Приводів зійтись на березі священної річки Бог (Південний Буг) було кілька: найперший, звичайно ж, весело і гучно відсвяткувати святодень Купайла, на честь переродження Ярила в Семиярила. До цієї події наша громада готувалась довго і ретельно. Щотижня, з кінця квітня починаючи, ми відвідували заняття доброго друга нашої спільноти Ірини Григорівни (прізвище не називаємо, аби ненароком не нашкодити добрій і світлій людині). Ірина Григорівна, що більшу частину свого життя присвятила вивченню та популяризації традиційного фольклору Поділля, самовіддано навчала нас звичаєвим подільським купальським пісням, обрядам, танкам та іншим традиціям. І треба сказати, що не дарма... адже цього року наше свято було як ніколи велелюдним, світлим, радісним і натхненним.

По-друге, ми врешті відновли наше капище після того, як 07 квітня 2011 р. релігійними фанатиками (вважай - песиголовцями) було здійснено наругу над пісцем паломництва (слідство по кримінальній справі триває). Встановлено новий образ (капь, кумир) Стрибога та оновлено і перебудовано центральний вівтра, зроблено малий вівтар біля капі Стрибога, насаджено квіти, встановлено кам"яний межовий стовб, вирівняно площадку. Яким же було наше здивування, коли керівники Хмельницької "Просвіти" (так-так!!!) угледіли в відновленні капища "руку диявола", ба навіть вдались до наклепів... але то все суєта суєт. Головне - наше капище тепер не тільки виглядає достойно, але й має таку величну купальську посвяту.

Свято почалися, за звичай, з вінкоплетення та підготовки до священного обряду прославлення Семиярила та прощання із Ярилою. Натхненно і величаво обряд провели подружжя Овчіннікових, Верхол, а також наші "сивочолі" рідновіри Святозар, Драгомир, Велегор. Велика подяка усім хто долучився до обрядодіяння і своєї душею підтримав палання Купальського Вогнища. Слава Купалбогу!

Дівчата нарядили Купайлицю, змайстрували Морену, козаки - підготували Коструба, доля яких була одружитись сьої ночі. Як весело і завзято ми боролись за образи (ляльки) Богів, то треба було видіти... деяким дівчатам, нажаль, крім обійм, козаки подарували синці... Будьмо обережні!!! Але врешті, Морена була повінчана з вогнем, а Коструб з водою, як то і годиться бути у слов"ян.

Найбільшу, найдовшу і найзахоплюючу частину свята зайняли ігри, хороводи, пісні та танці. Передати їх дух складно, а ось відчути можна, чого ми й бажаємо подолянам. Тому щиро запрошуємо на наші старослов"янські свята, що наша громада постійно проводить на капищі Стрибога (першому офіційно визнаному в Україні на рівні муніципальної влади рідновірському місці паломництва).