Суть. Вогнеслава – це особистий або груповий життєстверджуючий обряд, який покликаний очистити дух православного від кривди, скверни та бруду, надати йому сили, наповнити Світлом Рода Всевишнього. Проводячи його, Слав’янин єднається з Рідними Богами Прави у єдиному бринінні чистоти і правди. Промовляння світлих імен Бога, здійснення славослів’я Огеню, Сварогу, Перуну і Дажбогу, пожертва молока, масла чи жиру – складають невід’ємні частини обряду.
Значення. Вогонь є рушійна сила та джерело життя – це споконвіку розуміють Арійські народи, а Слав’яни чи не найбільше з них. Вогонь є проявом Отця Сварога в світі Яви, в жертовному вогні капищ та святомісць проявляється Огнебог-Семаргл, в хатньому вогні на покутті – проявляється Вогонь-Сварожич. В полум’ї обряду Вогнеслави ми вшановуємо творчу силу Світловогню Рода Всевишнього і саму сутність стихії – Бога Огеня.
З мови Арійських предків слово «agnis» – означає «рухливий», Бог Огень1 є втіленням руху, дії, змін в напрямку до Богів Прави. У небесному вогні Всесвіття Сварог творить зоресвіти (галактики) та сонячні кладоряди (системи), саме через вогонь Святого Алатиря, певний Всесвіт-Сварга переходить у Див, аби оновившись, знову відродитись. Саме тому вогонь є для нас своєрідним «зв’язковим» з Всебогом і Рідними Богами, через вогонь ми відправляємо наші пожертви у Сваргу Синю. Боги Огень, Семаргл та Сварожич є різними ликами єдиного Бога Небесного Вогню – Сварога, сей же є отцем Всесвіття, чоловічим першопроявом Рода Всевишнього.
Вогонь є всезагальною очисною силою, яка лежить в основі майже всіх хімічних процесів. Тому в духовних практиках він виступає очищувачем, який неможливо забруднити. Споживаючи бруд, він переводить його у нешкідливий стан. Важкість він перетворює в легкість. Вогонь, під час обряду Кради, відносить душу померлого слов’янина до Ирію.
В Арійських народів обряд пошанування Огеня (Агні) тісно пов’язаний з образом кози та корови – індоарії, пруси та навіть тибетці при здійсненні обряду Вогнеслави використовують козу, козячий жир, молоко чи топлене масло. Се обрядодійство пов’язане з образом плодючости кози та корови, як співається в коляді: «Де коза ходить – там жито родить… де коза ногою – там жито копною». Жертвування топленого масла – подяка Дажбогу за те, що породив рід земний від Корови Замунь. Також можна жертвувати олію (масло видобуте з соняшника, квітки Дажбога).Не забуваймо, що в своїй сутності Дажбог, окрім запліднюючої небесної води, несе снагу Небесного Вогню – Сонця. В мові індійських аріїв, санскриті, слово «dah», «dagdha» означає «горіти», «палати», звідси зв’язок Дажбога з вогнем.
Місце проведення. Вогнеслава проводиться на родинному капищі, або на капищі громади.
Час проведення. Найкраще проводити обряд у ранішній час, на світанку, у день Дажбога – неділю, також у вівторок і четверг.
Утвор для обряду та необхідне: звичний обрядовий утвор, дубові дрова, топлене масло або олія, молоко, зерно жита, скринька з землею, кача з водою, сушені трави для спалення.