Обряди

05-02-2014
Опубліковано в Обряди

ІМ’ЯНАРЕЧЕННЯ

Суть. Ім’янаречення – це долучення і визнання окремішної душі, частиною Великого Роду Православного, роду Слав’янського, роду Орійського. Під час посвяти ім’янаречення, душа духовно і тілесно єднається з Родом Всевишнім, Рідними Богами та Предками Світлими. Вона просочується найвищим бринінням Світла Рода Всевишнього, і в душі починає горіти Відогонь Сварожий, надаючи її більш якісної здатности до миротворення та сили нести людям закони Прави, як найсвятішу основу найправеднішого, Богоугодного життя.

Значення. Обряд ім’янаречення є обов’язковою складовою духов-
ного розвитку кожного нащадка Арійського, Слав’янського роду. У Роді Всевишньому все відбувається узгоджено, у відповідний час та у відповідному місці. Тобто душа, ще до народження знає те, що вона має пережити і чого досягнути. Саме тому душі народжуються там, де вони зразу, або згодом зможуть долучитись до найвищого джерела Божого Духу, яке її досягне у цьому втіленні.

Православне ім’янаречення – це налаштування душі на Шлях Віри-Віди Прави, укріплення у ній духу праведности. Воля до певної дії, відповідний дух – це духовна суть і природа душі людини. Дух праведності, всмоктаний з молоком матері, забезпечує найвищий розвиток душі, сприяє її підняттю до висоти Прави. Наявність певного духу і постійного прагнення до відповідної діяльности – варнова ознака. Не осягнувши свою суть, діючи не у відповідності до своєї духовної якості, можна спотворити долю, затримати духовний розвиток.

У сім’ях рідновірів ім’янаречення проводять з 3 по 9 день, не пізніше сорокового дня від народження дитя. При ім’янареченні у дитячому віці, православному дається подвійне ім’я. Перша його частина – громадська, друга – таємна. Таємна частина дається для додаткового налаштування душі на єдність з Родом Всевишнім та Рідними Богами, його знають лише Духовний провідник та Родителі, у 12-14 літ воно повідомляється отроку (або за потребою).

Духовний провідник повинен знати, коли зачиналось дитя, душу якого Предка кликали Родителі1. Він визначає, під яким сузір’ям народжене дитя, враховує – Темна чи Світла доба Річного Кола, співвідносить з іншими календарними датами. При цьому Духовний провідник обов’язково радиться з Родителями, він пояснює, яке найкраще громадське ім’я потрібно дати їхній дитині, але остаточне рішення можуть прийняти лише вони. Зі свого боку, Родителі неухильно дослухаються до порад Духовного провідника, щодо таємного ім’я, адже Духовний провідник діє за Поконом.

За Православним Відичним Звичаєм – ім’янаречення – це лиш одна з Посвят, тому під час Вікових Посвят також можуть відбутись додаткові ім’янаречення (друге, третє), які проводяться за іншим коном.

Ім’янаречення дитини це лише один з череди родильних обрядів, йому передують: пологи; вибір імени дитини; наречення породіллі Богородицею; вибір кумів; обряд прилучення дитини до Родового Вогнища (рідного дому); обряд закриття Брами Нави («зливки»). Після ім’янаречення проводяться ще пострижини (через рік), вони завершують родильні обряди. На обряд ім’янаречення запрошуються тільки близькі родичі.

Час проведення. Ім’янаречення хлопчиків бажано проводити у четвер (Перунів день), дівчаток у п’ятницю (Макошин день), або у неділю. Немовлят нарікають не пізніше сорокового дня від народження. Бажано нарікати зранку або у світлову пору. У разі серйозної необхідности – незалежно від часу та місця.

Утвор для обряду. Для проведення обряду ім’янаречення Духовний провідник повинен мати: ріг для узвару, Требник, обрядовий Алатир на підставці, сніп трав, землю.

Родителі дитя повинні підготувати: крижмо, образи Богів, срібний Алатир з викарбуваним ім’ям дитя, вишивану оберегами сорочку, калач.

Родина завчасно готує стіл для проведення обряду. На ньому мусять бути кожух навиворіт, зерно, вода, хліб, земля, трисвічник, кумири чи образи Сварога і Лади.

Окрім того, Родителі повинні вибрати божата та божатку (кумів), опікунів дитя, перших помічників у вихованні. Куми повинні розуміти, що на них лягає обов’язок за першим проханням Родителів допомогти дитині усім можливим. Кумів недарма звуть божат та божатка, бо ж вони стають провісниками Богів, обранцями самого Рода Всевишнього, який покликав їх для опіки над дитям. Народження дитя – це величне священнодійство, а жінка, яка народжує дитя, чинить Велике Чудо Живоявлення, вона приводить у світ Бога, бо ж з дітьми на землю сходять наші Боги-Предки, тому слов’яни усіх породіль звали до 40 днів Богородицями.

72 Останнє редагування Четвер, 24 травня 2018