Обряди

14-02-2013
Опубліковано в Обряди

ПРАВОСЛАВЛЕННЯ

Суть. Це обряд єднання з Родом Всевишнім і Рідними Богами, який виконується у Вогнищах (Храмах, Капищах) Рідної Православної Віри щонеділі. Він має на меті підтримання духовного зв’язку з Вищими Силами, навчання законам Прави і засобам взаємодії світу Явного із світом Навним (невидимим). Під час Православлення відбувається очищення, оздоровлення і вдосконалення Душі, Духа і Тіла вогнищан, ладування розвитку подій їхнього особистого життя, життя держави і Неньки Макоші загалом.

Значення. Збираючись на недільні Православлення та свята, вогнищани віддають шану Роду Вседержителю, Творцю усього сущого і несущого та долучаються до священного літопису свого роду. Цим вони засвідчують свою повагу і єдність з Предками та Рідними Богами, готовність виконувати своє Призначення й творити лад на своїй землі. Під час Православлення відбувається більш сильна та якісна взаємодія світу Яви (людей) і світу Прави (Богів), Вищі Духовні Сили, просочуючи тіла і душі рідновірів, роблять їх більш світлими, чистими і досконалими. Знаходячись під час Обряду у відкритому духовному потоці Світла Рода, рідновіри краще розуміють суть свого буття, як їм жити і діяти. Вони мають можливість внутрішньо поспілкуватися з Рідними Богами, отримати підтримку і допомогу Всевишнього. Під час Православлення, за допомогою славнів, пісень та молитов, закликаючи та спрямовуючи Божі Сили, православні рідновіри отримують здатність впливати на оточуючий світ, вирішувати свої труднощі та негаразди.

Умови. Недільне Православлення – це один з найсвятіших Обрядів, і сила його тим більша, чим більше щирих та добрих (праведних) людей приймають у ньому участь, як у певній громаді, так у всьому Родовому Вогнищі Рідної Православної Віри. Під час Православлення відбувається об’єднання у єдине ціле земного тіла Рода, відновлюється єдність Роду Православного у всіх трьох світах – Праві, Яві та Наві. Саме тому обряд має відбуватися, незалежно від будь-яких умов (відсутності людей, вогню, необхідного утвару, війни і т.ін.). Право проводити цей Обряд мають духовні чини, починаючи від Жреця. У випадку відсутності такого, громада обирає з-поміж своїх вогнищан Обрядодія, який з благословення будь-якого духовного чину Рідної Православної Віри (або хоча б при наявності цього Требника ) може тимчасово (до Посвяти у духовний чин) виконувати обов’язки Обрядодія. Храм та Недільне Православлення, які у ньому проводяться, покликані підтримувати у духовній благості, мирі та достатку усі прилеглі землі, тому громада має бути сама зацікавлена у створенні Вогнищ (храмів, капищ, святилищ) та вірному виконанні Обрядів.

Місце проведення. Недільне Православлення потрібно (можна) проводити на Капищах, як природних (Боголісся, Святилища, місця поблизу Священних Дубів), у літню пору, так і штучних, у вигляді приміщень (Храми), взимку. Вся земля Макоша-Матінка свята, тому у випадку непередбачених обставин, Обряд можна проводити у будь-якому чистому й природному місці.

Час проведення. Розпочинається Недільне Православлення о 10.00 ранку, незалежно від того, який час в інших Краях Родового Вогнища, у духовному вимірі Обряд почнеться одночасно для усіх. Неділя – це день Сонця-Дажбога, час, коли ми маємо дослухатися до поклику Вічності і покращувати своє земне та небесне життя славнями, молитвами, станами Священної Тиші – Дивлення, Явлення та Ладування.

Стан, у якому слід приходити. На Православлення бажано приходити, не ївши, щоб їжа не заважала розуму та проникненню у Тіло й Душу рідновіра Духа Світлого – Світла Рода Всевишнього. По закінченню Обряду споживається Свята Вода, замовлена вода, спожита на порожній шлунок, має ще більш цілющу та очисну дію.

Зовнішній вигляд. Недільне Православлення – це щотижневе родинне свято, час єднання родини, громади, народу та усього Роду Православного з Богами і Предками. Тому, приходити на нього слід у чистих святкових звичаєвих строях (щонайменше у вишитих сорочках та блузах).

Пожертва. Все у Всевишньому Роді (Всесвіті) пов’язано, ніщо нізвідки не береться і нікуди не зникає. Для того, аби у світі панував лад, те, що отримується від світу, має дорівнювати тому, що віддається. Вдосконалюючи свою Душу, отримуючи під час Православлення знання Прави та Благодать Божу, священним обов’язком кожного вогнищанина є підтримати свій Рід та його служителів. Жертвуючи на Храм, потрібно віддавати стільки, скільки підказує совість людини (десятину) для розвитку своєї ж громади і Роду. Не можна віддавати більше, ніж хочеться віддати, і менше, ніж треба.

