відичне Православ’я, як і кожне явище, має свою зовнішню та внутрішню суть. Зовнішньо воно проявляється в різноманітних родових обрядах та священнодійствах. Внутрішню його суть складає горіння Відвогню в душах Відаючих людей, хранителів Православної Віри – Віди. Ці вогники складають єдине полум’я Родового вогнища рідної Православної Віри. Вогонь Віри-Віди невгамовно підтримується тисячами поколінь через усну передачу від отця до сина, від учителя до учня.

Прагнучи пізнати сутність буття та в досконалості поєднатися з Богом, людина може впродовж усього свого життя шукати Істину та так її і не знайти. Для того, щоб зрозуміти, що знаходиться глибше очевидних речей, необхідно, щоб допоміг хтось, чиї знання набагато вище наших (подібно тому, що маленька дитина ніколи не вирішить складну математичну задачу без допомоги та пояснень дорослих). 

Рід Всевишній, виступаючи досконалим учителем всього живого, представив свою волю через Отця Сварога та Матінку Ладу, передав Слов’янам Віди – божественні знання Прави про сутність Всесвіту. З того часу Волхви-Рахмани, хранителі Відичних знань, передають потомкам Божественну мудрість, через Посвяти налаштовуючи своїх учнів на потік Світла Роду Всевишнього.

Відповідно, істинний духовний розвиток – це не просто пошук духовних істин у різноманітних окультних книжках, це навчання у досвідченого учителя, носія прямої духовної традиції, приклад якого надихає до досягнення вершин вдосконалення. У Відичній традиції Слов’ян учителя називають горою – це значить що він високий у пізнанні, або близький до Вишнього Світу.

Кожен рідновір, який зайшов у глухий кут самоусвідомлення та тілесного життя, має можливість обрядово отримати знання та допомогу під час священнодійства Ладування. Найкращий шлях -  це пізнання Істини за допомогою духовного учителя.

як вода тече з вищого рівня на нижчий, так божественна мудрість Рідних Богів сходить у кожному роді по варнам. Вищі варни вчать нижчі, та незалежно від варн всі в роді є братами та сестрами, тому що отримують внутрішні знання про Богів та увесь світ свого роду – Родосвіт – від учителя до учня. 

за допомогою посвяти учитель налаштовує учня на випромінювання Світла Роду Всевишнього та таким чином відкриває в ньому духовну якість – Дар Відання. Тобто, відкривається здатність осягати Божі знання (Покон Роду Всевишнього) безпосередньо із самого його джерела – від Богів. Завдяки ланцюгу учнівської спадкоємності, збереженої в знахарських родах, Русини (Слов’яни) поєднані з рідними Богами не тільки духовно (через світло Роду), але і тілесно. 

Таким чином, кожен учень пов'язаний не тільки зі своїм учителем, але і з духовним учителем свого учителя і так далі (через пряму передачу Віди)  аж до Сварога та Лади. У Відичному Православ’ї вважається, що завдяки тому, що цей процес цілісний, через настанови Волхвів (Духовних учителів) говорять усі попередні Волхви, Рідні Боги  та сам Рід Всевишній.

Такий спосіб гарантує точність передачі знання за рахунок особливих вимог, які висуваються до людей, які беруть участь у передачі Покону. Духовний учитель повинен учити праведності власним прикладом, бути людиною високих особистих якостей, не прив’язаною до егоїстичної насолоди або корисних інтересів. Учитель повинен бути господарем своїх почуттів, а не їх невільником. Навчання духовного учителя повинно завжди співпадати з тим, чому вчать попередні учителі.

Віра в учителя – найбільш важлива умова для того, щоб людина могла отримати посвяту в учні. Учень повинен з повагою слухати та виконувати всі вказівки учителя, навчаючись у нього. Учень, який став на шлях духовного служіння  Роду Всевишньому та намагається стати Духовним Провідником, повинен повністю віддати себе служінню учителю, зробити його настанови справою свого життя, підкоривши цьому свої розум та тіло. Лише за таких умов можливо досягти успіху у волхвівській науці.

 

В свою чергу, і Волхв повинен, з покірністю виконувати свої обов’язки служителя Роду Всевишнього та свого учителя в ланцюгу спадкоємності. Той, хто приносить радість своєму учителю самовідданою працею над власною душею та тілом, щиро Радіє та дійсно розуміє суть Покону-Звичаю, отримує посвяту у варну ВІдаючих, може стати Жрецем, Відуном, а в подальшому і Волхвом. Відаючим називають освідчену людину, яка достойна навчати інших. Незалежно від свого соціального походження, кожна людина завдяки праці над своєю Душею, Духом та Тілом може стати Волхвом.  

 

За Поконом Роду Всевишнього, кожен може піднестися, якщо отримає відповідне навчання та виховання. Найважливіші якості учня -  це віра, потяг до знань, бажання вчитися та виконувати розпорядження учителя. Якщо учень виконує настанови, отримані ним від Духовного учителя, він обов’язково досягне вищого ступеню вдосконалення.

55 Останнє редагування Середа, 06 грудня 2017