Обряди

13-06-2013
Опубліковано в Обряди

ВIНЧАННЯ. ОБРЯД СТВОРЕННЯ СIМЕЙНОГО СОЮЗУ

Суть. Цей обряд покликаний поєднати два люблячі серця, благословити їх на створення життя та наділити відповідною силою й снагою. Починаючи розгляд Обряду Вінчання, ми повинні зупинитись та ще раз наголосити на значенні Покону й Звичаю в розумінні православних рідновірів. Покон – незмінний хід, сутність Життя-Буття. Звичай – конкретний часовий, крайовий та родовий прояв Покону, відповідно до періоду Доби Сварога (Ранок, День, Сутінки, Ніч). Так ось, за Поконом Рода Всевишнього обряд вінчання може здійснюватись над повнолітніми чоловіком та жінкою, які не мають спільних кровних родичів до сьомого коліна та належать до родів із білим кольором шкіри. Будь-який відхід від Покону є збоченням.

Шлюбний звичай в Русі мав різний вигляд. Нашим предкам були відомі шлюби шляхом викрадення нареченої, купівлі нареченої, укладання угоди та небесний шлюб. Усі вони були притаманні тому чи іншому часу Доби Сварожої. Небесні шлюби властиві часу Ранку Сварожого, укладання угоди – Дню Сварожому, купівля – Сутінкам Сварожим, викрадення – Ночі Сварожій.

Ми з вами живемо в час Світанку Сварожого, часу переходу до Ранку Сварожого, повернення до Світлих Звичаїв. Отже, для нас є важливим відродити Небесний шлюб та обряд вінчання, відповідний до нього. Небесні шлюби створювались з Віди про те, що так відбувається у Сварзі Синій, так діють Боги Трисвітлі. Ось як співається про це в наших родових піснях:

Зійшла зоря, зійшла зоря, місяць опізнився.

Вийшла дівка на вулицю, козак опізнився.

Уособлюючи Трисвітлих Богів як небесні світила, ми оспівуємо їхні шлюби та єднання. Шлюб земний асоціювався з відповідним дійством у небі. Основними учасниками небесних шлюбів у Русинів є Місяць та Зоря, Місяць і Сонце, Грім та Хмара (облачко).

Вінчання – це лише частина цілої низки весільних обрядів Русинів. Загалом вони складаються з трьох частин: передвесільних, весільних та післявесільних. Передвесільний звичай включає такі обряди: сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю і дівич-вечір. Весільний: запросини, вінчання, обдарування, посад молодих, розплітання коси, розподіл короваю, перевезення посагу, перезву, рядження. Післявесільні: хлібини (білі калачі), свашини та гостини.

Не торкаючись повного обрядового Кола, ми наголосимо на тому, що на його проведення має право лише та дівчина, яка зберегла свою цноту до весілля. Лише незаймана дівчина має право на проведення усіх шлюбних обрядів.

Саме слово «шлюб» походить із староруської мови та означає «злюб», себто створення сім’ї з любові. В Русинів не приневолюють молодих братися, цей звичай здавна виділяє нас навіть посеред близьких слов’янських народів. Із настанням Ночі Сварожої в нас з’явилася така форма шлюбу за кривдою, як викрадання, тому що церква перешкоджала здійсненню шлюбів без її освячення, а роди втрачали вплив на молодь, бо попи вінчали таємно. Та не дивлячись на усе те, включно до 19 ст., в Україні-Русі церковний шлюб не вважався дійсним, коли його не визнає громада через обряд весілля (свайби, свадьби).

Сім’ї творились «з любові», бо тому сприяв Родовий Покон, який передбачав так звані «пробні шлюби», коли молодята проживали разом без вступу в статеві стосунки, так би мовити, призвичаювались. Коли молодята з’ясовували, що підходять одне одному і зможуть створити міцну сім’ю, волхви давали їм право на весілля. Таким чином не творився примус, та зберігалась чистота дівчини.