Братчина. Після проведення Недільного Православлення у Боголіссі (на природних Капищах), часто проводяться братчини, спільні обіди братання. Братчина покликана зримо об’єднати світ Богів та громаду, дати громаді відчуття єдиного цілого, здоров’я і достатку. Для проведення Братчини, рідновіри приносять з собою на Обряд жертовну їжу (кожен по можливості), яка Освячується під час дійства і споживається громадою. Про проведення Братчини, Духовний провідник попереджає заздалегідь.

Підготовка місця. Староста (і громада) має подбати, щоб усе було готово для проведення Обряду, якщо дійство відбувається на природі, то повинні бути заготовлені і складені дрова для Священного Вогнища, у приміщенні – достатня кількість свічок, місце прибране і т.ін.

Обрядовий утвор: Алатир на підставці, коробочка з травами для пожертви, Ріг (для освячення води), кача (для Святої Води), ложечка (для розливання води), Дідух (між Великоднем і Обжинками використовується зелень, квіти). Священні Книги, Требник. У разі потреби – збанок з водою, кропило.

Послiдовнiсть i суть. Якщо Православлення на вибраному місці проводиться у перший раз, то перед його початком необхідно провести обряд Благосвяти – очищення і освячення місця (приміщення).

Прославлення. Перед початком Обряду, на Капище або у Храмі протягом 1 години (до 1 години) здійснюється Прославлення, встановлення духовного зв’язку з Рідними Богами, своєрідна очистка і замовляння Святого Місця і насичення його Силою Рідних Богів та Святим Духом Світла Рода Всевишнього.

Відкриття Брами Ирію. Звертаючись до Вищих Сил і визначаючи своє розуміння Всесвіту, православні вогнищани на чолі зі своїм Духовним Провідником витворюють духовний канал зв’язку та єдності зі світом Прави і найвищим місцем перебування Предків.

Пожертва Богам. Весь Всесвіт пов’язаний взаємозв’язками і переходами з одного стану в інший (з матерії у дух і з духу в матерію). Пожертва, яка спалюється на Священному Вогні, означає, що вогнищани відають про цей закон Прави, шанують і люблять Рідних Богів. Кожна людська дія спрямована на виконання законів Прави та утвердження ладу у світі, це підтримка Всесвітнього Родового Вогнища (життя Всесвіту). Жити по Праві, деколи буває не просто, тому зусилля, які для цього докладаються, є своєрідною пожертвою (требою), тілесним вкладом у своє духовне майбутнє. Віддаючи щось матеріальне заради Рода і Рідних Богів, ми даємо їм можливість духовно допомагати вогнищанам для матеріалізації того, що нам необхідно.

Стан Священної Тиші. Людина, знаходячись у повсякденності життя, часто не має можливості зупинитись, заспокоїтись і оцінити свій життєвий шлях. Зробити це, дозволяє Стан Священної Тиші. Самозаглиблюючись, згадуючи минулі події свого життя (добрі і погані вчинки), рідновір повинен щиро визнати помилки і щиро розкаятися перед Родом Всевишнім та Рідними Богами. Після чого, він має уявити і побачити великі праведні досягнення в ім’я Роду Всевишнього, які він прагне досягнути у своєму майбутньому житті і утвердитись у прагненні їх здійснити. Наступний крок – відкинути усі думки. Таким чином, рідновір відкриває свою душу і показує Богам той шлях, яким він збирається йти та вступає з ним у зв’язок, співдію і співпрацю, аби виконати своє Вище Призначення.

Вшанування світу Прав (Божественного). Суть його у славленні Бога-Богів – Рода Всевишнього, як Творця-Родителя, який дав життя усьому сущому. Слави і молитви, які спрямовуються у Праву, є свідченням вдячності людей. Вищий Світ, отримуючи духовну силу, яка лине до нього від православних, у відповідь налаштовує бриніння нашого Духу та Душі і сповнює їх Світлом Рода, яке утверджує у них вічність та ще більшу силу й знання, щастя, здоров’я та радість.

Вшанування світу Яв (Земного). Суть його у славленні Бога-Богів – Рода Всевишнього, як основи життя і розвитку. Всесвіт є багатовимірним, навіть у буденному житті нас оточують вищі і нижчі духовні сили. Людину, яку живе у невіданні (не навчаючись законам Прави), починає оточувати страждання і нижчі сили, які можуть живитися нашими духовними силами. Звертаючись до Всевишнього та Рідних Богів і постійно підтримуючи з ними зв’язок, ми даємо можливість Вищим силам опікуватися нами, наповнювати нас Світлом, Любов’ю, Злагодою та спрямовувати до найвищого блага.

Вшанування світу Нав (Потойбічного). Суть його у славленні Бога-Богів, як охоронця світу першопочатків, мертвих і ще неусвідомленого буття. Це вшанування Рода Вседержителя як милосердного Батька і Нені, що дає можливість розпочати нове життя тим, хто його потребує. Рідні Боги опікуються душами православних рідновірів (дають силу і знання), незалежно від того, у якому світі вони перебувають – у Наві, Яві чи Праві. Згадуючи душі померлих Предків, ми спрямовуємо до них нашу духовну живильну силу, підтримуючи єдність роду у трьох світах, очищуючи та допомагаючи їм. Вони чують і з вдячністю приймають кожне наше духовне слово. Поминаючи Предків, рідновіри славлять і рівняються на тих, що жили праведно та пішли зі славою у Праву. Звідти вони дивляться на нас і допомагають гідним нащадкам. Згадуючи про тих, що робили у житті помилки (жили не праведно), своєю духовною силою рідновіри – очищують їх, наповнюють додатковою силою та снагою і просять Рідних Богів допомогти їм.