По весіллю обов’язково чинили «гарний» або «поганий» понеділок. Себто, коли вивішували весільну сорочку молодої з «калиною», «вінком», або, як ще кажуть, «честю», «дівочим». Потім сваха підперізувала молоду червоним поясом та вдягала в багату хустку. Коли сорочку не вивішували, або ж вона була без «калини», доля дівчини могла скластись досить трагічно. В Звичаї вважалось, що коли сваха підпереже нечесну молоду, то у неї можуть померти діти та скотина в господарстві, а коли те зробить молода, то усі біди перейдуть на неї. Навіть якщо до зняття «вінка» мав відношення сам молодий – червоним поясом молоду не підперезували. Отже, дошлюбні статеві стосунки в Звичаї не заохочувались, а порушники цього права ставали у суспільстві об’єктом громадського осуду й зневаги.

Вінчання – освячення шлюбу Родом (всією Громадою, народом). Саме слово походить від слова «вінок», адже саме вінками прикрашають навзаєм свої голови молодята. Дуже довгий час ортодоксальна церква намагалась перебрати на себе функцію вінчання, та навіть у XVIII ст. Русини не визнавали церковного вінчання. А тим же відступникам, які в порушення Покону приймали церковне вінчання, забороняли спільне проживання до весілля. Лише у 1744 Синод примусово наказав молодятам спільно проживати до весілля, якщо вони прийняли церковне вінчання.

Якщо Родителі благословляли шлюб іменем свого Роду та наділяли силою безпосередніх предків, то волхв благословляв і наділяв Силою Духу всього Роду Руського, всієї скупи Богів Слав’янських. В давні часи вінчання здійснювалось у храмах Сварога та Лади як охоронців шлюбу. У добу панування чужовір’я жреці здійснювали шлюби у священних гаях біля зелених верб. Так і нині ми здійснюємо вінчання у священних гаях та на святилищах Предків Рідних.

Час проведеннянайкращим часом для здійснення шлюбів є серпень-вересень, від Спасівки до Покрови. В ці дні завершуються жнива, робота у садибах, на городі. Та мусимо розуміти, що у варнах волхвів та воїв весілля справлялись, як правило, від Великодня до Купайла. Така відмінність виходила з того, що у господарів навесні розпочинаються польові роботи та немає достатніх статків для весілля (великого свята). Натомість волхви та вої мають достатньо статків, аби справити весілля навесні, а восени волхви діятимуть обряди в родах господарів, а вої стерегтимуть кордони від хижих кочівників. Днем весілля є неділя, коли «не діло», день Дажбога.

Утвор. Для проведення обряду Волхв повинен мати: ріг для узвару, обрядовий Алатир на підставці, мішечок з пшеницею.

Родичі молодят повинні приготувати: весільні рушники, калач, червоний пояс, дві воскові свічі, два глиняні горнятка (для розбиття), горщик меду.

Молодята повинні мати обручки, боярин принести вільце. На обряд Вінчання повинні прийти всі запрошені на весілля діти віком до 13 літ. Перед входженням на священне місце наречені повинні перескочити через обрядове вогнище, тим самим очистивши себе.

Позаду молодят повинні стояти старший боярин та старша дружка з вінками в руках. Дружка повинна тримати вінок із барвінку та троянд позаду княгині, а боярин – вінок із рути позаду князя. За старшою дружкою стоять інші дружки, позаду боярина – світилки з боярами.

 Для його проведення необхідно мати з собою наступне:

  1. Обрядовий одяг (весільну сукню з символами родючості, оберегами і т.п., весільна сорочка) https://krasna.moda
  2. Чотири весільних рушника;
  3. Червоний пояс;
  4. Кумири або образи Сварога і Лади-Богородиці;
  5. жертовні калач (хліб)
  6. Дві великі воскові свічки;
  7. Дві глиняні піали;
  8. Мед - 20 гр;
  9. Обручки (можна срібні)
  10. Квіти на вінки (троянди, барвінок, ромашки, гілки дуба -мужчина і ін.)
  11. Повинні бути присутніми два свідки (неодружені)
  12. Повинні бути присутніми батьки нареченого і нареченої (або їх письмове благословення і фото), а також посаджені батьки. Вони теж повинні мати 2 рушника, на яких будуть стоять кумири;
  13. Молоко - 1 літр;
  14. Пшениця - 3 жмені;
  15. Пензлик (мастити медом губи)
  16. Мати стрічки кольорові, цукерки для прикраси Вильц (весільної гілочки дуба, калини або ялинки).
  17. Дрова на вогнеще обрядове
181 Останнє редагування Вівторок, 25 червня 2019
Детальніше в цій категорії: « РОДОВАРТА ІМ’ЯНАРЕЧЕННЯ »