Ладування Яви – Живоявлення. Православні рідновіри – це прямий прояв у Яві своїх високих предків – Рідних Богів. У душах вогнищан, після освячення в Рідну Православну Віру, горить Відогонь – Вогонь Сварожий (людина більш якісно наповнюється Світлом Рода Всевишнього), тому православний рідновір силою свого прагнення може змінювати оточуючий світ. Громади Родового Вогнища, поєднуючись під час Православлення у єдиний Православний Рід, збільшують цю силу у тисячі разів. Таким чином, за допомогою славослів’я та молитов Роду Всевишньому, наповнених священною живильною силою, благодаттю, рідновіри звертають увагу (спрямовують) свою духовну силу та сили Рідних Богів на ладування свого життя й світу загалом. Мовив отцю Ору Сварог: «Як Мої творіння створив вас од перст Моїх. І хай буде сказано, що ви – діти Творця, і поводьтесь як діти Творця. І Дажбог буде Отець ваш. Того мусите слухатись, і той вам скаже, що маєте діяти; і як мовить, так і творіть». По суті, Ладування відбувається під час вшанування світу Прав, Яв та Нав. Окрім того, як окрема, додаткова дія проводиться, коли є необхідність у додатковому Ладуванні Яви, вирішенні якогось важливого питання для Родового Вогнища, громади чи окремого рідновіра. Проводиться під проводом і за вказівкою Духовного Провідника, або на прохання потребуючих.

ПроповідьВона має на меті навчання громади. Духовний наставник, за допомогою звернення до минулого (Покону, Священних Книг, Родових Переказів), повчання Вчителів  Радення Сварожого або особистого досвіду, роз’яснює суть якогось свята, явища чи події, та навчає громаду розуміти, чи вірним чином відноситись до нього.

Освячення Води і Хліба. З середини Всесвіту, з-під святого каменя Алатиря – до нас лине Світло Рода Всевишнього – вселенська сила життя – Богиня Жива (Жива Вода). Споживаючи цю силу, існує все суще. Жива направляє до Прави і підтримує творіння Рода на усіх рівнях буття. Під час Освячення Води відбувається її замовляння та просочення Живою й Духом Рідних Богів, тому вода стає Живою (Святою). Споживаючи Святу Воду, рідновіри оздоровлюються, очищуються та єднаються з Родом Всевишнім і Рідним Богами. Освячений хліб (та інша праведна їжа) є означення приходу тілесного блага, яким Всевишній обдаровує своїх дітей під час духовного єднання з ними в обряді.

Єднання з Родом. Вогнищани, споживаючи Святу Воду, освячуються і єднаються з Родом Всевишнім. Під час цієї дії вогнищани визнають себе частинкою Всевишнього Рода і зобов’язуються перед Рідними Богами та громадою йти шляхом Віри-Віди Православної, і жити праведно, виконуючи Заповіти Богів і Предків. Освячення та передача Божої Сили, може відбуватись і шляхом загального окроплення рідновірів Живою Водою.

У випадку присутності на обряді не освячених у Рідну Православну Віру людей, їм необхідно обов’язково пояснити значення цієї частини Обряду.

Закриття Брами Ирію. В душі кожного ім’янареченого рідновіра, горить святий Відогонь Рода Всевишнього – Животворящий Відогонь, який з волі Вседержителя нам принесли Небесні Батьки – Сварог і Лада. Під час православних обрядів, ці Іскри поєднуються найбільш сильно, витворюючи Святість і Єдність Родового Вогнища. Це загальне палання, покращує зв’язок з Всевишнім та Рідними Богами, збільшуючи духовну силу наших душ у сотні й тисячі разів, як для усіх разом, так і для кожної особисто.

По завершенню кожного обряда, за допомогою проголошення Шляху Віри і Віди Православної, православні рідновіри, на чолі зі своїм Духовним Провідником, прощаються з Родом Всевишнім, Богами і Предками. Таким чином, закриття Брами Ирію відбувається через прощальну молитву-подяку, уклін та ствердження своєї доброї волі повсякдень жити і діяти відповідно до Покону Рода Всевишнього та повчань Вчителів і Наставників Роду Православного. Повертаючись до свого буденного стану, рідновіри, кожен особисто, підтримує загальний духовний ланцюг зв’язку з світом Прави, звертаючись до Вищих Сил за допомогою своїх особистих духовних вправ Радення Сварожого.

153 Останнє редагування Четвер, 24 травня 2018
Детальніше в цій категорії: « ТРИЗНА БЛАГОСВЯТА »